Є.у.н.с.512/207/23
Провадження №2/512/117/23
"28" червня 2023 р. смт Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Пустовіт С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
16.03.2023 представник АТ "Сенс Банк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнюючої позовної заяви, просило стягнути солідарно з них на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” заборгованість, розраховану на підставі статті 625 ЦК України та пунктів кредитного договору №2008/661/Ф03.14/03 від 30.01.2008 у сумі 135 304,99 грн, яка складається: 30 082,01 - суми заборгованості за ставкою 3%, 105 222,98 грн - суми заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість, також судові витрати в розмірі 2684, 00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що згідно з рішенням №5/2019 Акціонерного Товариства “Укрсоцбанк” від 15.10.2019, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного Товариства “УКРСОЦБАНК” шляхом приєднання до Акціонерного Товариства “АЛЬФА-БАНК” де в підпункті 1.2 визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства “УКРСОЦБАНК”, виникає у Акціонерного Товариства “АЛЬФА-БАНК” з 15.10.2019.
Загальними Зборами Акціонерів 09.03.2010 було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “УКРСОЦБАНК”, а з 10.08.2018 ПАТ “Укрсоцбанк” змінило найменування на Акціонерне товариство “Укрсоцбанк” (скорочено - АТ “Укрсоцбанк”).
12.08.2022 позачерговими загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк” було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства “Альфа-Банк” на Акціонерне товариство “Сенс-Банк”, а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства “Альфа-Банк” шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства “Альфа-Банк” на Акціонерне товариство “Сенс Банк”.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надав Відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.
У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 свого обов'язку по сплаті кредиту у позивача виникло право задовольнити свої вимоги.
Крім того, на забезпечення умов виконання кредитного договору №2008/661/Ф03.14/03 від 29.01.2008 з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №06-09/107 від 30.01.2008. Відповідно до умов вказаного договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель разом з відповідачем ОСОБА_1 солідарно відповідає перед позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Так, відповідно до Постанови Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 стягнуто солідарно з відповідачів на користь Акціонерного товариства “Альфа-Банк” заборгованість за договором №2008/661/Ф03.14/03 від 30.01.2008 станом на 25.07.2017 в загальній сумі 244 231,81 грн, яка складається: 166 777,63 грн - заборгованість за кредитом; 4240,21 грн - заборгованість за відсотками; 46 565,68 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 1183,85 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 24 833,10 грн - інфляційні втрати за кредитом; 631,34 грн - інфляційні втрати за відсотками; 9 157,88 грн - судовий збір, тобто з кожного по 4578,94 грн.
Оскільки відповідачі ухиляються від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
За наданою суду інформацією відомості про відповідача ОСОБА_1 в картотеці та реєстрі територіальної громади, Савранської селищної ради Одеської області відсутні (а.с.60).
За наданою суду інформацією Савранської селищної ради Одеської області відповідач ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою, АДРЕСА_1 (а.с.61).
06.04.2023 ухвалою суду даний позов залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 62-63).
04.05.2023 представником позивача надіслано до суду заяву про усунення недоліків та уточнюючу позовну заяву про стягнення заборгованості, в якій зазначено стягнути солідарно з відповідача - ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” заборгованість, розраховану на підставі статті 625 ЦК України та пунктів кредитного договору №2008/661/Ф03.14/03 від 30.01.2008 у сумі 135 304,99 грн, яка складається: 30 082,01 - суми заборгованості за ставкою 3%, 105 222,98 грн - суми заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість, також судові витрати в розмірі 2684, 00 грн (а.с.66).
Суддя Савранського районного суду Одеської області Брюховецький О.Ю. ухвалою від 08.05.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по цивільній справі за позовною заявою акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою суду відповідачам запропоновано надати у строк 15 днів з дня вручення ухвали відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу та відповідачам строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву та, відповідно, відповіді на відзив для подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 80-81).
22.05.2023 через систему Електронний суд від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на уточнюючу позовну заяву від 26.04.2023 про стягнення заборгованості за статтею 625 Цивільного Кодексу України, в якому вона зазначила, що не визнає позовні вимоги, зокрема не погоджується з твердженням позивача про те що рішення (постанова Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22) не виконане, заборгованість не сплачена. На підтвердження виконання вказаної постанови Одеського апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 вказала, що відповідачем ОСОБА_1 було перераховано на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №2008/661/ФОЗ.14/03 від 30.01.2008 в загальній сумі 244 231,80 грн (квитанція №1-396К від 09.12.202) та судовий збір в розмірі 4578,94 грн (квитанція №1-397К від 09.12.2022) (а.с.83-90 та на звороті).
Крім того, 09.12.2022 Відповідачем ОСОБА_2 на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22 було перераховано на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” судовий збір в розмірі 4578,94 грн (квитанція №1-398К від 09.12.2022) (а.с.91).
Також, відповідач ОСОБА_2 зазначила, що право банка на стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України обмежується трьома роками, які передували подачі такого позову, а відповідно періодом з 22.03.2020 до 22.03.2023, проте банк порушує перед судом вимогу про стягнення по строку позовної давності та заявлених позовних вимог, період за який позивач має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 сплатити 3% річних та інфляційних втрат становить з 22.03.2020 по 23.02.2023., а також відповідач ОСОБА_2 стверджує, що базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно з вимогами статті 625 ЦК України, може бути виключно сума основного боргу за постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, не обтяжена іншими нарахуваннями, а саме заборгованість за кредитом в розмірі 166 777,63 грн. проте, банк безпідставно зазначає базою нарахування 218767,37 грн. Таким чином, за рахунками відповідача ОСОБА_2 обрахований з урахуванням строку позовної давності та заявлених позовних вимог, з 22.03.2020 до 23.02.2022 становлять 30 114,49 грн. Так, розрахунком ОСОБА_2 три проценти річних нараховані на суму основного боргу за постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22 в розмірі 166 777,63 грн, за період обрахований з урахуванням строку позовної давності та заявлених позовних вимог з 22.03.2020 до 23.02.2022 становлять 9 639,58 грн.
Разом з відзивом до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, в якій вона просила застосувати строк давності до позовних вимог Акціонерного товариства “Сенс Банк” про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного Кодексу України за період з 26.07.2017 до 21.03.2020 та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
22.05.2023 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на уточнюючу позовну заяву від 26.04.2023 про стягнення заборгованості за статтею 625 ЦК України, просив позов Акціонерного товариства “Сенс Банк” до ОСОБА_1 задовольнити частково, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення (постанова Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22) виконане, заборгованість сплачена. На підтвердження виконання вказаної постанови Одеського апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 вказав, що ним було перераховано на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №2008/661/ФОЗ.14/03 від 30.01.2008 в загальній сумі 244 231,80 грн (квитанція №1-396К від 09.12.2022) та судовий збір в розмірі 4578,94 грн (квитанція №1-397К від 09.12.2022) (а.с.120, 121).
Крім того, 09.12.2022 відповідачем ОСОБА_2 на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22 було перераховано на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” судовий збір в розмірі 4578,94 грн (квитанція №1-398К від 09.12.2022) (а.с.122).
Також, відповідач ОСОБА_1 зазначив, що право банка на стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України обмежується трьома роками, які передували подачі такого позову, а відповідно періодом з 22.03.2020 до 22.03.2023, проте банк порушує перед судом вимогу про стягнення по строку позовної давності та заявлених позовних вимог, період за який позивач має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 сплатити 3% річних та інфляційних втрат становить з 22.03.2020 по 23.02.2023., а також відповідач ОСОБА_1 стверджує, що базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно з вимогами статті 625 Цивільного Кодексу України, може бути виключно сума основного боргу за постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, не обтяжена іншими нарахуваннями, а саме заборгованість за кредитом в розмірі 166 777,63 грн. проте, банк безпідставно зазначає базою нарахування 218767,37 грн. Таким чином, за рахунками відповідача ОСОБА_1 обрахований з урахуванням строку позовної давності та заявлених позовних вимог, з 22.03.2020 до 23.02.2022 становлять 30 114,49 грн. Так, розрахунком ОСОБА_1 три проценти річних нараховані на суму основного боргу за постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22 в розмірі 166 777,63 грн, за період обрахований з урахуванням строку позовної давності та заявлених позовних вимог з 22.03.2020 до 23.02.2022 становлять 9 639,58 грн.
За таких обставин загальна сума стягнення за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №2008/661/ФОЗ.14/03 від 30.01.2008 на підставі статті 625 Цивільного кодексу України має складати 39 754, 07 грн.
Разом з відзивом до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, в якій він просив застосувати строк давності до позовних вимог Акціонерного товариства “Сенс Банк” про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного Кодексу України за період з 26.07.2017 до 21.03.2020 та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, відповідачі надали суду копії повідомлення про виконання постанови Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22, яке банк отримав, що підтверджується відміткою банку Вх. №85462/2022 від 14.12.2022 (а.с.101, 140).
На підтвердження своєї правової позиції представник позивача в уточнюючій позовній заяві від 26.04.2023 зазначив, що заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №2008/661/ФОЗ.14/03 від 30.01.2008 станом на 25 липня 2017 року в загальній сумі - 244 231,80 грн, яка складається із: - заборгованість за кредитом - 166 777, 63 грн; - заборгованість за відсотками 4240,21 грн; пеня - за несвоєчасне повернення кредиту - 46565,68 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1183,85 коп; інфляційні втрати за кредитом - 2483,10 грн; інфляційні втрати за відсотками - 631,34 грн, та судовий збір у розмірі 9157,88 грн, тобто з кожного відповідача по 4578,94 грн.
07.06.2023, з метою не допущення порушення права позивача на подачу відповіді на відзив на уточнюючу позовну заяву, проведення розгляду справи відкладено до 28.06.2023.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
Позивач, що повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи до суду не з'явився, надав суду клопотання, в якому просив справу розглядати за відсутності представника позивача (а.с. 5), правом на подання відповіді на відзив на уточнюючу позовну заяву позивач не скористався.
Відповідачка ОСОБА_2 , яка повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи до суду не з'явилась, надала суду заяву в якій просила справу розглядати за її відсутності (а.с.89).
Відповідач ОСОБА_1 , який повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи до суду не з'явився, надав суду заяву в якій просив справу розглядати за його відсутності (а.с.158).
З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За статтею 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи 30.01.2008 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №2008/661/Ф03.14/03 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», в особі начальника Іллічівськкого відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» Самкової В.А., та ОСОБА_1 про надання грошових коштів у тимчасове користування зі сплатою 14,5 % річних та комісій в межах максимального ліміту заборгованості до 400000 грн (а.с.23-28).
Відповідачем ОСОБА_1 30.01.2008 надано згоду на доступ Банку до його кредитної історії та отримання кредитного звіту (а.с.31).
Відповідно до договору поруки №06-09/107 від 30.01.2008 укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 як позичальником і ОСОБА_2 як поручителем про зобов'язання останньої перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках передбачених договором №2008/661/Ф03.14/03 від 30.01.2008 (а.с.33-35).
В матеріалах справи міститься вимога про усунення порушень, яка адресована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і з якої вбачається, що станом на 26.12.2022 сума загальної заборгованості становить 122 565,23 грн, сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість - 19 473,29 грн, сума заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість - 103 091,94 грн. Крім того, дана вимога не містить вихідного номеру реєстрації (а.с.7).
Постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 стягнуто солідарно з відповідачів на користь Акціонерного товариства “Альфа-Банк” заборгованість за договором №2008/661/Ф03.14/03 від 30.01.2008 станом на 25.07.2017 в загальній сумі 244 231,81 грн, яка складається: 166 777,63 грн - заборгованість за кредитом; 4240,21 грн - заборгованість за відсотками; 46 565,68 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 1183,85 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 24 833,10 грн - інфляційні втрати за кредитом; 631,34 грн - інфляційні втрати за відсотками; 9 157,88 грн - судовий збір, тобто з кожного по 4578,94 грн (а.с.10-22).
Вказана постанова Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22) була виконана та заборгованість сплачена, що підтверджується квитанцією №1-396К від 09.12.2022 та квитанцією №1-397К від 09.12.2022, відповідно до яких перераховано на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №2008/661/ФОЗ.14/03 від 30.01.2008 в загальній сумі 244 231,80 грн (а.с.120, 121).
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимог кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Згідно кредитного договору за використання кредитом встановлюються процентна ставка в розмірі 14,5% річних.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день, що передує двом останнім робочим дням поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
У разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, акредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, Кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів та комісії, визначених, відповідно в п.п. 1.1 та 3.3.16 цього договору.
У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом понад 90 днів, сплата процентів до моменту їх повернення, починаючи з місця, в якому прострочення перевищило 90 днів, здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в передостанній робочий день відповідного місяця.
В результаті не виконання умов договору у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість розрахована на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, яка станом на 23.02.2022 року становить - 135 304,99 грн, та складається з: суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 30082,01 грн; сума заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість 105 222,98 грн
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133, від 18 квітня 2022 року № 259, від 18 травня 2022 року № 341, від 12 серпня 2022 року № 573, від 7 листопада 2022 року № 757, а також від 6 лютого 2023 року № 58 (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб).
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною 1 статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець звільнив позичальника за кредитним договором від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, тобто від зобов'язання сплачувати кредитору суму боргу за кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені).
Позичальник за кредитним договором не звільнявся від сплати відсотків за користування кредитом в період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Разом з тим з відзивом до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, в якій він просив застосувати строк давності до позовних вимог Акціонерного товариства “Сенс Банк” про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного Кодексу України за період з 26.07.2017 до 21.03.2020 та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Так главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення с триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання с триваючим у наведеній постанові колегія суддів Великої Палати Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Тому строк позовної давності слід обмежити останніми трьома роками, які передували зверненню позивача з даним позовом до суду.
Так, з огляду на положення частини 6 статті 124 ЦПК, відповідно до якого строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку та враховуючи дату штампу на поштовому конверті (а.с. 56), з даним позовом банк звернувся до суду 16.03.2023.
Тому, строк позовної давності слід обмежити останніми трьома роками, які передували поданню такого позову, тобто з 16.03.2020 по 23.02.2022 (з урахуванням положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Згідно із наданих представником позивача розрахунків до уточненої позовної заяви сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість, розрахованої на підставі статті 625 ЦК України та пунктів кредитного договору з 26.07.2017 до 23.02.2022 становила: 30 082,01 грн, а сума заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість становила: 105 222,98 грн.
Тому суд не бере до уваги наданий представником позивача розрахунок заборгованості що виходить за межі періоду з 16.03.2020 по 23.02.2022.
Крім того, слід зазначити, що базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно із вимогами статті 625 ЦК України є сума основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов'язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів, яка відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 складає 166 777, 63 грн.
Натомість за розрахунками представника позивача базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно із вимогами статті 625 ЦК України помилково зазначено сума 218 767, 37 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 166777 грн 63 грн; заборгованості за відсотками 4240 грн 21 коп.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 46565 грн 68 коп.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1183 грн 85 коп., у зв'язку з чим надані банком розрахунки суд відхиляє та водночас приймає до уваги доводи та розрахунки, базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат в яких покладено суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів, а саме: 166 777, 63 грн.
Так, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у випадку несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму 3 % річних за користування коштами та інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Також суд враховує, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною 1 статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною 5 статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ № 1078).
Така правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 і від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, і в цьому випадку Верховний Суд не вбачає необхідності від неї відступати.
Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Водночас у пункті 38.2 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об'єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23 травня 2023 року (справа № 910/5932/22).
Для розрахунку інфляційних втрат згідно із вимогами статті 625 ЦК України за період з 01.04.2020 по 23.02.2022 слід скористатись такою формулою:
Інфляційні нарахування = Сума боргу * Сукупний індекс інфляції / 100% - Сума боргу, де:
Сума боргу - сума простроченого боргу = 166 777,63 грн
Сукупний індекс інфляції - добуток щомісячних індексів за відповідний період = 118,057 %
Підставляючи ці значення у формулу, отримуємо:
Сукупний індекс інфляції = 100,80% * 100,30% * 100,20% * 99,40% * 99,80% * 100,50% * 101,00% * 101,30% * 100,90% * 101,30% * 101,00% *101,70% * 100,70% * 101,30% * 100,20% * 100,10% * 99,80% * 101,20% 100,90% * 100,80% * 100,60% * 101,30% * 101, 60% = 118,057% (за період квітень 2020 - лютий 2022)
Інфляційні нарахування = 166 777, 63 грн (сума боргу) * 118,057% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 166 777,63 грн (сума боргу) = 30 114, 49 грн.
За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць (березень 2020 року) інфляційна складова боргу не враховується.
Отже, інфляційні втрати згідно із вимогами статті 625 ЦК України нараховані на суму основного боргу за постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22, в розмірі 166 777,63 грн за період обрахований з урахуванням строку позовної давності та положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, з 16.03.2020 до 23.02.2022, становлять 30 114, 49 грн.
Щоб розрахувати 3% річних за статтею 625 ЦК України за період:
з 16.03.2020 до 31.12.2020 (291 день) на борг у розмірі 166 777,63 грн, слід скористатись такою формулою:
Сума до сплати = Сума боргу * 3% * Кількість днів / 366, де:
Сума боргу = 166 777,63 грн
Процентна ставка = 3%
Кількість днів = 291
Підставляючи ці значення у формулу, отримуємо:
166 777,63 * (3/100) * 291/ 366 = 3 978, 06 грн;
з 01.01.2021 до 31.12.2021 (365 днів) на борг у розмірі 166 777,63 грн, слід скористатись такою формулою:
Сума до сплати = Сума боргу * 3% * Кількість днів / 365, де:
Сума боргу = 166 777,63 грн
Процентна ставка = 3%
Кількість днів = 365
Підставляючи ці значення у формулу, отримуємо:
166 777,63 * (3/100) * 365/ 365 = 5 003, 33 грн;
з 01.01.2022 до 23.02.2022 (54 дні) на борг у розмірі 166 777,63 грн, слід скористатись такою формулою:
Сума до сплати = Сума боргу * 3% * Кількість днів / 365, де:
Сума боргу = 166 777,63 грн
Процентна ставка = 3%
Кількість днів = 54
Підставляючи ці значення у формулу, отримуємо:
166 777,63 * (3/100) * 54/ 365 = 740, 22 грн;
Отже, три відсотки річних згідно із вимогами статті 625 ЦК України нараховані на суму основного боргу за постановою Одеського апеляційного суду від 13.10.2022 по справі №512/502/17, провадження №22-ц/813/2049/22 в розмірі 166 777, 63 грн, за період обрахований з урахуванням строку позовної давності та положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, з 16.03.2020 до 23.02.2022 становить 9 721,61 грн.
На підставі повного і всебічного з'ясування обставин, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що загальна сума заборгованості, розрахованої на підставі статті 625 ЦК України складає 39 836,1 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги належать до часткового задоволення в цій частині.
Стосовно заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, порукою.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
З огляду на частину 2 статті 554 ЦК, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Беручи до уваги додатковий характер зобов'язання поручителя, кредитор має право вимагати стягнення з поручителя процентів у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, на основі частини 2 статті 625 ЦК до фактичного погашення боргу. При цьому проценти нараховуються в порядку і розмірі, в яких вони підлягають відшкодуванню боржником за основним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором поруки.
Так, на забезпечення умов виконання кредитного договору №2008/661/Ф03.14/03 від 29.01.2008 з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №06-09/107 від 30.01.2008. Відповідно до умов вказаного договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель разом з відповідачем ОСОБА_1 солідарно відповідає перед позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Відповідно до договору поруки №06-09/107 від 30.01.2008 укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 як позичальником і ОСОБА_2 як поручителем про зобов'язання останньої перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках передбачених договором №2008/661/Ф03.14/03 від 30.01.2008 (а.с.33-35).
Отже, у зв'язку з утворенням заборгованості, розрахованої на підставі статті 625 ЦК України, у кредитора (банку) обґрунтовано виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок поручителя.
Водночас зазначена на підтвердження позиції відповідача ОСОБА_1 постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 (справа № 127/15672/16-ц) вищевказаних висновків не спростовує, а лише констатує, що за обставинами справи було укладено договори поруки на забезпечення виконання кредитного договору.
Як наслідок, з вищевикладених підстав, не підлягає застосуванню також зазначена відповідачем ОСОБА_1 постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 (справа № 523/9076/16-ц) стосовно неналежності відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову (на 29,44%), з відповідачів солідарно на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 790,17 грн (2 684, 00 х 29,44 %).
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідачів солідарно на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 790,17 грн (2 684, 00 х 29,44 %), а саме 395,09 грн (790,17 / 2) з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 280-289 ЦПК України,
Позов акціонерного товариства комерційний банк “Сенс Банк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої по АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 , інфляційні втрати і 3% річних відповідно статті 625 ЦК України у розмірі 39 836 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять шість) грн 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої по АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 , документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 790 (сімсот дев'яносто) грн 17 коп. в рівних частинах, по 395 (триста дев'яносто п'ять) грн 09 коп. з кожного.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: О.Ю. Брюховецький