вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2826/22
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг»
до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
прo стягнення 272 364,44 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засіданні Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг» (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (надалі - відповідач) прo стягнення 272 364,44 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2023 року відкрито провадження у справі № 911/2826/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області від 30.01.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 27.01.2023 року про розгляд справи без участі позивача.
До канцелярії Господарського суду Київської області 16.02.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 15.02.2023 року про відкладення підготовчого засідання та про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2023 року підготовче засідання у справі № 911/2826/22 відкладено на 16.03.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 06.03.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 25/270-775 від 03.03.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 08.03.2023 року від відповідача надійшло клопотання № 25/294 від 08.03.2023 року щодо надання інформації.
До канцелярії Господарського суду Київської області 15.03.2023 року від відповідача надійшла заява № 25/308 від 15.03.2023 року про відкладення розгляду справи та проведення наступного засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 13.04.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2826/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2023 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області від 03.05.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 03.05.2023 року про розгляд справи без участі позивача.
У судове засідання 11.05.2023 року представники сторін не з'явилися. Розгляд справи відкладався на 01.06.2023 року.
У судове засідання 01.06.2023 року представники сторін не з'явилися, відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов та заяву про зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 01.06.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 01.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг» (позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (відповідач, Покупець), укладено письмовий Договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/340 (далі - Договір), в рамках якого Сторонами погоджено асортимент, кількість та вартість Товару, умови його поставки та оплати.
Згідно з розділом 1 п.1.1. Договору Постачальник бере на себе зобов'язання поставити Покупцю Товар згідно умов Договору, а згідно з п. 1.2. Договору Покупець прийняти цей Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених Договором.
Згідно з п. 1.3. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Товару зазначені в додатку до договору.
Таким чином, Сторони узгодили номенклатуру Товару та його вартість, підписавши Додаток № 1 до Договору на загальну суму 588 780,00 грн.
Відповідно до п.п. 5.3 та 5.5. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару.
Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунки за Товар здійснюються в порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору. Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору розрахунки за Товар здійснюються Покупцем на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з моменту поставки Товару до складу Покупця та підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі продукції.
Як зазначає позива, він як Постачальник здійснив поставку Товару на адресу Покупця відповідно до Додатку № 1 до Договору, що підтверджується Видатковою накладною № 1 від 25.01.2022 року та Актом прийому-передачі Товару між ТОВ «Концепт Інжиніринг» та Зміївською ТЕС ПАТ від 31.01.2022 року на суму 205 859,28 грн. з ПДВ. Факт отримання Покупцем Товару за вказаними документами підтверджується підписами посадових осіб Покупця на цих документах.
Таким чином, Покупець отримав та прийняв Товар відповідно до Специфікації за кількістю та якістю, а Постачальник виконав свої зобов'язання з поставки партії Товару на загальну суму 205 859,28 грн.
Однак, Покупець (відповідач) в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства своєчасно та в повному обсязі отриманий Товар не оплатив. За Актом прийому-передачі Товару між ТОВ «Концепт Інжиніринг» та Зміївською ТЕС ПАТ від 31.01.2022 року, останній день розрахунку 01.03.2022 року, прострочення триває з 01.03.2022 року і станом на 01.12.2022 року складає 275 календарних днів.
Пунктом 9.1. Договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та законодавством.
Пунктом 9.6. Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати за Товар Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншої відповідальності Покупця за неналежне виконання або невиконання своїх зобов'язань Договором не передбачено.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого товару на суму 205 859,28 грн. позивач просить стягнути з відповідача на підставі 9.6. Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 4 652,98 грн. 3% річних, 43 860,64 грн. інфляційних та 17 991,54 грн. пені.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому повідомив про повне погашення заборгованості за платіжними документами №3м.166 від 16.02.2023 на суму 100000,00 грн. та №3м.166 від 28.02.2023 на суму 105859,28 грн. Всього на суму 205 859,28 грн.
Також відповідач навів зауваження щодо здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог в частині штрафних санкцій, зокрема, зауважив, що з врахуванням дати підписання Акту приймання-передачі продукції 31.01.2022 року та 30-денної відстрочки платежу, прострочення триває з 03.03.2022 року, а не з 01.03.2022 року як рахує позивач.
Також відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України через скрутне фінансове становище, спричинене дією обставин непереборної сили - повномасштабною збройною агресією російської федерації, внаслідок якої енергогенеруючі підприємства відповідача зазнали і постійно зазнають пошкоджень.
Погашення відповідачем основної заборгованості після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, у зв'язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі основної заборгованості в сумі 205 859,28 грн., згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у відповідній частині позовних вимог підлягає закриттю.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
Відповідно до п.10.1 Договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Торгово-промислова палата України (офіційний орган в Україні, що засвідчує факт наявності форс-мажорних обставин), враховуючи складну ситуацію, з якою зіткнулася наша країна, спростила процедуру посвідчен форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та з метою позбавленн обов'язкового звернення до Торгово-промислової палати України та підготовки пакета документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України було розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо посвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно з опублікованим листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України засвідчує та підтверджує факт наявності форс-мажорних обставин на території України, які є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору та/чи іншим зобов 'язанням/обов'язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16.
Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Як визначено у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.
Відповідачем обґрунтовано скрутне фінансове становище та доведено, що також є загальновідомим фактом, що він зазнав безпосередніх негативних наслідків власним потужностям внаслідок військової агресії і весь час вимушений здійснювати господарську діяльність у надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями та нестабільною ситуацією на ринках електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що поставка стосувалась Товару - запчастин, які замовлялись та поставлялись до початку збройної агресії. Оплата товару припадала на 02.03.2022 року, тобто на період після повномаштабного вторгнення і енергогенеруюче підприємство відповідача постійно зазнавало і зазнає пошкоджень від ракетних ударів. В той же час, відповідачем погашено заборгованість в повному обсязі.
Враховуючи, що заборгованість відповідачем погашена в повному обсязі, обставини прострочення не містять ознак умисного ухилення від виконання зобов'язань, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки у вигляді пені на 100%.
В той же час, суд не вбачає підстав для зменшення заявлених до стягнення річних та інфляційних, оскільки відповідні нарахування мають компенсаційний характер і не відносяться до неустойки. За обставин зменшення неустойки, саме річні та інфляційні в такому випадку мають компенсаційних характер і зменшенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 4 652,98 грн. 3% річних та 43 860,64 грн. інфляційних.
В частині позовних вимог про стягнення 205 859,28 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Вимоги про стягнення 17 991,54 грн. пені не підлягають задоволенню у зв'язку зі зменшенням судом неустойки.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі, оскільки сплата відповідачем боргу після подання позивачем позову та зменшення судом неустойки, не звільняють відповідача від відшкодування позивачу сплаченого судового збору, оскільки спір виник і позивач змушений був понести витрати на подання позову саме внаслідок неправильних дій відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, п.2 ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» прo стягнення 272 364,44 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг» (50074, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., пр. Миру 33/113, код ЄДРПОУ 42924030) 4 652,98 грн. 3% річних, 43 860,64 грн. інфляційних та 4 085,47 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Закрити провадження у справі № 911/2826/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» прo стягнення 205 859,28 грн. основного боргу.
5. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Інжиніринг» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» прo стягнення 17 991,54 грн. пені відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 29.06.2023 року