ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.03.2023Справа № 910/10085/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АП Марін»
до акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 329291,87 грн,
Представники:
від позивача Решодько І.М.
від відповідача Виростко А.В.
До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «АП Марін» до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - AT «Укрзалізниця») про стягнення 375171,80 грн штрафу.
Суд своєю ухвалою від 04.10.2022 відкрив провадження у справі № 910/10085/22 постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив терміни доставки вантажів починаючи з 29.07.2021 (у розрахунку позивача вагонам присвоєні порядкові номери від 1 до 439).
Відповідач у відзиві (т. 3 а.с. 91-98) зазначив, що позивач невірно розрахував розмір штрафу за прострочення доставки вантажу за накладними: 41874827 від 18.09.2021 (претензія № 212-В); 41988924 від 21.09.2021 (претензія № 211-В); 40397846 від 24.10.2021 (претензія № 262-В); 42360222, 42360198, 42360206, 42360214 від 29.09.2021(претензія № 602-В); 40368581, 40368615, 40368599 від 05.01.2022 (претензія № 607-В); 40571382, 40571390, 40571408, 40571309, 40571366, 40571416 від 11.01.2022 (претензія № 607-В); 40017964, 40017972, 40017907, 40017915 від 27.12.2021 (претензія № 908-В); 41447244 від 02.02.2022 (претензія № 908-В); 42427435 від 25.02.2022 (претензія № 1406-В); 37022035 від 15.03.2022 (претензія № 1406-В); 37022019 від 15.03.2022 (претензія № 1406-В); 37022027 від 15.03.2022 (претензія № 1406-В); 37021987 від 15.03.2022 (претензія № 1406-В); 36945525 від 10.03.2022 (претензія № 1406-В); 36945533 від 10.03.2022 (претензія № 1406-В); 37021979 від 15.03.2022 (претензія №1406-В); 37021995 від 15.03.2022 (претензія № 1406-В); 34775643 від 23.02.2022 (претензія № 1407-В); 42329862, 42330217, 42330209 від 23.02.2022 (претензія № 1406-В); 42382341, 42382333, 42382325, 42383208, 42383307, 42383141, 42382929 (претензія № 1408-В); 42321448, 42331975, 42331827 від 23.02.2022 (претензія № 1409-В); 42347377 від 23.02.2022 (претензія № 1409-В); 42544114 від 06.04.2022 (претензія № 1409-В); 42338798 від 23.02.2022 (претензія № 1409-В); 36985471 від 13.03.2022 (претензія № 1409-В); 42543009, 42543090, 42543082, 42543033, 42542944, 42542993, 42542951, 42543041 від 11.03.2022 (претензія № 1409-В); 42382283, 42382275 від 24.02.2022 (претензія № 1409-В); 36987578 від 13.03.2022 (претензія № 1409-В); 42347369 від 23.02.2022 (претензія № 1409-В); 42171579, 42171595, 42171942 від 19.02.2022 (претензія № 1411-В).
Крім того безпідставно нарахований штраф за накладними № 42915108, 42953117 40353112, 40150336, 40150351, 40005555, 400005597, 42881631, оскільки ці вимоги були задоволені за результатами розгляду претензій від 28.09.2021 № 169-В, від 30.11.2021 № 212-В, від 08.04.2022 № 605-В.
Загалом позивач неправомірно нарахував штраф на суму 45879,93 грн. Відповідач вважає, що оскільки прострочення доставки вантажу у вагонах згідно з розрахунком позивача під номерами 357-439 виникло у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин - введення в Україні воєнного стану, вимоги про стягнення 69408,82 грн штрафу задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до перевезень, які здійснювались в 2021 році та січні-лютому 2022 року.
Відповідач подав клопотання про зменшення штрафу, оскільки:
- відсутні докази понесення позивачем збитків;
- введений воєнний стан на всій території України;
- зруйноване та пошкоджене майно відповідача;
- відновлює інфраструктуру власними силами, матеріалами і коштами;
- здійснює перевезення гуманітарних вантажів, військових та військових вантажів;
- у відповідача через повномасштабну військову агресію російської федерації проти України зменшились доходи, збільшились витрати і він позбавлений можливості отримувати прибуток.
Позивач у відповіді на відзив (т. 4 а.с. 1-4) та у додаткових поясненнях (т. 4 а.с. 36-37) зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Відповідач не надав жодних доказів, що саме введення воєнного стану призвело до затримки конкретних перевезень.
Також позивач зазначив, що станом на дату звернення з позовом до суду (30.09.2022) не пропустив строк позовної давності.
Так, по всім перевезенням, що здійснювались у 2021 році та січні-лютому 2022 року, по яким нараховувались штрафи, що є предметом позову, були пред'явлені претензії, а саме: № 169-в від 28.09.2021 на суму 1912,06 грн, № 212-в від 30.11.2021 на суму 2371,51 грн №211-в від 30.11.2021 на суму 47908,47 грн, №262-в від 14.01.2022 на суму 86048,96 грн, № 270-в від 19.01.2022 на суму 33432 грн, № 602-в від 24.03.2022 на суму 9511,12 грн, №605-в від 08.04.2022 на суму 1856,91 грн, №606-в від 08.04.2022 на суму 1152,72 грн, №607-в від 08.04.2022 на суму 63357,42 грн № 906-в від 28.04.2022 на суму 8809,47 грн, № 908-в від 28.04.2022 на суму 20050,58 грн, № 1065-в від 20.07.2022 на суму 12884,40 грн, №1066-в від 20.07.2022 на суму 4186,98 грн, № 1067-в від 20.07.2022 на суму 3344,98 грн.
Оскільки відповідач не надав відповідь на вказані претензії, відповідно до приписів статей 134, 136 Статуту залізниць України та статті 315 ГК України позов до відповідача мав бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію. Отже позивач не пропустив строк на звернення до суду
Товариство з обмеженою відповідальністю «АП Марін» погодилось з контррозрахунком відповідача та подало заяву про відмову від позову в частині стягнення 45879,93 грн.
Суд своєю ухвалою від 06.02.2023 закрив провадження у справі в частині стягнення 45879,93 грн.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
15 лютого 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «АП Марін» (замовник) та акціонерне товариство «Українська залізниця» (перевізник) уклали договір про надання послуг № 10545/ПЗЗ-2018 (далі - Договір) предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги
Замовник зобов'язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС «Месплан» (п. 2.1.1 Договору).
Виконавець зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору (п. 2.3.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з пунктом 2 статті 908 ЦК України, пунктом 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються транспортними кодексами, транспортними уставами та іншими нормативно-правовими актами і правилами.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила № 644 від 21.11.2000), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Згідно з п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Згідно з п. 2.4 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).
Відповідно до ст. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
AT «Укрзалізниця» визнала, що прострочила доставку вантажу за 407 накладними, які оформлені протягом вересня 2021року - квітня 2022 року.
За правилами ч. 1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 329291,87 грн штрафу.
Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності.
З приводу вказаних штрафів відповідачу були виставлені претензії, а саме:
№ 211-в від 30.11.2021 на суму 47908,47 грн (накладні від 24.09.2021, 27.09.2021-29.09.2021, 01.10.2021, 02.10.2021, 07.10.2021, 09.10.2021, 10.10.2021, 12.10.2021, 14.10.2021), №262-в від 14.01.2022 на суму 86048,96 грн (накладні від 22.10.2021, 23.10.2021, 24.10.2021, 31.10.2021, 01.11.2021, 04.11.2021, 02.11.2021, 03.11.2021, 06.11.2021, 07.11.2021, 08.11.2021, 09.11.2021, 17.11.2021, 18.11.2021, 20.11.2021), № 270-в від 19.01.2022 на суму 33432 грн (від 18.11.2021, 13.11.2021, 21.11.2021, 25.11.2021, 27.11.2021, 28.11.2021, 10.12.2021, 11.12.2021, 12.12.2021, 14.12.2021), № 602-в від 24.03.2022 на суму 9511,12 грн (накладні від 16.09.2021, 27.09.2021, 29.09.2021, 02.10.2021, 07.10.202), №605-в від 08.04.2022 на суму 1856,91 грн (накладні від 23.12.2021 та 26.12.2021), № 606-в від 08.04.2022 на суму 1152,72 грн (накладні від 15.01.2022 та 16.01.2022), № 607-в від 08.04.2022 на суму 63357,42 грн (накладні від 17.12.2021, 11.12.2021, 13.12.2021, 13.01.2022, 29.12.2021, 30.12.2021, 02.01.2022-05.01.2022, 10.01.2022, 11.01.2022, 16.01.2022, 18.01.2022), № 906-в від 28.04.2022 на суму 8809,47 грн (накладні від 21.01.2022, 22.01.2022), № 908-в від 28.04.2022 на суму 20050,58 грн (накладні від 23.01.2022, 18.01.2022, 11.01.2022, 21.01.2022, 27.12.2021, 02.02.2022, 05.02.2022, 08.02.2022), № 1065-в від 20.07.2022 на суму 12884,40 грн (накладні від 04.02.2022), №1066-в від 20.07.2022 на суму 4186,98 грн (накладні від 20.02.022, 17.02.2022, 23.02.2022, 16.02.2022), № 1067-в від 20.07.2022 на суму 3344,98 грн (накладні від 23.02.2022, 14.03.2022, 23.02.2022, 19.02.2022), №1406-в від 16.09.2022 на суму 3757,88 грн (накладні від 25.02.2022, 15.03.2022, 10.03.2022), №1407-в від 16.09.2022 на суму 2929,52 грн (накладні від 22.02.2022, 23.02.2022) , №1408-в від 16.09.2022 на суму 22163,31 грн (накладні від 23.02.2022, 24.02.2022, 28.03.2022), №1409-в від 16.09.2022 на суму 37797,93 грн (накладні від 19.02.2022, 10.03.2022, 22.02.2022, 23.02.2022, 13.03.2022, 11.03.2022, 24.02.2022), №1410-в від 16.09.2022 на суму 2192,13 грн (накладна від 23.02.2022), №1411-в від 16.09.2022 на суму 5569,88 грн (накладні від 13.04.2022, 19.02.2022).
На претензії № 262-в від 14.01.2022, № 602-в від 24.03.2022, №607-в від 08.04.2022 відповідач надав відповіді. Однак станом на дату подачі позову вказані претензії залишились незадоволеними.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 258 ЦК України).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Кабінет Міністрів України своєю постановою № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня 2020 року ввів карантин на всій території України.
Наразі карантин не скасовано.
Згідно з п. 12. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу
України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені статтями 257-259 ЦК України .
Отже, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України продовжуються на строк його дії.
При вирішенні питання позовної давності суд керується правовими висновками, наведеними у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/11949/20 від 18.06.2021. Об'єднана палата зазначила, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Положенням статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 названого Кодексу до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік. Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Приписами частини першої статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Що ж до перевезення вантажів залізницею, то відповідно до статті 136 СЗ України позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обмеження. Частиною п'ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909 та статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Отже, статті 134, 136 СЗ України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. СЗ України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, і останні зміни до зазначених статей СЗ України вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973. Господарський кодекс України прийнятий 16.01.2003 і набрав чинності з 01.01.2004, і статтею 315 цього Кодексу передбачено певні особливості обчислення позовної давності за договором перевезення; він також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення позовної давності. Відтак положення статей 134, 136 СЗ України слід застосовувати у системному зв'язку з положеннями статті 315 ГК України таким чином, що позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на пропозицію позивача або з дня закінчення строку, встановленою частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на пропозицію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності у розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга та третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника. При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, у межах якого особа має право звернутися до суду, не може починатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору. Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у постановах від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 10.09.2019 у справі № 905/2303/18.
Отже, враховуючи наведені правові висновки, позивач звернувся з позовом у межах позовної давності.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).
Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який виданий всім кого це стосується, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорними обставинами визнається обставина (дія чи подія), що спричинили неможливість виконання договірних зобов'язань у обумовлений сторонами строк. Ці обставини є юридичними фактами, що спричинили неможливість виконання договірних зобов'язань, і для настання яких необхідна наявність певних умов: виникнення після укладення договору; неможливість виконання зобов'язання у період їх існування; закріплення, як правило, таких обставин у договорі як таких, що звільняють від виконання зобов'язання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Відповідач не надав доказів неможливості виконання зобов'язання у встановлені строки внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).
Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов'язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.
Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.
Вирішуючи питання можливості зменшення розміру штрафу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Позивач не довів, що йому спричинені збитки.
24.02.2022 російська федерація розпочала повномаштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні.
Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафу з 329291,87 грн до 32929,18 грн (10%).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір з вимог про стягнення 329291,87 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «АП Марін» до акціонерного товариства «Українська залізниця».
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АП Марін» (вул. Келецька, 105, м. Вінниця, 21030, код 39882242) 32929,18 грн штрафу, 4939,38 грн судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 30.06.2023.
Суддя С. А. Ковтун