Справа № 210/4235/22
Провадження № 2/177/449/23
Іменем України
27 червня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Лященко В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Митрофанової К.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Федько Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", про визнання дій протиправними, відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої порушенням займатися законною підприємницькою діяльністю,
28.11.2022 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", просив: 1) визнати протиправними дії відповідача 1 і відповідача 2 щодо від'єднання від постачання електричної енергії закладу позивача "Чай&Coffee" за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 23; 2) стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.; 3) стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду (упущену вигоду) в сумі - кількість днів за кожний день простою закладу позивача "Чай&Coffee" за адресою: АДРЕСА_2 , з 26.10.2022 помножених на 323,68 гривень; 4) стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2022 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", відкрито провадження за позовом до ОСОБА_3 , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі".
Справа перебувала в провадженні судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, призначалася до розгляду, проте по суті не розглянута. Після задоволення самовідводів усіх суддів суду та неможливості утворити новий склад суду справу було передано до Криворізького районного суду Дніпропетровської області.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 року справу передано на розгляд судді Лященко В.В.
15.05.2023 року ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області було прийнято справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", про визнання дій протиправними, відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої порушенням займатися законною підприємницькою діяльністю до провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.2019 ним та ОСОБА_3 було придбано нежитлове приміщення, розташоване за адресою - АДРЕСА_2 , для ведення спільної підприємницької діяльності - сімейного бізнесу на два окремих входи (туристична агенція та продовольчий заклад « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). Нежитлове приміщення було зареєстровано за дружиною позивача ОСОБА_3 . При цьому позивач посилається на положення статей 60, 61, 63 Сімейного кодексу України та зазначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Між фізичною особою ОСОБА_3 та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 03.09.2019 до нежитлового приміщення, розташованого за адресою - АДРЕСА_2 .
Позивач 17.10.2022 року звернувся до ДТЕК із заявою про приєднання до договору споживача з розподілу (передачі) електричної енергії з метою, щоб договір переуклали на нього, жодної відповіді на його звернення не надійшло.
За ініціативи ОСОБА_3 26.10.2022 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було відключено приміщення, де знаходився бізнес позивача, від постачання електроенергії. Так, двоє чоловіків проникли до щітка, де розташовані автомати і лічильник, вимкнули постачання електроенергії, зняли електролічильник та забрали його з собою.
Позивач вказує про відсутність боргів та особисту сплату вартості спожитої електроенергії за власні зароблені кошти від підприємницької діяльності продовольчого закладу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Зазначає, що відключення енергопостачання призвело до протиправних наслідків відносно його підприємницького господарювання, до припинення зайняття господарською діяльністю, що заподіяло матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди. Розрахунок зазначає наступний: виходячи з розміру мінімальної заробітної платі у 2022 році, за 8 годин (робочий день) - 323,68 гривні. За кожен день простою починаючи з 26 жовтня 2022 року - 323,68 гривні і до того дня, коли ДТЕК підєднає точку розподілу до постачання електричної енергії.
Крім того вказує, що внаслідок від'єднання від постачання електроенергії його бізнесу, та позбавлення можливості заробляти кошти, завданою шкодою, він переніс моральний стрес, душевні хвилюваннями, та страх перед майбутнім, які особливо було важко пережити щоб оговтатися, у беззахисті його як людини, як громадянина і як підприємця в зв'язку з позбавленням можливості заробляти залишається душевним тягарем. Спричинені моральні страждання, які полягали у душевних розладах під час душевних хвилювань, відчуття несправедливості, небезпеки і незручності, погіршення апетиту, сну, що переросло в нестерпні моральні страждання тривалий період часу, взаємодіяти з соціумом, у зв'язку з безсиллям щось змінити як було раніше коли він міг заробляти кошти і мати достатній і гідний рівень життя, та виконання усіх своїх фінансових обов'язків і забезпечень. Це негативно вплинуло на всі сфери його життя, загальний емоційно-психічний стан погіршився, як і соціальні відносини з оточуючими, відбулось пригнічення активності громадського життя, антипатія до себе призвела до апатії у відношенні оточуючих. Він отримав і пережив, та переживає психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем його прав.
З урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог позивач просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо від'єднання від постачання електричної енергії закладу позивача "Чай&Coffee" за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 23; 2) стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.; 3) стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду (упущену вигоду) в сумі - кількість днів за кожний день простою закладу позивача "Чай&Coffee" за адресою: АДРЕСА_2 , з 26.10.2022 помножених на 323,68 гривень; 4) зобов'язати акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" під'єднати до електропостачання його заклад "Чай&Coffee"; 5) стягнути з відповідача судові витрати.
07.03.2023 року надано відзив на позов ОСОБА_1 , відповідно до якого представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку із необґрунтованістю. Посилається на те, що нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 фактично виділене в натурі та до нього є окремі два входи. В зв'язку з тим, що між відповідачем та позивачем з червня-липня 2021 року припинилися відносини, притаманні подружжю, вони сумісно не проживають, не ведуть спільного господарства, фактично спільно працювати вони не могли. Ще на початку 2022 року ОСОБА_3 звернулася з пропозицією до ОСОБА_1 щодо поділу нежитлового приміщення в натурі, оформити його нотаріально, при цьому вона була згодна на будь-який варіант поділу, однак останній не погодився в добровільному порядку поділити майно подружжя. Крім того, між позивачем та відповідачем виникали конфлікти щодо оплати комунальних послуг за нежитлове приміщення через те, що з березня 2020 року ОСОБА_3 не користувалася приміщенням, а ОСОБА_1 у повному обсязі не сплачував комунальні платежі. Починаючи з квітня 2019 року по листопад 2022 року заборгованість складала 9427,62 грн. Відповідач зазначає, що нічого не заважало ОСОБА_1 в добровільному порядку поділити спільне (або частину) майна подружжя, нотаріально завірити зазначений договір, отримати відповідні юридичні адреси та самостійно на своє ім'я укласти договір з ДТЕК та іншими постачальними організаціями. Також відповідач не заперечує, що розірвала договір з ДТЕК на постачання електроенергії, попередньо повідомивши позивача про свої наміри. Вважає, що не перешкоджала підприємницькій діяльності ОСОБА_1 , не спричиняла моральної шкоди позивачу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з викладених у позові підстав, просив їх задовольнити. Зазначив, що матеріальна шкода (упущена вигода) розрахована ним за період з 26.10.2022 року і по 27.06.2023 року і складає 88 688, 52 грн. Моральну шкоду обґрунтовував своїми переживаннями про неможливість заробити кошти, шоковий стан він неправомірної поведінки дружини, до цих пір відчуває психологічні страждання. Також до початку розгляду справи по суті, враховуючи що судом було відмовлено у його клопотаннях по забезпечення позову, просив зобов'язати акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" під'єднати до електропостачання його заклад "Чай&Coffee".
Представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились, згідно заяви представника відповідача адвоката Примакова К.О. від 21.06.2023 року останній просив справу розглянути у відсутність відповідача та його представника, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.
Представник третьої особи акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" в судовому засіданні щодо позовних вимог покладалася на розсуд суду. Зазначила, що згідно Правил роздрібного ринку електричної енергії під'єднання та від'єднання від електричних мереж у разі наявності декількох власників проводиться за обов'язковою згодою всіх співвласників.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку, встановивши наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо від'єднання від постачання електричної енергії закладу позивача "Чай&Coffee" .
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 14.02.2019 року уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 17).
З Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, зареєстрованого в реєстрі за №561 від 08.04.2019 року, ОСОБА_3 придбала у власність нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20-21).
Згідно ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
З повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на адресу ОСОБА_3 від 03.11.2022 року вбачається, що Договір про постачання електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 розірвано з 25.10.2022 року (а.с. 24).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.
Позивач вказує про відсутність боргів та особисту сплату вартості спожитої електроенергії та протиправність дій відповідача щодо від'єднання від постачання електричної енергії закладу позивача "Чай&Coffee".
Представник відповідача у відзиві зазначає, що перед від'їздом за кордон відповідач пропонувала поділити нежитлову будівлю нотаріально, повідомляла позивача про наміри розірвати договір електропостачання, проте суду не надано жодного доказу в підтвердження зазначених обставин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача по розпорядженню спільною сумісною власністю подружжя, а саме від'єднання від постачання електричної енергії закладу позивача "Чай&Coffee" за адресою: АДРЕСА_2 без згоди позивача були вчинені всупереч вимогам ст. 369 ЦК України, в зв'язку з чим є протиправними.
Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на тому, що діями відповідача щодо від'єднання від постачання електроенергії його бізнесу, та позбавлення можливості заробляти кошти йому завдано моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Вирішуючи питання щодо наявності спричинення позивачу моральної шкоди та визначення розміру відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також враховує роз'яснення, наведені в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Моральна шкода, заподіяна позивачу, виразилися у порушенні звичного способу життя, негативних емоціях та переживаннях про неможливість заробити кошти, через неправомірну поведінку дружини щодо їх спільного майна.
Тобто, суд приходить до висновку, що в результаті протиправних винних дій відповідача позивачу було завдано моральну шкоду.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України та роз'яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року.
Так, суд враховує умисний характер дій відповідача, тривалість та глибину душевних страждань, яких зазнав позивач, вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Зазначене, на переконання суду, не може не відобразитись на характері та обсязі душевних та психічних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач. Отже, вчиненими відповідачем протиправними діями позивачу завдано моральної шкоди.
Водночас моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевних страждань. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Суд вважає розумним та справедливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 2000 гривень, враховуючи обставини спричинення моральної шкоди, ступінь вини відповідача, характер та обсяг душевних, психічних страждань позивача.
Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди (упущеної вигоди) суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду з позовом позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування матеріальної шкоди (упущеної вигоди), зазначив про те, що дії відповідача по відключенню енергопостачання призвели до протиправних наслідків відносно його підприємницького господарювання, до припинення зайняття господарською діяльністю.
Позивач в обґрунтування права на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди посилається на неодержання ним доходу, який він повинен був отримати від торгівельної діяльності його закладу "Чай&Coffee" - неспеціалізованого продуктового магазину, в якому є холодильники з продуктами харчування. До позову надав: копію накладної від 21.10.22 про придбання питної води на суму 444 грн.; копію накладної від 09.10.22 про придбання питної води на суму 502 грн.; копію видаткової накладної від 25 жовтня (без року) про придбання пластикових трубочок на суму 115 грн.; копію видаткової накладної від 24 жовтня (без року) про придбання мішалок, стаканів, кришок на суму 647 грн.; копію накладної від 16.09.22 про придбання кави на суму 12 772,08 грн.; копію чека з ТОВ «Метро» про придбання продуктів харчування та алкогольних напоїв на суму 1915, 32 грн.; копію чека від 20.10.22 про придбання газованих напоїв на суму 594,84 грн.; копію видаткової накладної від 26.10.22 про придбання молока на суму 612 грн. (а.с. 46-48).
Розрахунок зазначає наступний: виходячи з розміру мінімальної заробітної платі у 2022 році, за 8 годин (робочий день) - 323,68 гривні. За кожен день простою починаючи з 26 жовтня 2022 року - 323,68 гривні і до 27.06.2023 року. Згідно підрахунків позивача розмір збитків складає 88 688, 52 грн.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст. 3 ЦПК України).
У відповідності до положень пункту 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Європейський суд з прав людини зауважив, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v/ UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Отже, оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно положень ч.ч.1,4,5 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
Покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.
Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічний висновок сформовано у постанові Верховним Судом України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18)).
Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Враховуючи припис частини другої статті 623 ЦК України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. Крім того, у частині четвертій цієї статті законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.
Отже, саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, має довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.
Натомість невиконання позивачем визначеного наведеними вище приписами ЦПК України процесуального обов'язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності.
Підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він реально і обґрунтовано розраховував, і який би точно отримав у разі відсутності таких дій.
Позивач у цій категорії справ повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання доходу, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.
Разом з тим у даному випадку вимога позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди обґрунтована припущеннями позивача про можливість отримання ним доходу за наслідком торгівельної діяльності.
Утім такі розрахунки позивача є теоретичними, мають вірогідний характер, оскільки охоплюють можливі обставини майбутнього, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу за звичайних обставин та не підтверджені відповідними документами, що свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснив протиправні дії.
Отже, оскільки заявлені позивачем до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди ґрунтуються на можливих очікуваннях отримання певного доходу за звичайних обставин та не підтверджені відповідними доказами, які б свідчили, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною понесення позивачем таких збитків та підтверджували б реальність понесення нею збитків пов'язаних з упущеною вигодою у розмірі визначеною нею, наведене вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу.
Враховуючи викладене та виходячи із встановлених судом обставин справи, слід прийти до висновку, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у відповідному розмірі, оскільки ним не надано належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у такій сумі за звичайних обставин, що є необхідним при заявлені до стягнення упущеної вигоди.
Покладення на особу, згідно зі статтею 22 ЦК України, обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди (упущеної вигоди) необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги щодо зобов'язання акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" під'єднати до електропостачання закладу "Чай&Coffee", суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог необхідно розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. При цьому не вважається збільшенням розміру позовних вимог заявлення нових (додаткових) вимог. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19).
У разі подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, в якій по суті йдеться про нові вимоги, суд повинен у прийнятті заяви відмовити.
За наведених обставин суд прийшов до висновку про відмову в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, оскільки заявлена позивачем ще одна позовна вимога є новою (додатковою) вимогою.
При цьому, суд роз'яснює позивачу, що відмова в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог не перешкоджає зверненню із іншою позовною заявою до суду в загальному порядку.
Щодо заяви про відшкодування судових витрат суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач з посиланням на п.4 ч.3 ст. 133 ЦПК України просив стягнути судові витрати за час використаний для підготовки позову до суду, очікування судового засідання судове засідання, можливі поїздки з дому до суду в розмірі 323,68 грн. помножених на кількість засідань.
Враховуючи, що позивачем не було надано доказів на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає за необхідне відмовити у їх стягненні.
Крім того, за ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України на сторони по справі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається судовий збір. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 073, 60 грн. Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 30.06.2023 року.
Суддя В.В.Лященко