13.04.2023 Справа №607/2251/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Дзюбича В.Л., за участі секретаря Кочмар С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача АТ КБ «ПриватБанк», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Боднар І. М., Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у якому просить визнати виконавчий напис №1810 від 25.06.2019, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Боднар І. М., таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 24 листопада 2021 року постановою Головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №67631766 за заявою АТ КБ «ПриватБанк» про примусове виконання, на підставі виконавчого напису №1810, вчиненого 25.06.2019 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., у якому звернуто стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ "КБ "Приватбанк" шляхом перерахування коштів на рахунок в АТ КБ "Приватбанк" у розмірі: заборгованість за кредитом - 19 040,26 доларів США; - заборгованість за відсотками - 21 212,85 доларів США; комісія - 5009,96 доларів США; пеня - 86908,06,62 доларів США, що всього становить 132 171 доларів США 13 центів, що за курсом НБУ на 01.03.2019 становить 3 550 006,19 грн; витрати пов'язані з вчиненням виконавчого напису - 3500,00 грн. Всього з урахуванням витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 3 553 500,19 грн. Вважає, виконавчий напис №1810, вчинений 25.06.2019 незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказана у виконавчому написі заборгованість є спірною, безспірність заборгованості не підтверджується ніякими доказами чи документами, а також з моменту права вимоги минуло більше трьох років, банк не надав приватному нотаріусу докази на підтвердження того, що надсилав повідомлення позивачу про наявну заборгованість та вимогу про необхідність її погашення.
Вказує, що у лютому 2009 року позивач ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Тернопільської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" звертався до суду з позовом до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором (включаючи «тіло» кредиту) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.03.2009 у справі № 2-2032/2009, позов задоволено та звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 151252 грн 69 коп. на предмет іпотеки - житловий будинок, шляхом продажу закритим акціонерним товариством КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. На виконання зазначеного рішення ОСОБА_1 виселився з житлового будинку, що був предметом іпотеки та передав Позивачу документи та ключі. Тобто, Позивач скористався правом, наданим йому статтею 1050 ЦК України, заявивши вимогу про дострокове погашення кредиту. Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені у 2009, КБ "ПриватБанк, змінив строк виконання основного зобов'язання, який сплив в 2012 році
Зазначає, що незважаючи на вищезазначене рішення суду, ПАТ «ПриватБанк» в травні 2017 року надав до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, виконавчий напис №9915 від 08.11.2016, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. і на його підставі було відкрито виконавче провадження №53927373 про примусове стягнення з позивача заборгованості за тим же кредитним договором на користь ПАТ «ПриватБанк».
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.06.2018 у справі №607/7708/17 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 08 листопада 2016 року за реєстром №9915 про стягнення грошових коштів у сумі 2712432 (два мільйони сімсот дванадцять тисяч чотириста тридцять дві) гривні 22 копійки з ОСОБА_1 , які є його боргом за кредитним договором №TEAWGK0000000003 від 25.12.2007, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк».
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.03.2009 у справі № 2-2032/2009, від 13.06.2018 у справі №607/7708/17 набрали законної сили та в апеляційному і касаційному порядку АТ КБ «Приватбанк» не оскаржувалися.
Разом з тим, позивач вказує, що у виконавчому написі №1810 від 25.06.2019 приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М зазначено: Строк, за який проводиться стягнення : Одинадцять років два місяці чотири дні, а саме з 25.12.2007 по 01.03.2019, № TEAWGK0000000003 тобто моменту оформлення кредитного договору.
Стверджує, що виконавчий напис №1810 від 25.06.2019 вчинено з порушенням процедури, тільки на підставі документів, наданих АТ КБ «Приватбанк», без забезпечення безспірності, нотаріусом не з'ясовано заперечення щодо вчинення виконавчого напису, щодо наведених розрахунків заборгованості, або сплати мною боргу, без урахування вищезазначених рішень судів. Період стягнення заборгованості, який вказаний виконавчому написі, та наявність заборгованості позивача за основним зобов'язанням жодним документом не підтверджено. При цьому, нотаріусом не перевірено чи не пропущено стягувачем строк позовної давності при зверненні із заявою про вчинення виконавчого напису.
Також, вказує, що суму заборгованості, зазначену у виконавчому напис, яку нотаріус вважає безспірною заборгованістю, нічим не підтверджено. Зокрема, у виконавчому написі не зазначено документу (договору), відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» пред'явив вимоги та нарахував заборгованість; зазначена пеня у розмірі 86908,06 доларів США, свідчить про відсутність у нотаріуса відповідних знань або повне ігнорування з його боку чинного законодавства, що регулює відповідні правовідносини. Пеня нарахована: за 11 років, тобто період, що перевищує один рік (всупереч ч. 2 ст. 258 ЦК України); в розмірі, що на 456% перевищує розмір заборгованості за «тілом» кредиту (не відповідає ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів"); в іноземній валюті (пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні); зазначена комісія 5009,96 доларів США, яка за умовами кредитного договору взагалі не передбачена.
З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис №1810 від 25.06.2019 вчинений за наявності вищезазначених судових рішень, що виключають безспірність заборгованості, та після спливу строку позовної давності, вчинено всупереч вимогам статті 88 Закону України "Про нотаріат", в той час як, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.02.2023 відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» направив до суду письмові пояснення у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості. Також, вказав, що інформація про звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не є свідченням недотримання умови щодо заборгованості у цій справі, оскільки позивач визнає наявність заборгованості на суму, вказану у виконавчому написі нотаріуса.
Позивач у судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви позовні вимоги просить задовольнити, справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Тернопільський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в судове засідання не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які у встановленому законом порядку повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та проаналізувавши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини.
25.06.2019 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за заявою АТ КБ «ПриватБанк» вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яке передане в іпотеку на підставі договору іпотеки, посвідченого 25.12.2007 за реєстровим №10828, Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів у розмірі: заборгованість за кредитом 19 040,26 доларів США; заборгованість за відсотками 21 212,85 доларів США; комісія 5009,96 доларів США; пеня 86 908,06 доларів США, що всього становить 132 171,13 доларів США, що за курсом НБУ на 01.03.2019 (один долар США дорівнює 26,859165 грн) становить 3 550 006,19 грн, витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису 3500 грн; всього з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 3 553 506,19 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису 24.11.2021 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67631766.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу II цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України "Про нотаріат").
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц, на яку посилається представник відповідача у письмових поясненнях.
Згідно вказаної правової позиції Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об'єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку.
Таким чином, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України "Про нотаріат" слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п. 3.1, 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінетів Міністрів України від 29.06.99 №117.
Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року при розгляді справи № 305/2082/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про нотаріат" і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Таким чином, ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Як вбачається зі спірного виконавчого напису, строк, за який проводиться стягнення становить чотирнадцять років сім місяців одинадцять днів, а саме з 25.12.2007 по 01.03.2019, тобто строк, що перевищує 3 роки, відповідно, поза межами строку, визначеному статтею 88 ЗУ «Про нотаріат», відтак вказана заборгованість не є безспірною. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 (справа №766/11996/18).
Суд враховує, що згідно виконавчого напису №1810 вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 25.06.2019, до суми заборгованості за кредитним договором, входить пеня в розмірі 86 908,06 доларів США, при цьому відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить один рік.
Крім цього, у виконавчому написі зазначено, що нотаріус пропонує за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів у розмірі 132 171,13 доларів США на рахунок банку, однак у виконавчому написі не вказано на виконання яких зобов'язань та за яким договором нотаріус пропонує перерахувати кошти на рахунок банку.
До того ж, позивачем вказано, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.03.2019 у справі № 2-2032/2009 вирішено звернути стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 151252 грн. 69 коп. на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 54,00 кв.м., житловою площею 33, 20 кв.м., який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мороз К.В. 25.12.2007 по реєстру №10821, і який розташований за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу закритим акціонерним товариством КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупецем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.06.2018 у справі № 607/7708/17 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 08 листопада 2016 року за реєстром №9915 про стягнення грошових коштів у сумі 2712432 гривні 22 копійки з ОСОБА_1 , які є його боргом за кредитним договором №TEAWGK0000000003 від 25.12.2007 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» у розмірі:заборгованість за кредитом-19039,93 доларів США; заборгованість за відсотками-20576,41 доларів США; комісія-3890 доларів США; пеня - 57412,80 доларів США ; штраф-5045,96 доларів США, що становить 105965, 10 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.10.2016 року становить 2710732, 22 грн., а з врахуванням витрат пов'язаних вчиненням виконавчого напису становить 2712432,22 грн. Строк, за який провадиться стягнення,- вісім років десять місяців, два дні, а саме: з 25.12.2007 року по 27.10.2016 року.
Таким чином, судом встановлено, що рішеннями судів вже було звернуто стягнення на будинок ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на суму 151252 грн. 69 коп. та скасовувались виконавчі написи, зокрема виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від 08 листопада 2016 року за реєстром №9915 про стягнення грошових коштів у сумі 2712432 гривні 22 копійки з ОСОБА_1 , які є його боргом за кредитним договором №TEAWGK0000000003 від 25.12.2007 року, за період з 25.12.2007 року по 27.10.2016 року.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що оскаржуваний виконавчий напис №1810 від 25.09.2019 вчинено з порушенням визначеного законом прядку вчинення виконавчих написів та без врахування вищезазначених рішень судів.
Також, у матеріалах справи відсутній нотаріально посвідчений договір, укладений між ОСОБА_1 та AT КБ «Приватбанк».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржуваний у справі виконавчий напис вчинений нотаріусом 25.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Враховуючи наведені вище вимоги до виконавчого напису, у тому числі і перелік дій, що передують його видачі, суд враховує відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення всіх необхідних дій нотаріусом та заявником (відповідачем), що стали наслідком видачі виконавчого напису, які б свідчили про безспірність заборгованості. В той же час, суд враховує, що оскільки оспорюваний виконавчий напис видавався нотаріусом на підставі документів, наданих відповідачем, останній мав реальну можливість надати їх до суду з метою доведення безпідставності позовних вимог позивача.
Отже, встановлені судом обставини справи дають підстави вважати, що заборгованість, яку нотаріус пропонував задовольнити за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна є спірною, а тому виконавчий напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,13,77-83,89,141,247,263-265, 352-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №1810 вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 25.06.2019, згідно якого звернуто стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яке передане в іпотеку на підставі договору іпотеки, посвідченого 25.12.2007 за реєстровим №10828, Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк».
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. судового збору.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», код ЄДРПОУ - 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ
Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, вул. Михайла Драгоманова, 20, м Київ.
Третя особа: Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ - 34905338, вул. Київська, 3А, м. Тернопіль.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич