Справа № 0301/3497/2012 Головуючий у 1 інстанції: Лященко О. В.
Провадження № 22-ц/802/647/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.
29 червня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у виконавчих листах по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 травня 2023 року,
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Брайт Інвестмент» звернулося до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 грудня 2012 року у цивільній справі № 0301/3497/2012 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» № 703/3-В-А від 19 грудня 2007 року у розмірі 172 350 грн 82 коп. На виконання зазначеного рішення суду 04 лютого 2013 року були видані виконавчі листи.
Заявник зазначав, що 05 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank, згідно умов якого право вимоги за договором «Автопакет» № 703/3-В-А від 19 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та позичальником ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Згідно договору № GL48N718070_blank_04 про відступлення прав вимоги від 18 грудня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило право вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент», разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
Ураховуючи наведене, заявник просив суд замінити сторону стягувача з ПАТ КБ «Надра» як вибулої сторони, на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент», у виконавчих листах по цивільній справі №0301/3497/2012, які видано на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 грудня 2012 року.
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 травня 2023 року заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» задоволено.
Замінено стягувача з ПАТ КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент», у виконавчих листах по цивільній справі № 0301/3497/2012, які видано на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 грудня 2012 року.
В апеляційній скарзі представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» відмовити.
Відзиву на апеляційну скаргу заявник не подавав.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви, виходячи з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 грудня 2012 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області було ухвалено рішення у цивільній справі № 0301/3497/2012, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» № 703/3-В-А від 19 грудня 2007 року у розмірі 172 350 грн 82 коп.
На виконання зазначеного рішення суду 04 лютого 2013 року були видані виконавчі листи.
Судом також встановлено, що 05 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank, згідно умов якого право вимоги за договором «Автопакет» № 703/3-В-А від 19 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та позичальником ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (а.с.10-14).
18 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_04, згідно умов якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило право вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент», разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами (а.с.15-21).
Задовольняючи заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» та замінюючи його стягувачем у виконавчих листах у справі № 0301/3497/2012 замість ПАТ КБ «Надра», суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що до вказаного товариства згідно договору про відступлення прав вимоги перейшло право вимоги за договором «Автопакет» № 703/3-В-А від 19 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та позичальником ОСОБА_1 . Суд вважав, що підставою для заміни стягувача, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Однак з такими висновками суду не можна погодитись.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (частини 1 та 2 ст. 55 ЦПК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини 1 та 2 ст. 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» регулює підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»). Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених ч. 1 ст. 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21).
Як вбачається з доданих представником боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до апеляційної скарги копій виписок по стану виконання виконавчого листа від 04 лютого 2013 року № 0301/3497/2012, які отримано 08 травня 2023 року у Володимир-Волинському відділі ДВС у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), виконавчі провадження в рамках виконання виконавчого листа від 04 лютого 2013 року № 0301/3497/2012 про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» були закінчені на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із повним виконанням рішення суду, дата виконавчої дії 27 травня 2016 року (а.с.38-42).
Оскільки виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа від 04 лютого 2013 року № 0301/3497/2012 закінчене на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із повним виконанням рішення суду боржником, а заявник не здійснював процесуальних дій, спрямованих на відновлення виконавчого провадження, зокрема, не оскаржував постанову про закінчення виконавчого провадження, тому підстави для процесуального правонаступництва відсутні.
Суд першої інстанції задовольняючи заяву ТОВ «Брайт Інвестмент», на вказану обставину уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчих листах.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, її необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у виконавчих листах слід відмовити з наведених підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Брайт Інвестмент», тому з нього на користь боржника ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 536 грн 80 коп.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 травня 2023 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у виконавчих листах по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: