27 червня 2023 року Справа № 915/43/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720)
електрона пошта згідно ЄДРЮОФОПГФ: ngu@naftogas.com
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Співдружність", вул. Самойловича, 5 А, м. Миколаїв, 54052 (код ЄДРПОУ 32542559)
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
електронна пошта ЄДРЮОФОПГФ: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення у сумі 49 246, 19 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в якій просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Співдружність» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» борг у загальній сумі 49 246, 19 грн., у тому числі: основний борг у сумі 13 609, 66 грн.; пеня у сумі 16 452, 03 грн.; три проценти річних у сумі 7 230, 61 грн.; інфляційні втрати у сумі 11 953, 89 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору 2 481, 00 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов укладеного між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ОСББ "Співдружність" договору № 6723/18-ТЕ-22 постачання природного газу від 09.11.2018, а саме зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ у порядку та строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 13 609, 66 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних, а також відповідно до умов договору пеню.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 20, 173, 174, 175, 193, 216, 218, 231 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", судовою практикою та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161, ст. 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.01.2023, надіслана на юридичну адресу відповідача вул. Самойловича, 5 А, м. Миколаїв, 54052, яка зазначена в ЄДРЮОФОПГФ, отримана відповідачем 30.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
09.11.2018 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «Співдружність» (споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 6723/18-ТЕ-22 від 09.11.2018.
В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 30.11.2018, № 2 від 20.03.2019, № 3 від 20.03.2019, якими вносились зміни до умов договору.
Відповідно до п. 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 до договору пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 до договору пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп.. 5) п. 6.2, абзац другий підп.. 2) п. 6.4 договору з 01 березня 2019 року втрачають чинність.
Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1) природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.8 договору (в редакції додаткової угоди № 1) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.11 договору (в редакції додаткової угоди № 1) споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1) ціна за 1000 куб. м. газу становить 6 235, 51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482, 61 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1) загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов п. 2.1 договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ у загальному обсязі 40, 958 тис. куб. м на загальну суму 306 472, 81 грн. за період з листопада 2018 по березень 2019 включно, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання - передачі природного газу, а саме:
- акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 39 358, 54 грн. (обсяг газу 5, 260 тис. куб. м.);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 81 500, 00 грн. (обсяг газу 10, 892 тис. куб. м.);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 74 190, 10 грн. (обсяг газу 9, 915 тис. куб. м.);
- акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 66 767, 35 грн. (обсяг газу 8, 923 тис. куб. м.);
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 року на суму 44 656, 22 грн. (обсяг газу 5, 968 тис. куб. м.).
Отже, в силу умов п. 3.11 договору (в редакції додаткової угоди № 1) підписані сторонами вищевказані акти приймання-передачі газу свідчать про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді та в силу умов п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) зумовлюють виникнення у споживача обов'язку з оплати за природний газ у порядку та строки, встановлені умовами договору.
Судом встановлено, що відповідачем частково проведено оплату за отриманий в період з листопада 2018 по березень 2019 (включно) природний газ в загальній сумі 292 863, 15 грн., що підтверджується сальдо по підприємству за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 та довідкою по операціям "Співдружність ОСББ" за договором за період з 01.10.2018 по 31.12.2019, платіжними дорученнями № 85 від 21.04.2020 на суму 17 300, 00 грн. (з урахуванням листа відповідача № 17 від 30.04.2020 про коригування призначення платежу) та № 88 від 04.05.2020 на суму 489, 34 грн. (з урахуванням листа відповідача № 21 від 05.05.2020 про коригування призначення платежу).
Суду не подано доказів оплати відповідачем на користь позивача заборгованості за отриманий природний газ в сумі 13 609, 66 грн.
18.01.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 39/8-326-21 з вимогою про сплату заборгованості та штрафних санкцій, факт направлення якої підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати за природний газ в порядку та строки, передбачені договором, і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
4.1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі в редакції від 01.11.2016) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (тут і далі в редакції від 01.08.2018) постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Правил № 2496 розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.
Відповідно до п. 20 розділу ІІ Правил № 2496 споживач зобов'язується, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.
Як встановлено судом вище, заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 609, 66 грн.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 13 609, 66 грн., строк оплати якої настав в силу умов п. 5.1 договору, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення основної заборгованості в сумі 13 609, 66 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
4.2. Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до 7.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1) у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15, 3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань листопада 2018 на суму 321, 58 грн. за період з 27.12.2018 по 07.02.2019, грудня 2018 на суму 1 964, 58 грн. за період з 26.01.2019 по 18.08.2019, січня 2019 на суму 5 593, 12 грн. за період з 26.02.2019 по 11.09.2019, лютого 2019 на суму 5 147, 19 грн. за період з 26.03.2019 по 25.09.2019 та березня 2019 на суму 3 425, 56 грн. за період з 26.04.2019 по 25.10.2019. Всього пені у сумі 16 452, 03 грн. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з розміру, передбаченому договором 15,3 % річних, але який (розмір) не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно та в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи.
Отже, нарахування пені в сумі 16 452, 03 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.
4.3. Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Позивачем нараховано відповідачу 7 230, 61 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов'язаннями листопада 2018 за період з 27.12.2018 по 07.02.2019 в сумі 63, 06 грн., грудня 2018 за період з 26.01.2019 по 18.08.2019 в сумі 390, 75 грн., січня 2019 за період з 26.02.2019 по 11.09.2019 в сумі 1 151, 57 грн., лютого 2019 за період з 26.03.2019 по 09.02.2021 в сумі 2 439, 40 грн., березня 2019 за період з 26.04.2019 по 31.10.2022 в сумі 3 185, 83 грн.
Розрахунок суми 3 % річних в загальній сумі 7 230, 61 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 7 230, 61 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем також здійснено нарахування інфляційних втрат, які нараховані за зобов'язаннями листопада 2018 у сумі 80, 09 грн. за період з 01.01.2019 по 28.02.2019, грудня 2018 у сумі 726, 91 грн. за період з 01.02.2019 по 31.08.2019, січня 2019 у сумі 994, 99 грн. за період з 01.03.2019 по 30.09.2019, лютого 2019 у сумі 2 523, 89 грн. за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 та березня 2019 у сумі 7 628, 01 грн. за період з 01.05.2019 по 31.10.2022.
Всього нараховано інфляційних втрат у сумі 11 953, 89 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи.
Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України).
Отже, нарахування інфляційних втрат в сумі 11 953, 89 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 2 481, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Співдружність", вул. Самойловича, 5 А, м. Миколаїв, 54052 (код ЄДРПОУ 32542559) на користь позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 20077720):
- 13 609, 66 грн. (тринадцять тисяч шістсот дев'ять грн. 66 коп.) - основного боргу;
- 16 452, 03 грн. (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві грн. 03 коп.) - пені;
- 7 230, 61 грн. (сім тисяч двісті тридцять грн. 61 коп.) - 3 % річних;
- 11 953, 89 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три грн. 89 коп.) - інфляційних втрат;
- 2 481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.06.2023
Суддя Е.М. Олейняш