вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" березня 2023 р. Справа № 911/1755/22 (911/1324/22)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова
Технологія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія
"Техімпекс", м. Бровари код ЄДРПОУ 32499006
про стягнення 1 182 457,07 грн.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1755/22 за заявою ТОВ “Профтехнокомплект” до ТОВ “ВАК “Нова Технологія” про банкрутство, провадження в якій відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2022 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2022 р. у справі № 911/1324/22 (суддя Мальована Л.Я.) справу за позовом ТОВ “ВАК “Нова Технологія” до ТОВ “НВК Техімпекс” про стягнення 1 182 457,07 грн. передано для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ “ВАК “Нова Технологія”.
Матеріали справи № 911/1324/22 передані для розгляду судді Лопатіну А.В., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ “ВАК “Нова Технологія” згідно протоколу передачі від 10.01.2023 р., справі присвоєно номер 911/1755/22 (911/1324/22).
Ухвалою господарського суду від 12.01.2023 р. прийнято справу до провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2023 р.
07.02.2023 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, додаткові пояснення.
08.02.2023 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 01.03.2023 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2023 р. закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 15.03.2023 р.
15.03.2023 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 29.03.2023 р., про що сторонами підписано відповідну розписку.
В судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників у справі, суд
встановив:
02.01.2020 р. між ТОВ "ВАК "Нова Технологія" (орендодавець) та ТОВ "НВК "Техімпекс" (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу № 2/20, відповідно до умов якого орендодавець передає в строкове платне користування орендареві для виробничої діяльності наступні транспортні засоби (надалі - об'єкти): марка, назва - ТАЗ - 3309, № двигуна, шасі - 33070070144057, вартість 92660,00, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 ; марка, назва - ГАЗ - 3302, № двигуна, шасі - НОМЕР_2 , вартість 101583,33, державний реєстраційний номер - НОМЕР_3 ; марка, назва - Екскаватор ЕВЕНТО, № двигуна, шасі - НОМЕР_4 , вартість 201916,66, державний реєстраційний номер - НОМЕР_5 ; марка, назва - VOLVO FL 6, № двигуна, шасі - НОМЕР_6 , вартість 244166,67, державний реєстраційний номер - НОМЕР_7 ; марка, назва - MERSEDES BENS-313, № двигуна, шасі - НОМЕР_8 , вартість 207432,00, державний реєстраційний номер - НОМЕР_9 ; марка, назва - КРАЗ - 257, № двигуна, шасі - НОМЕР_10 , вартість 19269,52, державний реєстраційний номер - НОМЕР_11 ; марка, назва - MA3-5334, вартість 76666,67, державний реєстраційний номер - НОМЕР_12 (п. 1.1.).
Об'єкти, що орендуються, технічна, документація на них, передаються орендодавцем орендарю в строк одного дня та оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору сторони визначили, що за цим договором орендодавець передає орендарю транспортні засоби у користування строком на: один рік.
Згідно із п. 2.2. договору орендар бере на себе наступні обов'язки:
- підтримувати транспортні засоби у належному технічному стані;
- нести витрати, пов'язані із використанням об'єктів, в тому числі з обов'язкового страхування транспортних засобів;
- проводити необхідні роботи по ремонту об'єктів, проходженню технічних оглядів та інших необхідних процедур по утриманню та експлуатації орендованих транспортних засобів;
- передати об'єкти після закінчення строку оренди в належному стані з урахуванням відсотка зносу.
Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що орендодавець приймає на себе такі обов'язки: передати орендареві автомобілі у справному технічному стані; передати орендареві всю технічну документацію на транспортні засоби.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата за користування об'єктами за кожен день з урахуванням сум з ПДВ становить:
Автомобіль ГАЗ - 3309 6840,00 грн.;
Автомобіль ГАЗ - 3302 6600,00 грн.;
Автомобіль VOLVO FL6 12000,00 грн.;
Автомобіль MERSEDES BENS-313 10680,00 грн.;
Автомобіль КРАЗ-257 3960,00 грн.;
Екскаватори ЕВАНТО 8160,00 грн.;
Автомобіль МАЗ-5334 5040,00 грн.
Загальна вартість орендної плати складає 53280,00 грн. за місяць з урахуванням сум ПДВ та без урахування її індексації.
Орендна плата сплачується орендодавцем шляхом безготівкових розрахунків через установи банку на поточний рахунок орендаря в строк п'яти банківських днів після закінчення місяця, або передоплати на наступний місяць. У разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов'язується сплатити орендодавцеві пеню у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення. Орендна плата може змінюватись на протязі року за домовленістю сторін з оформленням додатків до даного договору (п.п. 3.2., 3.3., 3.4. договору).
Як свідчать матеріали справи, на виконання наведеного договору орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в оренду наведені предмети оренди (транспортні засоби).
В подальшому, рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2021 р. у справі № 911/3093/20, що набрало законної сили 06.09.2021 р., за позовом ТОВ "ВАК "Нова технологія" до ТОВ "НВК "Техімпекс" про повернення речі, позов задоволено повністю; вирішено повернути орендовані ТОВ "НВК "Техімпекс" транспортні засоби, а саме: ГАЗ - 3309, № двигуна, шасі - НОМЕР_13 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ГАЗ - 3302, № двигуна, шасі - НОМЕР_14 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ; екскаватор ЕВЕНТО, № двигуна, шасі - НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_5 ; Volvo FL 6, № двигуна, шасі НОМЕР_15 , державний реєстраційний номер НОМЕР_7 ; Mersedes Bens - 313, № двигуна, шасі НОМЕР_16 , державний реєстраційний номер НОМЕР_9 ; КРАЗ - 257, № двигуна, шасі НОМЕР_10 , державний реєстраційний номер НОМЕР_11 ; МАЗ - 5334, державний реєстраційний номер НОМЕР_12 , ТОВ "ВАК "Нова технологія".
В зазначеному рішенні суду встановлено, що договір оренди транспортного засобу від 02.01.2020 р. № 2/20 є розірваним з 28.09.2020 р.
Положеннями частини четвертої статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, врахувавши, що як позивач так і відповідач приймали участь у справі № 911/3093/20, судом встановлено, що встановлені наведеним рішенням, що набрало законної сили обставини не потребують доведенню під час розгляду цієї справи.
Під час примусового виконання вказаного рішення суду відповідачем було повернено позивачу предмет оренди (наведені транспортні засоби) 09.12.2021 р., що підтверджується актом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича про передачу майна стягувачу.
Посилаючись на наведені обставини, позивач, з урахуванням зменшення позовних вимог, яке прийнято судом, вказуючи на неналежне виконання відповідачем, як орендарем своїх зобов'язань за наведеним договором щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача: 101232,00 грн. основного боргу з орендної плати за період з 01.08.2020 р. по 27.09.2020 року; 34112,81 грн. інфляційних втрат; 5429,21 грн. 3% річних; 6079,64 грн. пені.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на таке:
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно зі статтею 174 ГК України є господарський договір.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частин перша ст. 173 ГК України).
Відповідності до приписів ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ст. 193 ЦК України).
Зі змісту частини першої ст. 626 ЦК України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір, з якого виникли спірні відносини від 02.01.2020 р. № 2/20, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), регулювання відносин за яким здійснюється приписами чинного цивільного та господарського законодавства.
Так, згідно із ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Аналогічні положення містить частина перша ст. 283 ГК України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частиною шостою ст. 283 ГК України).
Згідно з частинами першою та четвертою ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною третьою ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як свідчать матеріали справи, орендодавцем (позивач) належним чином виконано свої зобов'язання за договором оренди транспортного засобу від 02.01.2020 р. № 2/20, передано в оренду орендодавцю (відповідач) предмет оренди (транспортні засоби), однак останній, в порушення умов договору не здійснив у встановлений строк сплату орендної плати за період з 01.08.2020 р. по 27.09.2020 р. на загальну суму 101232,00 грн., не зважаючи на те, що в цей період він продовжував користуватись предметом оренди, що підтверджується наведеними, встановленими судом обставинами, зокрема, що предмет оренди (транспортні засоби) було повернено орендарем на користь орендодавця лише 09.12.2021 р. під час примусового виконання рішення у справі № 911/3093/20 (копія акту приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича від 09.12.2021 р. про передачу майна стягувачу додана до матеріалів позову).
Доказів, які б спростовували твердження позивача про не здійснення відповідачем орендної плати в зазначений період користування орендованим майном матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди транспортного засобу від 02.01.2020 р. № 2/20, що виникла в період з 01.08.2020 р. по 27.09.2020 р. на суму 101232,00 грн. (серпень 2020 року - 53280,00 грн. та вересень 2020 року (27 днів) - 47952,00 грн.) є обґрунтованою, законною та такою, яку належить задовольнити повністю.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем, як вже зазначалось, також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 34112,81 грн. інфляційних втрат; 5429,21 грн. 3% річних; 6079,64 грн. пені.
Розглянувши позовні вимоги у вказаній частині, суд зазначає таке:
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частинами першою та третьою статті 549 ЦК України та частиною першою ст. 230 ГК України, передбачено, що неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України.
Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем на заборгованість по сплаті орендної плати: на суму 53280,00 грн. за серпень 2020 року (період нарахування з 08.09.2020 р. по 07.03.2021 р.) та на суму 47952,00 грн. за вересень 2020 року (період нарахування з 08.10.2020 р. по 07.04.2021 р.), судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено позивачем з урахуванням умов договору, укладеного між сторонами, у відповідності до норм чинного законодавства та арифметично вірно, а відтак, позивачем виходячи із наведених норм права обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача 6079,64 грн. пені.
Окрім наведеного, що стосується заявлених позивачем до відповідача позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке:
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи, що у відповідача виникло перед позивачем грошове зобов'язання щодо сплати орендної плати за серпень 2020 року на суму 53280,00 грн. та за вересень 2020 року на суму 47952,00 грн., позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат (період нарахування на суму боргу за серпень 2020 року в розмірі 53280,00 грн. - з вересня 2020 року по липень 2022 року; період нарахування на суму боргу за вересень 2020 року в розмірі 47952,00 грн. - з жовтня 2020 року по липень 2022 року) та 3% річних (період нарахування на суму боргу за серпень 2020 року в розмірі 53280,00 грн. - з 08.09.2020 р. по 06.07.2022 р.; період нарахування на суму боргу за вересень 2020 року в розмірі 47952,00 грн. - з 08.10.2020 р. по 06.07.2022 р.), здійсненого позивачем, судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснений арифметично вірно, а відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 34112,81 грн. інфляційних втрат; 5429,21 грн. 3% річних.
Врахувавши, що судом критично оцінено доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки такі доводи не спростовують виявлених фактів порушення ним перед позивачем грошового зобов'язання за наведеним договором та не є підставою для звільнення його від такого зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Крім того, наявна в матеріалах справи заява про зменшення позовних вимог містить вимогу позивача про повернення судового збору на суму 15534,06 грн.
Судом встановлено, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням наведеного, врахувавши, що позивачем зменшено позовні вимоги і таке зменшення прийнято судом, поряд із цим, врахувавши ставку мінімального розміру судового збору, визначену положеннями Закону України "Про судовий збір" станом на дату звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов до висновку, що наведена вимога підлягає задоволенню частково, так як відшкодування витрат по сплаті судового збору на суму 2481,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України має бути покладено судом на відповідача, а поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно підлягають 15255,87 грн.
Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" (07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 14; код ЄДРПОУ 32499006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" (07714, Київська область, Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Польова, 41; код ЄДРПОУ 35088581) 101232 (сто одну тисячу двісті тридцять дві) гривні 00 копійок основного боргу, 34112 (тридцять чотири тисячі сто дванадцять) гривень 81 копійку інфляційних втрат, 5429 (п'ять тисяч чотириста двадцять дев'ять) гривень 21 копійку 3% річних, 6079 (шість тисяч сімдесят дев'ять) гривень 64 копійки пені та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" (07714, Київська область, Яготинський район, с. Засупоївка, вул. Польова, 41; код ЄДРПОУ 35088581) з Державного бюджету України 15255 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень 87 копійок судового збору.
4. Видати наказ.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексу рішення 29.06.2023 р.
Суддя А.В. Лопатін