Справа 755/4948/22-к Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2457/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
08 червня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року,-
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 321 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 14.04.2023 року.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України які були констатовані при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі не зменшилися. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість злочинів, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , один із них є тяжким, а також покарання, яке загрожує йому у разі доведення його вини у вчиненні цих злочинів. Крім того, судом було враховано дані про особу ОСОБА_6 , а саме вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що рішення суду не містить достатніх мотивів, які би підтверджували доцільність продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, а клопотання прокурора фактично містило формальний перелік ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім цього, поза увагою суду залишились дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, проживає з цивільною дружиною. Разом з цим, апелянтом зазначено про те, що обвинувачений вже досить тривалий час утримується під вартою та з огляду на характеризуючи дані про його особу, вказаний запобіжний захід є невмотивовано жорстким. Апелянт, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини «Єлоєв проти України», відповідно до якого, обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання особи під вартою, звернув увагу на відсутність обґрунтованих інших підстав для продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу. Просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю або зменшити розмір застави.
Ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 учасниками судового провадження не оскаржувалась та апеляційним судом не перевірялась.
В судове засідання 05 червня 2023 року учасники судового розгляду не з'явилися. Будь-яких клопотань про відкладення судового засіданні або повідомлень про неможливість прибуття у судове засідання на адресу суду не надіслали. У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд скарг без участі сторін за правилами ч.4 ст.4221 КПК України.
Учасники судового провадження, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися, повідомлень про причини неявки і обґрунтуванням їх поважності на адресу суду не надіслали, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе розглянути провадження за апеляційною скаргою у їх відсутність.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається із апеляційної скарги, захисником порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали із ухваленням нової ухвали про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була винесена 14 лютого 2023 року, строк тримання обвинуваченого під вартою був визначений до 14 квітня 2023 року включно. Із 31 березня 2023 року щодо обвинуваченого діяла інша ухвала, а оскаржувана ухвала втратила свою чинність. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст. 177, ч.1 ст. 194, ч.1 ст.196, ч.3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисника ОСОБА_7 в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 рокупро продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 14 квітня 2023 року включно залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
__________________ _______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4