Провадження № 22-ц/803/5094/23 Справа № 243/2076/22 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
27 червня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Гладиш К.І.,
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2023 року, ухваленого суддею Фаліним І.Ю.у м.Слов'янськ Донецької області, повний текст судового рішення складено 07 квітня 2023 року,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, в м.Донецьк померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач, звернувся до приватного нотаріуса Краматорського нотаріального округу Семенової І.М., із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
Державним нотаріусом було зроблено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відділ обслуговування громадян №3 м.Лиман та отримано відповідь №0500-1801-8/11164 від 19.01.2022 року, відповідно до якої, розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складає 197 730,75 грн. за період з 03.01.2019 по 31.07.2021, у відповіді зазначено, що сума недоотриманої пенсії буде зменшена в залежності від дати звернення до територіального управління Пенсійного фонду України особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про право на спадщину, з урахуванням вимог ст.46 Закону №1058.
На підставі зазначеної довідки приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.01.2022, відповідно до якого позивач є спадкоємцем недоотриманої пенсії у розмірі 197 730,75 грн., яка належала спадкодавцю ОСОБА_2
02 лютого 2022 представником позивача було зроблено адвокатський запит до відповідача про надання інформації ким та коли було прийнято рішення про зупинку пенсії ОСОБА_2 , щодо надання документів за якими було припинено виплати та на підставі яких було прийняте рішення про зупинку пенсії та відомостей про періоди та суми невиплаченої пенсії ОСОБА_2
08 лютого 2022 року відповідач надав відповідь на адвокатський запит, в якому він не надав інформації про те, ким та коли було прийняте рішення про зупинку пенсії ОСОБА_2 , та не надав документів на підставі чого її було припинено. Натомість відповідач повідомив, що призупинення пенсії ОСОБА_2 було здійснено на підставі підпункту 5 пункту 12 Постанови КМУ від 08.08.2016 року №365 з 01.03.2016 року. Розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 30.01.2019 по 31.07.2021 складає 193 644,36 грн. Також у відповіді зазначено, що обчислення розміру недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, проводиться згідно вимог ч.1ст.46 Закону №1058. Зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Отже, відповідачем неправомірно було припинено виплату пенсії матері позивача. Вказав, що право померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо отримання пенсії за період з 01.03.2016 по 26.07.2021 є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог ст.46 Закону України №1058-ІV.
Вважає дії ГУ ПФ України в Донецькій області неправомірними та безпідставними, що полягають у не донарахуванні позивачу та не наданні приватному нотаріусу Краматорського нотаріального округу Семеновій І.М., довідки про недоотриману пенсію померлої спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.03.2016 по 26.07.2021.
Узв'язку з чим, позивач звернувся до суду та просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не наданні приватному нотаріусу Краматорського нотаріального округу Семеновій І.М. інформації щодо розміру пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була їй нарахована за період з 01.03.2016 по 26.07.2021; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, надати приватному нотаріусу Краматорського нотаріального округу Семеновій І.М., довідку про розмір пенсії, яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не була одержана нею, за період з 01.03.2016 по 26.07.2021 та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 гривень.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії задоволені частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у ненаданні приватному нотаріусу Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Семеновій І.М., інформації щодо розміру недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2016 року по 29 січня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сформувати та направити приватному нотаріусу Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Семеновій І.М., для включення до складу спадщини після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про суму недоотриманої за життя пенсії померлої ОСОБА_2 за період з 01 берзня 2016 року по 29 січня 2019 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривень 40 копійок.
Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області, будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права на підставі одностороннього та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, та відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у січні 2022 року на запит приватного нотаріуса Семенової І.М. Головним управлінням надана довідка про суму недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 в розмірі 197 730,75 грн. за період з 03.01.2019 по 31.07.2021 з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058. Вказує, що ОСОБА_1 із заявою про виплату недоотриманої пенсії матері звернувся 31.01.2022 і за результатами наданих документів проведено нарахування суми недоотриманої пенсії в розмірі 193 644,36 грн. за період з 30.01.2019 по 31.07.2021 з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058.
Окрім того, відповідач наголошує на тому, що суд не врахував, що пенсійні кошти за період з 01.04.2016 року по 29.01.2019 ОСОБА_2 не нараховувались. Виплата пенсії за життя ОСОБА_2 була проведена по березень 2016 року. Вказує, що ОСОБА_2 за життя особисто за поновленням виплати пенсії не зверталася, Пенсійна справа була знята з обліку з 01.08.2021 у зв'язку зі смертю пенсіонерки 26.07.2021 року.
Також відповідач вказує, що Пенсійний фонд є спеціально уповноваженим органом державної влади, що здійснює обчислення пенсій, у зв'язку з чим суд не може керуватися розрахунками позивача щодо розміру недоотриманої пенсії. Пенсія, яка не була нарахована пенсіонерові за життя не входить до складу спадщини. Зазначає, що оскільки померла мати позивача за життя не вжила заходи щодо своєчасного нарахування та отримання нарахованої пенсії, то вона не скористалася своїм правом на отримання належних їй сум пенсії.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
15.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторін у письмовому провадженні, де також зазначено, що Головне управління заперечує проти задоволення позову та підтримує доводи, наведені у відзиві на позов 07.12.2022.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Оверченко О.А., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із закриттям провадження у справі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_2 виданого Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області 10 червня 1998 року слідує, що ОСОБА_1 є громадянином України, згідно із паспортними даними зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки від 05.01.2015 №144213271 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції, ОСОБА_2 перемістилася з тимчасово окупованої території України та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 04 жовтня 2021 року Лиманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Харків) слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьк, в Україні померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Семеновою І.М. від 27.01.2022 та зареєстрованого в реєстрі за №250 слідує, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1920 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина на яку видане свідоцтво складається з грошових коштів недоодержаної пенсії за період з 03.01.2019 по 31.07.2021 у розмірі 197 730,75 гривень, яка належала спадкодавцю згідно з повідомленням наданим начальником відідлу обслуговування громадян №3 (сервісний центр м. Лиман) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 19.01.2022 № 0500-1801-8/11164.
З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №68283700 від 27.01.2022 слідує, що приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Семеновою І.М. 27.01.2022 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєстровано в реєстрі за №250. Спадкодовець - ОСОБА_2 , спадкоємець - ОСОБА_1 .
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.02.2022 № 0500-1502-8/24548 наданого на адвокатський запит представника позивача адвоката Воронова А.І. слідує, що ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією в м.Лиман та отримувала пенсію в разі втрати годувальника, призначену відповідно до Закону №1058. На підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, утримувачем якої є Міністерство соціальної політики України, що передбачає п.5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» та відповідно до підпункту 5 пункту 12 Постанови Кабінетиу Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внтурішньо переміщеним особам» пенсійні виплати ОСОБА_2 призупинені з 01.03.2016. За відновленням пенсійних виплат ОСОБА_2 по день смерті не зверталась. 31 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка увійшла до складу спадщини. Сума заборгованості по пенсії ОСОБА_2 розрахована відповідно до вимог ч.1 ст.46 Закону № 1058, а саме з дати звернення за отриманням пенсії спадкоємця з усіма необхідними документами і складає 193 644,36 грн. за період з 30.01.2019 по 31.07.2021. Кошти, які увійшли до складу спадщини, обліковуються в Головному управлінні та будуть виплачені на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Мінінстрів України від 10.11.2021 №1165 після затвердження відповідних бюджетних призначень.
Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до відзиву на позов було долучено витяг з електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , згідно якої слідує, що залишок боргу недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 становить 193 644,36 грн.
Таким чином, суд з урахуванням наведеного вище, доходить висновку, що Головне управління повинно було нарахувати ОСОБА_2 пенсію і за період з 01.03.2016 по 29.01.2019, саме який на думку суду є спірним.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст.18 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Головне управління повинно було нарахувати ОСОБА_2 пенсію і за період з 01.03.2016 по 29.01.2019, саме який на думку суду є спірним, що позбавило нотаріуса видати позивачу, як спадкоємцю після смерті матері ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на все належне майно у виді недоотриманої пенсії за життя матері.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та частково погоджується з доводами сторони відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має також особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив суд просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не наданні приватному нотаріусу Краматорського нотаріального округу Семеновій І.М. інформації щодо розміру пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була їй нарахована за період з 01.03.2016 по 26.07.2021; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, надати приватному нотаріусу Краматорського нотаріального округу Семеновій І.М., довідку про розмір пенсії, яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не була одержана нею, за період з 01.03.2016 по 26.07.2021.
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (стаття 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду України.
Кошти Пенсійного фонду України відповідно до статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійному фонду України. Управління Пенсійного фонду України підпорядковуються Пенсійного фонду України та безпосередньо відповідним головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
Основними завданнями управління Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом (пункт 3 зазначеного Положення).
Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 згаданого Положення управління Пенсійного фонду України відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
ОСОБА_1 заявив вимоги, які є по суті вимогами про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії по нарахуванню і виплаті суми пенсії її матері ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 26 липня 2021 на які він має право в порядку спадкування за законом після смерті матері.
Відповідачем за цими вимогами є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто орган, уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії матері позивача ОСОБА_2 .
Ураховуючи те, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу не нарахування та не виплати пенсії померлій матері позивача ОСОБА_2 у період з 01 березня 2016 року по 29 січня 2019 року включно.
Отже, спір стосовно не нарахованої та недоотриманої суми пенсії померлого спадкодавця є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (стаття 19 КАС України).
Висновки про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку адміністративного судочинства викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі №750/1668/17 (провадження № 14-599цс18), від 03 липня 2019 року в справі №750/1591/18-ц (провадження №14-261цс19), 04 березня 2020 року в справі №757/63985/16 (провадження №14-556цс19) та постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №757/61718/17-ц (провадження №61-15930св19), від 12 грудня 2019 року в справі №263/10219/19 (провадження №61-18591св19), від 23 вересня 2020 року в справі № 638/16516/17 (провадження № 61-22698св19).
Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 -22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції помилково розглянув позовну заяву ОСОБА_1 за правилами цивільного судочинства, оскільки зазначений спір належить до адміністративної юрисдикції у межах справи про оскарження рішення (дій/бездіяльності) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, у зв'язку із чим провадження у справі потрібно закрити.
Оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі №750/3192/14 (провадження №14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-IX), пов'язані не лише з розглядом апеляційних та касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон №460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення апеляційного та касаційного розгляду.
Так, згідно з пунктом 8 Закону №460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».
Отже, закінчивши апеляційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд апеляційної інстанції має роз'яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства».
Оскільки колегія суддів вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то суд апеляційної інстанції, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України (у редакції Закону №460-IX) роз'яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись статтями 255, 256, 377, 381, 382, 384 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2023 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 червня 2023 року.
Головуючий:
Судді: