Провадження № 11-сс/803/1489/23 Справа № 216/3473/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 червня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12023041230001042 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2023 року про арешт майна, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
За ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2023 року частково задоволено клопотання прокурора та накладений арешт на автомобіль «Mercedes Benz 312», білого кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.09.2016 року є ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заборонено власнику та довіреним (уповноваженим) ним особам відчуження та розпорядження автомобілем марки «Mercedes Benz 312», білого кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Дозволено власнику та довіреним (уповноваженим) ним особам користуватися автомобілем марки «Mercedes Benz 312», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що з метою забезпечення збереження майна як доказу вчинення кримінального правопорушення, враховуючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна, необхідно накласти арешт на транспортний засіб та заборонити його розпорядження та відчуження.
В апеляції:
- прокурор просить скасувати частково ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою накласти арешт на «Mercedes Benz 312», білого кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.09.2016 року є ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_1 . Заборонити власнику та довіреним (уповноваженим) ним особам користуватись, відчужувати та розпоряджатись автомобілем марки «Mercedes Benz 312», білого кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до закінчення досудового розслідування та судового провадження.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Вказує на те, що на даний час експертиза транспортного засобу не проведена, що не було враховано слідчим суддею.
Вважає, що у разі використання або ремонту автомобілю можуть зникнути сліди вчиненого правопорушення, що унеможливить вирішення завдань кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд його апеляційної скарги без його участі, а тому, враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, його неприбуття не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Заслухавши думку ОСОБА_7 , яка просила залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а судове рішення без змін, перевіривши матеріали за апеляційною скаргою, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає їх не прийнятними з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України ухвала слідчого судді переглядається в межах доводів апеляційних скарг.
Оскільки ухвала слідчого судді оскаржується тільки в частині дозволу власнику та довіреним (уповноваженим) ним особам користуватися автомобілем марки «Mercedes Benz 312», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в іншій частині не оскаржується, а тому підстави її апеляційного перегляду в цілому відсутні.
Доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно, а саме транспортного засобу «Mercedes Benz 312», білого кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.09.2016 року є ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_1 , шляхом заборони власнику та довіреним (уповноваженим) ним особам, в тому числі, користуватись цим автомобілем до закінчення досудового розслідування та судового провадження, не є слушними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що 23.05.2023 року до ЄРДР № 12023041230001042 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 23.05.2023 року автомобіль «Mercedes Benz 312», білого кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023041230001042 та поміщений до спеціального майданчика.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За вимогами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменший обтяжливий спосіб арешту майна та зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
З огляду на обставини провадження встановлено, що автомобіль марки «Mercedes Benz 312», білого кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , використовується останньою з метою одержання прибутку.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Таким чином, недостатність та неналежність обґрунтування підстав та необхідності заборонити власнику та довіреним (уповноваженим) ним особам права користування транспортним засобом «Mercedes Benz 312», білого кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а тому відсутні правові підстави, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 173 КПК України, для заборони вказаним особам користуватися транспортним засобом, який відповідно до оскарженої ухвали слідчого судді перебуває під арештом шляхом заборони його відчуження та розпорядження.
Посилання прокурора на не проведення на даний час експертизи транспортного засобу, у зв'язку з чим, на його думку, необхідно накласти арешт, в тому числі, шляхом заборони користування автомобілем, не є тією очевидною істотною причиною для утримання речей державою.
З огляду на вищенаведене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2023 року про арешт майна, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4