ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2855/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання”: не з'явився
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма Ойл”: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма Ойл”
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 року, суддя І інстанції Шаратов Ю.А., повний текст якого складено 25.04.2023 в м. Одесі
у справі: №916/2855/22
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма Ойл”
про стягнення 1 284 226,50 грн
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-Постачання” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма Ойл” про стягнення заборгованості за Договором на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) від 01.09.2019 №006921(19) в розмірі 1 284 226,50 грн, з якої 890 000 грн сума основного боргу, 217 908,92 грн - пені, 17 718,31 грн - 3 % річних, 158 599,27 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) №006921(19) від 01.09.2019 щодо оплати за спожитий природний газ у січні-серпні 2022.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/2855/22 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 890 000 грн - суму основного боргу, 54 477,23 грн - пені, 17 718,31 грн - 3 % річних, 158 599,27 грн - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 19 263,40 грн; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 163 431,69 грн.
Рішення мотивовано тим, що Відповідачем спожито газ у січні 2022р. - серпні 2022р. на загальну суму 1 098 055,19 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу. Відповідачем частково сплачено за поставлений природний газ в розмірі 208 055,19 грн, отже сума заборгованості Відповідача за Договором від 01.09.2019 складає 890 000 грн. Оскільки докази оплати Відповідачем заборгованості за Договором від 01.09.2019 у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні, тому заявлена позивачем сума основного боргу підлягає задоволенню.
Судом перевірено правильність розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені наданого Позивачем та встановлена їх вірність, при цьому суд першої інстанції врахував інтереси сторін, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу, і захист його майнового права та інтересу, як кредитора, шляхом компенсації 3% річних та інфляційних втрат, тому вбачив підстав для зменшення суми пені до 54 477,23 грн.
08.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма Ойл”, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/2855/22 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма Ойл” 54 477,23 грн - пені, 17 718,31 грн - 3% річних та 158 599,27 грн - інфляційних втрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об?єктивними обставинами, як для суб?єктів господарювання, так і населення. 3 огляду на введення воєнного стану та здійснення повномасштабних бойових дій на території України, багато мешканців (власників) квартир Курортного комплексу з апартаментами, що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Травневий, 4, виїхали за межі України, та не сплачують за комунальні послуги, в тому числі за газопостачання.
Також апелянт посилається на пункти 10.1, 10.2. Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, якими сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов?язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок не передбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії.
Таким чином, на думку скаржника, ТОВ «ПЛАЗМА ОЙЛ» порушило свої зобов?язання по сплаті природнього газу з причин, що не залежать від нього, з огляду на що не повинно нести додаткову відповідальність в частині виплати Позивачу пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи у відповідності до вимог чинного ГПК України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма Ойл” на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/2855/22 та призначено дану справу до розгляду на 27.06.2023 об 11:00.
В судовому засіданні 27.06.2023 сторони не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма Ойл” 54 477,23 грн - пені, 17 718,31 грн - 3% річних та 158 599,27 грн - інфляційних втрат, а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 890 000 грн (сума основного боргу) апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.09.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 006921(19) (далі - Договір від 01.09.2019) (а.с. 10-15).
Відповідно до пунктів 2.1, 3.7, 3.8 Договору від 01.09.2019 постачальник (Позивач) постачає споживачеві (Відповідачу) природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Постачальник до 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником Газорозподільного підприємства погоджені постачальником та скріплені печатками. Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язався повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача (при наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства. До вирішення спірних питань обсяг спожитого природного газу та сума для оплати наданих послуг з постачання природного газу установлюються відповідно до даних Газорозподільного підприємства.
Згідно із пунктами 4.2, 4.3 Договору від 01.09.2019 облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог кодексу газорозподільних систем. Об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 Договору від 01.09.2019 ціна природного газу підлягає зміні, зокрема, з наступних підстав: набрання чинності нормативно-правових актів, що безпосередньо впливають на ціну природного газу, включаючи але не обмежуючись, введенням в дію актів законодавства, що покладають на постачальника обов'язок укладання договорів транспортування та/або розподіл природного газу або договорів, що унеможливлюють постачання природного газу споживачу, без укладання постачальником такого роду договорів; прийняття нормативно-правових актів, що створюють для постачальника додаткові фінансові витрати пов'язані із постачанням природного газу споживачу (будь-які види фінансових забезпечень, гарантій (без відкладної, безумовної банківської гарантії); вимоги щодо збільшення страхового запасу природного газу; збільшення тарифів на транспортування та/або розподіл природного газу, тощо.
Згідно із пунктом 5.5 Договору від 01.09.2019 оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 (сім) банківських дні до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури. У випадку передплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача за його письмовою вимогою. У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку. У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку. Датою оплати (здійснення розрахунку) визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 8.1.,8.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов?язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, Споживач зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені, відповідно до норм чинного законодавства України, за прострочення виконання зобов?язання припиняється через дванадцять місяців від дня ,коли зобов?язання мало бути виконано.
Відповідно до пунктів 10.1.-10.4 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов?язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок не передбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов?язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов?язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за послуги, які були надані до їх виникнення.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, Відповідачем спожито газ у січні 2022р. - серпні 2022р. на загальну суму 1 098 055,19 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, а саме: у січні 2022р. поставлено 8,920 куб.м. природного газу за ціною 66 399,00 грн. за 1000 куб.м. на загальну суму 592 279,08 грн.; у лютому 2022р. поставлено 5,760 куб.м. природного газу за ціною 38 664,00 грн.за 1000 куб.м. на загальну суму 222 704,64 грн.;у березні 2022р. поставлено 3,761 куб.м. природного газу за ціною 36 231,00 грн. за 1000 куб.м. на загальну суму 136 264,79 грн.; у квітні 2022р. поставлено 2,281 куб.м. природного газу за ціною 36 231,00 грн. за 1000 куб.м. на загальну суму 82 642,91 грн.;у травні 2022р. поставлено 1,144 куб.м. природного газу за ціною 31 302,00 грн. за 1000 куб.м. на загальну суму 35 809,49 грн.; у червні 2022р. поставлено 0,270 куб.м. природного газу за ціною 31 302,00 грн. за 1000 куб.м. на загальну суму 8 451,54 грн.; у липні 2022р. поставлено 0,258 куб.м. природного газу за ціною 31 195,50 грн. за 1000 куб.м. на загальну суму 8 048,44 грн.; у серпні 2022р. поставлено 0,380 куб.м. природного газу за ціною 31 195,50 грн. за 1000 куб.м. на загальну суму 11 854,30 грн.
Відповідачем частково сплачено за поставлений природний газ в розмірі 208 055,19 грн., а саме: 70 000 грн. - 08.06.2022; 9 700,91 грн. - 22.06.2022; 116 499,98 грн. - 19.08.2022; 11 854,30 грн. - 14.09.2022. Отже сума заборгованості Відповідача за Договором від 01.09.2019 складає 890 000,00 грн, докази оплати Відповідачем заборгованості за Договором від 01.09.2019 у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 17 718,31 грн та інфляційних втрат в розмірі 158 599,27 грн за прострочення оплати за Договором від 01.09.2019 за періоди з 11.02.2022 по 07.10.2022, суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунки є вірними, та обґрунтовано в цій частині задоволено позовні вимоги.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Згідно частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 Договору від 01.09.2019 у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, споживач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені, відповідно до норм чинного законодавства України, за прострочення виконання зобов'язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення оплати за Договором від 01.09.2019 за період з 11.02.2022 по 07.10.2022, що складає суму в розмірі 217 908,92 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунок є вірним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення заявленої позивачем суми пені, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу та пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.
Як вбачається із Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 22.08.2019 назва та опис об'єкта ТОВ “Плазма Ойл”: Курортний комплекс з апартаментами. Тобто кінцевими споживачами природного газу є фізичні та юридичні особи власники курортних апартаментів, використання яких за цільовим призначенням є ускладненим через обмеження, що мають місце внаслідок загальновідомої обставини, а саме військової агресії російської федерації.
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені до 54 477,23 грн з огляду на врахування інтересів сторін, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу, і захист його майнового права та інтересу, як кредитора, шляхом компенсації 3 % річних та інфляційних втрат.
Також судова колегія зазначає, що контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач не надав.
З огляду на викладене в сукупності та враховуючи відсутність доказів протилежного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача у даній справі та стягнення з відповідача 890 000,00 грн. - суми основного боргу, 54 477,23 грн. - пені, 17 718,31 грн. - 3 % річних, 158 599,27 грн. - інфляційних втрат.
З урахуванням вищевикладеного, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх часткового задоволення.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо неврахування місцевим господарським судом умов укладеного між сторонами договору, а саме п. 10.1., 10.2 Договору, у відповідності до якого відповідача звільнено від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, з огляду на таке.
Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України, та статтею 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені статтею 617 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Так, відповідно до пункту 10.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов?язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок не передбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов?язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 10.2. Договору)
Сторони зобов?язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства (пункт 10.3. Договору).
Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (пункт 10.4. Договору).
Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за послуги, які були надані до їх виникнення (пункт 10.5. Договору).
Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21 Касаційний господарський суд вказав наступне:
« 46. Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
47. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
48. Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору (Міноборони) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням 5-денного строку, встановленого Договором. Усі пояснення сторони стосувалися лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення Міноборони про дію форс-мажорних обставин.
49. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.
50. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор)».
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Також, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Однак, такого сертифікату відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.
Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України, колегія суддів зазначає таке.
Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання відповідача (оплати поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим.
Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Колегія суддів звертає увагу на те, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання саме у нього форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).
Крім того, обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Відтак, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).
При цьому колегія суддів зауважує скаржнику і на наступному.
За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянтом не доведено наявності підстав для звільнення його від сплати пені, 3 % та інфляційних втрат, а також те, що відповідачем не надано до суд належних та допустимих доказів, які б підтверджували та встановлювали обставини, що перешкоджали йому своєчасно виконувати умови договору.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у нього правових підстав для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/2855/22.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Плазма Ойл” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/2855/22 залишити без змін.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів у відповідності до ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.06.2023.
Головуючий суддя: А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська