вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2297/22
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Вторекс»
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»
про стягнення 5 239 179,70 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засіданні Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Соколов А.О.
відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Вторекс» (надалі - позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (надалі - відповідач) про стягнення 5 239 179,70 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2022 року відкрито провадження у справі № 911/2297/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.12.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2022 року підготовче засідання відкладено на 19.01.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 09.02.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 06.02.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.02.2023 року та зустрічний позов б/н від 03.02.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 09.02.2023 року позивачем подано заяву б/н від 09.02.2023 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зменшив суму позовних вимог до 4 467 010,00 грн. (в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення 130 472,44 грн. інфляційних втрат, 24 987,63 грн. 3% річних, 304 016,13 грн. пені та 312 693,50 грн. штрафу), вказана заява прийнята судом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2023 року підготовче засідання відкладено на 02.03.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2023 року підготовче засідання відкладено на 30.03.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 20.03.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 15.03.2023 року про збільшення розміру позовних вимог (до 4 686 592,00 грн.), вказана заява прийнята судом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2297/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2023 року.
У судовому засіданні 20.04.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з'явився. Розгляд справи відкладався на 18.05.2023 року.
В судовому засіданні 18.05.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не з'явився, в ході розгляду спору подав відзив на позов.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 18.05.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 17.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Вторекс» (позивач, Постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (відповідач, Покупець) було укладено Договір №03-21-06 поставки зернових культур (далі - Договір поставки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поставки Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором поставляти Покупцю протягом строку дії цього Договору зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі -Продукція), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити поставлену Продукцію.
Відповідно до п.2.1. Договору поставки ціна на Продукцію, що поставляється за цим Договором, встановлюється у додаткових угодах, що укладаються Сторонами протягом строку дії цього Договору і є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 5.1. Договору поставки оплата поставленої Продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний у цьому Договорі.
Відповідно до п. 5.2. Договору поставки оплата за поставлену Продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу - протягом 18 (вісімнадцять) банківських днів з моменту фактичної поставки Продукції на склад Покупця, що підтверджується на товарно-транспортній накладній підписом уповноваженої особи Покупця про прийняття Продукції та за умови надання Постачальником всіх документів, передбачених п.4.6. цього Договору та виконання Постачальником умов п.4.7. цього Договору.
Відповідно до п. 4.6. Договору поставки Постачальник зобов'язаний надати Покупцю при поставці кожної партії Продукції належним чином оформлені документи в оригіналах: товарно-транспортні накладні; видаткові накладні.
Відповідно до п. 4.7. Договору поставки Постачальник зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 9.1. Договору поставки цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2022 року включно, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором, що залишились не виконаними на момент припинення дії Договору.
17.11.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки (далі - Додаткова угода №1).
Додатковою угодою №1 сторони погодили ціну, обсяг та період поставки продукції: поставку Кукурудзи в обсязі 300 тон по 6 600,00 грн. за тону в період з 17.11. по 01.12.2021 року на адресу вул. Заводська, 1, с. Сторонибаби, Золочівський район, Львівська область.
19.11.2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки (далі - Додаткова угода №2), за якою сторони погодили поставку Кукурудзи в обсязі 600 тон по 7100,00 грн. за тону в період з 19.11. по 02.12.2021 року на адресу вул. Заводська, 1, с. Сторонибаби, Золочівський район, Львівська область.
Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору поставки поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 867 010,00 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, Довіреністю на отримання товару №93 від 17.11.2021 року, товарно-транспортними накладними (далі - «ТТН»), рахунками на оплату.
Будь-які зауваження з боку відповідача щодо невідповідності якості, комплектності, кількості поставленого товару позивачу не надходили.
Поставлений товар за Договором поставки відповідач оплатив частково, що підтверджується банківською випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по рахунку позивача за період з 19.10.2021 року по 19.10.2022 року, неоплаченим залишився поставлений товар на суму 4 467 010,00 грн.
Таким чином, відповідач в порушення умов Договору поставки, не здійснив оплату за поставлений товар в повному обсязі та у строки, передбачені п. 5.2. Договору поставки, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість за Договором поставки у сумі 4 467 010,00 грн., які позивач заявив до стягнення у позові.
Згідно з п. 7.6. Договору поставки за прострочення платежу Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 3 (три) проценти річних від прострочення суми.
Як визначено ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача з моменту виникнення зобов'язань щодо оплати по 23.02.2022 року 130 472,44 грн. інфляційних та 24 987,63 грн. 3% річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.. 231 Господарського кодексу України 304 016,13 грн. пені та 312 693,5 грн. штрафу.
В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, в якому відповідач зазначив про часткові сплати та заперечував проти стягнення пені та штрафу.
В ході розгляду спору позивачем подано заяву б/н від 09.02.2023 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зменшив суму позовних вимог до 4 467 010,00 грн. основного боргу (просив залишення без розгляду позовні вимоги щодо стягнення 130 472,44 грн. інфляційних втрат, 24 987,63 грн. 3% річних, 304 016,13 грн. пені та 312 693,50 грн. штрафу), вказана заява прийнята судом. Таким чином, позовною вимогою є стягнення з відповідача 4 467 010,00 грн. основного боргу.
Після чого, позивач в ході розгляду спору подав заяву б/н від 15.03.2023 року про збільшення розміру позовних вимог до 4 686 592,00 грн., вказана заява прийнята судом.
Відповідне збільшення позовних вимог відбулось з врахуванням факту поставки відповідачу товару на суму 219 582,00 грн. за Видатковою накладною №24/12/1 від 24.12.2021 року та Товарно-транспортною накладною №24/12/2 від 24.12.2021 року за тим же Договором №03-21-06 поставки зернових культур від 17.11.2021 року. Оскільки відповідачем прострочено оплату такої поставки, позивач збільший позовні вимоги у справі на неоплачену суму поставки і просить стягнути з відповідача всього 4 686 592,00 грн. основного боргу.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормою ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 4 686 592,00 грн. основного боргу, що відповідачем не спростовано.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі з нової ціни позову 4 686 592,00 грн., що складає 70 298,88 грн. Переплачені суми судового збору можуть бути повернуті позивачу за його заявою.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Вторекс» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 5 239 179,70 грн. (уточнено до 4 686 592,00 грн.) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (код ЄДРПОУ 37199618; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, будинок 16; фактична адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 В, оф. 600 (БЦ «Фарінгейт») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Вторекс» (код ЄДРПОУ: 43489477; 03035, місто Київ, вул. Литовського Василя Митрополита, будинок 45, кімната 511 А) 4 686 592,00 грн. основного боргу та 70 298,88 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 29.06.2023 року