Справа № 308/2696/23
Закарпатський апеляційний суд
27.06.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/259/23, за апеляційною скаргою, яку подав ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2023 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42022070000000253.
З матеріалів судового провадження убачається, що 05 квітня 2023 року, до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, звернувся ОСОБА_5 зі скаргою на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42022070000000253, посилаючись на те, що кримінальним правопорушенням, вчиненим службовими особами правоохоронних органів щодо нього у цьому кримінальному провадженні, йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою - у зв'язку з вчиненням службовими особами правоохоронних органів провокації підкупу щодо скаржника з метою залякування останнього та його клієнтів, незаконного перешкоджання йому у здійсненні адвокатською діяльністю, незаконного позбавлення його можливості здійснювати адвокатську діяльність, незаконного затримання і ув'язнення його та незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності. З огляду на наведене, вважає себе потерпілим у кримінальному провадженні з моменту подання ним заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.
В ухвалі слідчого судді вказується на те, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022070000000253 від 18 листопада 2022 року - за фактом вчинення службовими особами правоохоронних органів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України. Постановою слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 06.02.2023, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 від 02.02.2023 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 42022070000000253 від 18 листопада 2022 року. Постанова мотивована тим, що відповідно до матеріалів кримінального провадження на даний час відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 завдано матеріальну, фізичну чи моральну шкоду. Крім того, з огляду на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні 04.01.2023 ОСОБА_5 допитаний як свідок. Разом з тим, ОСОБА_5 у заяві зазначає, що йому внаслідок кримінального правопорушення, яке розслідується, завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, однак, не обґрунтовує належним чином ці доводи, не надає доказів на підтвердження зазначеного. Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу на те, що процесуальний статус потерпілого виникає саме з моменту, коли встановлено, що цій особі було завдано шкоду, що ОСОБА_5 не надає будь - якого підтвердження завдання йому якої-небудь шкоди кримінальним правопорушенням. З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_5 у порядку ст. 55 КПК України не може бути визнаний потерпілим у кримінальному провадженні №42022070000000253 від 18.11.2022, а тому постанова від 06.02.2023, про відмову у визнанні потерпілим, є обґрунтованою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що чинний КПК не містить жодної заборони щодо оскарження ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Апелянт вказує на те, що норма ч. 3 ст. 309 КПК України внаслідок допущеної законодавцем помилки при її побудові фактично забороняє оскаржувати під час досудового розслідування «скарги на інші ухвали слідчого судді», а не «інші ухвали слідчого судді». Вважає, що слідчий суддя безпідставно відмовив у у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42022070000000253. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою скасувати постанову слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , про відмову у визнанні потерпілим від 06.02.2023 у кримінальному провадженні №42022070000000253 та зобов'язати слідчого або іншу уповноважену особу, яка здійснює досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні визнати ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 підлягає закриттю.
Так, згідно зі ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства - є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Порядок та перелік судових рішень, постановлених слідчими суддями під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку чітко визначено та регламентовано Главою 26 (§ 2) Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про:відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому; продовження відсторонення від посади; відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; закриття кримінального провадження на підставі статті 284 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Частина друга статті 309 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону; № 2548-VIII від 18.09.2018.
Згідно із частиною 3 цієї статті, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. {Положення частини третьої статті 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р (ІІ)/2020 від 17.06.2020}.
Як убачається із матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 подав слідчому судді скаргу, в якій просить: скасувати постанову слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у. Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 про відмову у визнанні потерпілим від 06 лютого 2023 року в кримінальному провадженні № 42022070000000253 та зобов'язати слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у. Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 чи іншу уповноважену особу, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022070000000253, визнати ОСОБА_5 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Указана скарга слідчим суддею відповідно до вимог ст. 306 КПК України розглянута по суті із прийняттям рішення про відмову у її задоволенні.
За змістом положень ст. ст. 307, 309 КПК України рішення слідчого судді, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржено, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, про відмову в задоволенні скарги щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
Кримінальний процесуальний кодекс не містить норм, які б свідчили про протилежне, тобто про можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, постановленої за результатами розгляду скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора (у тому числі і такі, на які вказується у скарзі ОСОБА_5 ), ніж ті, про які зазначено вище.
Наведене свідчить про те, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_5 не підлягає апеляційному оскарженню.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України у разі, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що КПК України не передбачає, яке саме рішення має постановити апеляційний суд у випадку відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду, слідчого судді, яке не підлягає оскарженню, колегія суддів апеляційного суду керується ч. 6 ст. 9 КПК України, а також висновками, викладеними у Постановах Верховного Суду, які згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року (із змінами та доповненнями) є обов'язковими та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 755/10061/18, провадження № 51-1588км19 ) та в Ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/118), рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження та про повернення скарги можуть бути ухвалені на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а у випадку встановлення вже в ході розгляду провадження в апеляційному порядку того, що скаргу подано на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційне провадження, підлягає закриттю.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42022070000000253, - що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, в тому числі й таким загальним засадам кримінального провадження як верховенство права та законність і не призведе до порушення конституційних прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.
Приймаючи рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , апеляційний суд бере до уваги те, що в Рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року в справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
Керуючись ст. ст. 403, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою, яку подав ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 квітня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42022070000000253, - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: