вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/674/23
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»
до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»
про стягнення 220 574,87 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засіданні Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Грищенко О.М.
відповідача: Жила А.А.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» про стягнення 220 574,87 грн.
Ухвалою від 10.03.2023 року прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/674/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 06.04.2023 року.
В судовому засіданні 06.04.2023 року оголошувалась перерва на 27.04.2023 року.
В судовому засіданні 27.04.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 27.04.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №16/110-11, яке набрало законної сили, позов ТОВ «Черкаська продовольча компанія» задоволено та, зокрема, стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» суму коштів у загальному розмірі 72 157,11 грн.
26.09.2011 року на виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №16/110-11 судом видано наказ.
Відповідно до наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11 підлягає стягненню із Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» 71 209,02 грн. боргу, 712 ,09 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, всього 72 157,11 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 17.12.2021 року у справі №16/110-11 задоволено вимоги заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» вих. №03-2/12 від 03.12.2021 року про заміну сторони (стягувача) у справі №16/110-11 на стадії примусового виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2021 року у справі №16/110-11, повний текст якої було складено 13.01.2022 року, здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду, змінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11, виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №16/110-11, а саме, Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».
Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, (стаття 515 Цивільного кодексу України).
01.12.2021 року між ТОВ «Черкаська продовольча компанія» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Договір №01-12-2021 про відступлення права вимоги (цесії).
Відповідно до пункту 1.1. Договору №01-12-2021 відступлення права вимоги (цесії) від 01.12.2021 року, метою Договору є оформлення результатів купівлі-продажу (відступлення) майнових прав банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» на відкритих електронних торгах (аукціоні) у відповідності до чинного законодавства України, результати котрого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-11-10-000001-1 від 22.11.2021 року.
Згідно із пунктом 1.2. Договору №01-12-2021 відступлення права вимоги (цесії) від 01.12.2021 року, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває права вимоги виконання до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», що іменується надалі Боржник, щодо виконання грошового зобов'язання у розмірі 72 157,11 грн., набутого Цедентом та належних останньому на підставі рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №16/110-11, котре набрало законної сили, та згідно наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11, котрі існують та винесені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання на підставі договору поставки №640 від 01.09.2010 року.
Пунктом 1.3., 1.7. Договору №01-12-2021 відступлення права вимоги (цесії) від 01.12.2021 року Сторони визначили, що на умовах даного Договору та на підставі протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-11-10-000001-1 від 22.11.2021 року, Цедент зобов'язується передати Цесіонарієві право вимоги до Боржника (дебіторська заборгованість) на підставі рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №16/110-11, котре набрало законної сили, та згідно наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11, на суму 72 157,11 грн.
За результатами укладепия/підписапия даного Договору, Цесіонарій наділяється всіма правами Цедента, що випливають із рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №16/110-11, котре набрало законної сили, та згідно наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11, котрі існують та винесені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання на підставі договору поставки №640 від 01.09.2010 року.
На виконання умов даної угоди, ТОВ «Черкаська продовольча компанія» було передано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на підставі акту перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» обумовленого зобов'язання.
Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 11.05.2022 року у справі №16/110-11 відновлено ТОВ «Компанія «Компанія «Ніко-Тайс» пропущений строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11.
В подальшому, відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 02.06.2022 року у справі №16/110-11 видано дублікат наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11.
Таким чином, із врахуванням викладеного вище та положень чинного законодавства України, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» є кредитором Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» щодо виконання Боржником/відповідачем грошового зобов'язання, набутого та належного позивачу на підставі рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №16/110-11, котре набрало законної сили, та наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11, із врахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 17.12.2021 року у справі №16/110-11, а також всіма іншими додатковими правами як Кредитора у зв 'язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням Боржником відповідного грошового зобов'язання на підставі рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №16/110-11.
Відповідно до Постанови Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.06.2022 року відкрито виконавче провадження №69210604 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11 про стягнення із Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 71 209,02 грн. заборгованості, 712,09 грн. державного мита та 23, грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього 72 157,11 грн.
Відповідно до Постанови ВДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) від 12.12.2022 року наказ Господарського суду Київської області від 26.09.2011 року у справі №16/110-11 повернутий Стягувачеві без виконання на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
На сьогодні грошові зобов'язання Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» згідно рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2011 року у справі №16/110-11 не виконані.
В статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільним кодексом України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція наведена в п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Позивач в позові просить стягнути з відповідача 24 417,90 грн. 3% річних, які нараховані за період з 26.09.2011 року по 28.02.2023 року (за 4 174 днів прострочення). Також позивач просить позові стягнути з відповідача 196 156,97 грн. інфляційних за наведений період.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив про недотримання позивачем строків позовної давності. Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тому заміна первісного кредитора - ТОВ «Черкаська продовольча компанія» на нового кредитора - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» не впливає на перебіг строку позовної давності.
ДП «Білоцерківський військовий торг» заявив про сплив строку позовної давності за позовними вимогами, нарахованими за період до березня 2020 року.
Щодо періоду заборгованості з 01.03.2020 року по 28.02.2023 року, відповідач зазначив, що ДП «Білоцерківський військовий торг» в період з 26.09.2012 року по 15.06.2021 року перебувало в процедурі банкрутства, що підтверджується ухвалами Господарського суду Київської області від 26.09.2012 року, 09.02.2021 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року у справі № Б13/115-12.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Київської області від 26.09.2012 року у справі № Б13/115-12, було введено введено процедуру розпорядження майном ДП «Білоцерківський військовий торг» та мораторій на задоволення вимог кредиторів.
З огляду на зміст ухвали Господарського суду Київської області від 09.02.2021 року у справі № Б13/115-12, було закрито провадження в банкрут ній справі та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012 року у справі № Б13/115-12. Відповідна ухвала оскаржувалась в апеляційному порядку і була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року у справі № Б13/115-12.
Відповідач зазначає, що оскільки рішення суду про скасування мораторію - ухвала Господарського суду Київської області від 09.02.2021 року у справі № Б13/115-12 набрало законної сили згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року у справі № Б13/115-12, нарахування на суму боргу могло проводитись в період після припинення дії мораторію.
У зв'язку з чим, відповідач визнає позовні вимоги в частині нарахувань 3 652,14 грн. 3% річних та 23 639,90 грн. інфляційних в період після 15.06.2021 року по 28.02.2023 року.
Як було визначено ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на підставі якої вводився мораторій, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, в період з 26.09.2012 року по 15.06.2021 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів введений ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012 року у справі № Б13/115-12, що виключає можливість нарахування 3% річних та інфляційних у відповідний період.
Щодо строків позовної давності, суд зауважує на безпідставності та некоректності посилання позивача на зміст постанов Верховного Суду від 26.10.2018 року у справі №922/4099/17 та від 27.04.2018 року у справі №908/1394/17, в яких відсутні висновки саме Верховного Суду щодо правової природи грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, що такі нарахування не є додатковими вимогами в розумінні ст.. 266 Цивільного кодексу України.
Зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.04.2018 року у справі №908/1394/17 взагалі зроблено інші правові висновки щодо застосування 625 Цивільного кодексу України та визначено наступне.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
При цьому, визначено, що нарахування за статтею 625 Цивільного кодексу України стосуються триваючого правопорушення, яке припиняється лише в момент повного виконання основного зобов'язання, а тому встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо таких нарахувань обраховується за останні три роки, які передували зверненню кредитора з позовом, якщо основне зобов'язання боржником не виконано.
Таким чином, з огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, нарахування за статтею 625 Цивільного кодексу України стосуються триваючого правопорушення, яке припиняється лише в момент повного виконання основного зобов'язання, а тому встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо таких нарахувань обраховується за останні три роки, які передували зверненню кредитора з позовом, якщо основне зобов'язання боржником не виконано, тобто враховуючи подання позову згідно поштового штампу 01.03.2023 року, строк позовної давності обраховується з 01.03.2020 року.
З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, враховуючи, що на період, який охоплюється строком позовної давності з 01.03.2020 року припадала дія мораторію на задоволення вимог кредиторів до 15.06.2021 року, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних правомірні і підлягають задоволенню за період після 15.06.2021 року по 28.02.2023 року, як визнано відповідачем. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 3 652,14 грн. 3% річних та 23 639,90 грн. інфляційних.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» про стягнення 220 574,87 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, п-т Академіка Глушкова, 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872) 3 652,14 грн. 3% річних, 23 639,90 грн. інфляційних та 409,42 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 30.06.2023 року