вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.06.2023м. ДніпроСправа № 904/953/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03131, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9; ідентифікаційний код 31316718)
до Таршиної Світлани Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 66 708 грн. 58 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№889/22 від 21.04.2022) до відповідача - Таршиної Світлани Вікторівни про стягнення 66 708 грн. 58 коп., що складає 40 488, 49 грн. - заборгованості за послуги з організації перевезень, надані відповідно до умов Договору від 27.03.2018 №207809 про надання послуг з організації перевезення відправлень, 6 539 грн. 09 коп. - пені, 5 040 грн. 76 коп. - 30% інфляційних збитків, 14 640 грн. 24 коп. - 30% річних.
Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
У зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, ухвала суду від 25.04.2022 фактично була надіслана відповідачу лише 20.03.2023.
Станом на 29.06.2023 до суду повернулося поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 25.04.2022 з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 28.03.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.38-43).
Судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру. Відповідно до відповіді від 19.05.2023 №88810 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації Таршиної Світлани Вікторівни : АДРЕСА_2 (а.с.45).
У зв'язку з чим, судом 19.05.2023 на вказану адресу було надіслано поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду від 25.04.2022.
Станом на 29.06.2023 до суду повернулося поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 25.04.2022 з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 08.06.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.47-51).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, судом долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа відповідно, до якої ухвалу про відкриття провадження було доставлено до електронної скриньки відповідача 25.04.2022 (а.с.36).
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 25.04.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 29.06.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", як експедитором, та Фізичною особою - підприємцем Таршиною Світланою Вікторівною, як замовником, було укладено Договір від 27.03.2018 №207809 про надання послуг з організації перевезення відправлень (надалі - Договір) (а.с.4-7).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до пункту 2.3. Договору за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.
Пунктом 2.5. Договору визначено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес - накладною, в якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Загальна ціна цього Договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора (пункт 5.1. Договору).
Відповідно до пункту 5.3. Договору експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним з наступних способів на власний вибір:
- шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником;
- шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів; підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами пункту 5.4. Договору; адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами buhonlyitaly@gmail.com.
Згідно з пунктом 5.4. Договору замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів; не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором; у такому разі зважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
Пунктом 5.6. Договору визначено, що у разі порушення замовником строку оплати послуг експедитора більш ніж на 10 (десять) робочих днів від граничного строку оплати, встановленого пунктом 5.1 Договору, експедитор має право в односторонньому порядку припинити надання послуг із відстроченням оплати та перевести замовника на умови надання послуг із попередньою оплатою згідно з чинними тарифами експедитора; переведення замовника на умови надання послуг із попередньою оплатою не звільняє замовника від обов'язку сплатити всю суму заборгованості експедитору.
Згідно з пунктом 6.3.1. Договору за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 8.1. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін Договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії Договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах.
Після закінчення строку дії договору його умови залишаються дійсними щодо всіх відправлень, прийнятих експедитором для організації їх транспортування та остаточного розрахунку між сторонами згідно з цим договором (пункт 8.2. Договору).
Також сторонами підписано Додаткову угоду від 22.11.2011 №1 до Договору, якою сторони дійшли згоди врегулювати правовідносини щодо надання знижок (а.с.7).
У матеріалах справи містяться копії Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені в період з 20.03.2019 по 20.06.2019, які підписані лише позивачем, на загальну суму 69 581 грн. 17 коп., а саме:
- від 20.03.2019 №НП-002102620 на суму 32 536 грн. 37 коп. (а.с.11);
- від 27.03.2019 №НП-002201145 на суму 17 782 грн. 60 коп. (а.с.13);
- від 31.03.2019 №НП-002137981 на суму 7 252 грн. 59 коп. (а.с.10);
- від 10.04.2019 №НП-002174238 на суму 5 534 грн. 55 коп. (а.с.12);
- від 30.04.2019 №НП-002240406 на суму 5 117 грн. 71 коп. (а.с.14);
- від 10.05.2019 №НП-002273666 на суму 176 грн. 15 коп. (а.с.15);
- від 20.05.2019 №НП-002310500 на суму 761 грн. 20 коп. (а.с.16);
- від 31.05.2019 №НП-002355515 на суму 200 грн. 00 коп. (а.с.17);
- від 20.06.2019 №НП-002433396 на суму 220 грн. 00 коп. (а.с.18).
Також в матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур на загальну суму 69 581 грн. 17 коп., а саме:
- від 20.03.2019 №НП-002102620 на суму 32 536 грн. 37 коп. (а.с.10)
- від 31.03.2019 №НП-002137981 на суму 7 252 грн. 59 коп. (а.с.9);
- від 10.04.2019 №НП-002174328 на суму 5 534 грн. 55 коп. (а.с.11);
- від 20.04.2019 №НП-002201145 на суму 17 782 грн. 60 коп. (а.с.12);
- від 30.04.2019 №НП-002240406 на суму 5 117 грн. 71 коп. (а.с.13);
- від 10.05.2019 №НП-002273666 на суму 176 грн. 15 коп. (а.с.14);
- від 20.05.2019 №НП-002310500 на суму 761 грн. 20 коп. (а.с.15);
- від 31.05.2019 №НП-002355515 на суму 200 грн. 00 коп. (а.с.16);
- від 20.06.2019 №НП-002433396 на суму 220 грн. 00 коп. (а.с.17).
Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, підписаного тільки позивачем, заборгованість Фізичної особи-підприємця Таршиної Світлани Вікторівни за Договором станом на 22.02.2022 складає 40 488 грн. 49 коп. (а.с.20).
Як зазначає позивач у позовній заяві, Фізична особа-підприємець Таршина Світлана Вікторівна ухилялася від підписання актів, у зв'язку з чим позивачем вказані вище акти разом з рахунками-фактурами до кожного з них були направлені на офіційну адресу 52005, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. В. Сухомлинського, буд. 50, кв. 23, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист, списку згрупованих відправлень, фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 12.11.2020, рекомендованого повідомлення про вручення, накладної АТ "Укрпошта", а також довідки АТ "Укрпошта" Форми.20 "Повертається "За закінченням терміну зберігання" (а.с.7-9,19), з яких вбачається, що вказане поштове відправлення не було вручено отримувачу та було повернуто 07.12.2020 за зворотною адресою.
Позивач стверджує, що надав послуги з організації перевезення відправлень за Договором, проте відповідач за них не сплатив, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання замовником акту здачі-прийняття наданих послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі № 915/905/16 зазначив, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту здійснення господарської операції, сторони не позбавлені можливості доводити вказаний факт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення господарської операції (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
В той же час, на підтвердження надання в період з 20.03.2019 по 20.06.2019 послуг з організації перевезення відправлень позивач надав Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у кожному з яких вказано - "назва робіт - організація перевезень відправлень, кількість послуг - 1", при цьому, як було вказано вище, Акти складені на різні суми, що істотно відрізняються одна від одної, а саме: від 176 грн. 15 коп. (за Актом від 10.05.2019) до 32 536 грн. 37 коп. (за Актом від 30.03.2019), хоча кількість послуг за обома Актами вказана - 1.
Таким чином, суд відзначає, що наявні в матеріалів справи Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять недоліки, які не дозволяють суду встановити зміст та обсяг господарської операції.
Також суд наголошує, що - відповідно до наявних у справі Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) загальна вартість послуг становить 69 581 грн. 17 коп., при цьому до стягнення позивачем заявлено суму 40 488 грн. 49 коп., не зазначаючи про можливу часткову оплату.
Більше того, відповідно до пункту 2.6. Договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором, оформляється експрес - накладною, в якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Тобто, на думку суду, за існуючих обставин у зв'язку із непідписанням Фізичною особою-підприємцем Таршиною Світланою Вікторівною наведених вище Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), позивач мав би підтвердити факт надання послуг саме експрес-накладними з обсягом інформації, яка передбачена у пункті 2.6. Договору.
В той же час, позивачем не було надано суду доказів фактичного надання відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму 40 488 грн. 49 коп.
Судом враховано, що згідно з пунктом 5.4. Договору непідписання замовником актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що сторони фактично виконували вимоги Договору. Відсутні докази і того, що замовник (відповідач), взагалі, звертався за наданням послуг до позивача на виконання умов укладеного договору, а також докази в підтвердження того, які саме послуги замовляв відповідач.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем не надано доказів як фактичного надання відповідачу послуг, так і доказів отримання відповідачем актів наданих послуг, з непідписанням яких протягом 2-х робочих днів з дати отримання та без надання письмових пояснень пункт 5.4 Договору пов'язує визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором.
Представлені позивачем до матеріалів справи докази свідчать про те, що акти наданих послуг хоча всі разом і направлялись відповідачу засобами поштового зв'язку, проте не були ним отримані. Доказів використання альтернативного способу направлення документів, що визначений договором, а саме шляхом направлення документів у електронному вигляді на зазначену в Договорі електронну адресу відповідача - до матеріалів справи не надано.
Разом з тим за відсутності інших доказів фактичного надання позивачем відповідачу послуг з організації перевезення відправлень на загальну 40 488 грн. 49 коп., відсутні підстави для виникнення обов'язку з оплати відповідних послуг.
Як вбачається, позивачем також нараховано 6 539 грн. 09 коп. - пені, 5 040 грн. 76 коп. - 30% інфляційних збитків та 14 640 грн. 24 коп. - 30% річних.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень у розмірі 40 488 грн. 49 коп.
На думку суду, все вище перелічене свідчить про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 40 488 грн. 49 коп., у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 6 539 грн. 09 коп. - пені, 5 040 грн. 76 коп. - 30% інфляційних збитків та 14 640 грн. 24 коп. - 30% річних також не підлягають задоволенню, як такі, що є похідними вимогами від основної вимоги, в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, судові витрати зі сплати судового збору слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03131, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9; ідентифікаційний код 31316718) до Таршиної Світлани Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 66 708 грн. 58 коп.
2. Судові витрати у справі віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03131, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9; ідентифікаційний код 31316718).
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
29.06.2023