ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 910/12539/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД"
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 року, суддя І інстанції Мостепаненко Ю.І., повний текст якого складено 01.03.2023 в м. Одесі
у справі: №910/12539/22
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД"
про стягнення 1700,49 грн
У листопаді 2022 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД", в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 700,49 грн пені, а також витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором №229/В33-2022 від 23.05.2022 року щодо своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 1700,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022р. по справі №910/12539/22 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-Фуд" про стягнення грошових коштів та додані до неї матеріали передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12539/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 у справі №910/12539/22 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 1700,49 грн пені, а також 2481 грн витрат по сплаті судового збору.
Судове рішення мотивовано тим, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів, які б підтверджували факт сплати відповідачем суми пені за порушення строків поставки товару не надав, з огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 700,49 грн на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а також пункту 7.3 договору №229/В33-2022 від 23.05.2022.
17.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД", в якій останнє просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що Господарським судом Одеської області було прийнято рішення по справі №910/12539/22 без належного повідомлення відповідача і, як наслідок, без врахування позиції відповідача по суті справи. Це вплинуло на необ'єктивність та незаконність рішення, оскільки під час його винесення було порушено один із основних принципів господарського судочинства - принцип змагальності сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Апелянт вказав, що судом першої інстанції не враховані висновки, викладені у Постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20, оскільки, на думку скаржника, зобов'язання Відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки Позивачу товару, тобто відповідач не несе перед позивачем будь-яких грошових зобов'язань за договором, то стягнення з Відповідача пені за прострочення поставки товару є безпідставним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін та зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 231 Господарського кодексу України, згідно яких пеня підлягає застосуванню за порушення зобов'язання в частині строків поставки Товару, чим спростовуються відповідні доводи Відповідача про те, що пеня застосовується лише за порушення строку виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 до надходження матеріалів справи №910/12539/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №910/12539/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
24.03.2023 матеріали справи №910/12539/22 надійшли на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 у справі №910/12539/22 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3721,50 грн протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
На виконання вимог зазначеної ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли заяви про усунення недоліків, в додатках до якої містяться платіжна інструкція №4351 від 10.04.2023 про сплату 3721,50 грн судового збору.
Також колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн.*100= 248100 грн.).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 1700,49 грнзаборгованості, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі №910/12539/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 у справі №910/12539/22; розгляд вказаної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 у справі №910/12539/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД" (учасник) укладено договір №229/В22-2022, відповідно до п.1.1 якого учасник зобов'язався поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку 1 до цього Договору (код ДК 021:15870000-7 Заправки та приправи) (п.1.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, ціна договору складає 850 200 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 141 700 грн.
Розрахунки за товар, що поставляється, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №160 "Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану"), з дати прийняття товару на склад Замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Учасника та Замовника на відповідній видатковій накладній (п. 4.1 договору).
Згідно п.4.2 договору, до кожної партії товару, що постачається, Учасник обов'язково надає Замовнику товарно-транспортну накладну (у двох примірників) за підписом особи Учасника, уповноваженої на підписання господарських та фінансових документів.
Відповідно до п.5.1 договору, дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, сканкопія якої надсилається Замовником з його офіційної електронної пошти 3078@ngu.gov.ua на електронну пошту учасника bsfud@ukr.net, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити Замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, Замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження, таке корегування вважається недійсним.
Згідно п 5.2 договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження Замовника за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначені Замовником.
Відповідно до п. 6.3.1 договору, учасник зобов'язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно п.7.3 договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, яка відбулась у зв'язку із загостренням бойових дій на маршрутах доставки товару, штрафні санкції до учасника не застосовуються. У інших випадках, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у п.5.7 договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання договору.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в України", але не довше ніж до 31.12.2022 (п.10.1 договору).
Відповідно до Специфікації, що є додатком №1 до договору, сторони погодили найменування (асортимент), кількість та ціну товару, що постачається, а саме: Кетчуп ТУ, ДСТУ (Україна), 10 000 кг, на загальну суму 141700 грн.
На виконання умов договору №229/В22-2022, позивачем на електронну пошту відповідача було надіслано сканкопію заявки №78/8/2-634 від 03.06.2022 про необхідність поставки товару - "Кетчуп томатний" до місця постачання:
1) м.Дніпро - у кількості 3000 кг;
2) м.Павлоград - у кількості 1000 кг;
3) м.Харків - у кількості 2000 кг;
4) с. Старе - у кількості 1000 кг;
5) м.Київ - у кількості 3000 кг,
Дата поставки товару товароодержувачу - 10.06.2022 року.
Згідно із рапортом начальника відділення зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії відділу закупівлі та зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії України старшого лейтенанта Онацького О.М. від 03.06.2022, вбачається, що відповідач засобами телефонного зв'язку підтвердив позивачу отримання засобами електронного поштового зв'язку заявки від 03.06.2022 № 78/8/2-634 на поставку товару в загальній кількості 10 000 кг в строк до 10.06.2022.
В свою чергу, за заявкою від 03.06.2022 №78/8/2-634, ТОВ "БС-ФУД" здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними:
№БФ-0028541 від 13.06.2022р. (до м.Харків) на суму 170 030,65 грн;
№ БФ-0028946 від 15.06.2022 (до м.Київ) на суму 255 104,20 грн;
№БФ-0028947 від 15.06.2022 (до с.Старе) на суму 85 003,85 грн.
12.10.2022 позивачем було направлено на адресу ТОВ "БС-ФУД" претензію №78/8/2-1801, відповідно до якої останній вимагав від відповідача сплатити пеню в розмірі 1 700,49 грн, у зв'язку з тим, що товар визначений у заявці №78/8/2-634 поставлений відповідачем з порушенням строку. Зазначена претензія залишилась без відповіді, а пеня без оплати, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 700,49 грн пені за несвоєчасну поставку товару.
Стосовно аргументів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає наступне.
Апелянт зазначає, що 01.03.2023 під час перевірки відомостей через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «БС-ФУД» було ознайомлено з ухвалою суду від 26.12.2022, згідно з якою позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 26.12.2022 по справі №910/12539/22 Відповідачу було встановлено строк протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та докази направлення відзиву та доданих до нього документів Позивачу. Оригінал ухвали Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 по справі №910/12539/22 станом на 01.036.2023 на адресу Відповідача не надходив. Зважаючи на те, що Відповідач фактично отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 01.03.2023, останній мав намір подати відзив на позовну заяву у встановлений ухвалою строк - до 16.03.2023. Проте, 08.03.2023 через систему «Електронний суд» Відповідачем було ознайомлено з рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 по справі №910/12539/22, яким позов задоволено в повному обсязі. Таким чином, на думку скаржника, Господарським судом Одеської області було прийнято рішення по справі №910/12539/22 без належного повідомлення Відповідача і, як наслідок, без врахування позиції Відповідача по суті справи, це вплинуло на необ?єктивність та незаконність рішення, оскільки під час його винесення було порушено один із основних принципів господарського судочинства - принцип змагальності сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Отже, рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 по справі №910/12539/22 є незаконним і підлягає скасування у зв?язку із порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів не погоджується з вищевикладеними доводами скаржника, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2, 7 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12539/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 26.12.2022 була надіслана, зокрема, Відповідачу - ТОВ "БС-ФУД" в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд.1/2, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказана ухвала вручена особисто адресату - ТОВ "БС-ФУД" 21.01.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Одеської дирекції АТ "Укрпошта" вх.№6595/23 від 01.03.2023 (а.с.57).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Окрім того, інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.
Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було вчинено необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач, отримавши 21.01.2023 ухвалу про відкриття провадження у справі №910/12539/22 від 26.12.2022, не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів, таким чином, порушень норм процесуального права судом першої інстанції колегією суддів не вбачається.
Щодо суті спору.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та ТОВ «БС-ФУД» (учасник) укладено договір №229/В22-2022, відповідно до п.1.1 якого учасник зобов'язався поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №229/В22-2022, позивачем на електронну пошту відповідача - bsfud@ukr.net було надіслано сканкопію заявки №78/8/2-634 від 03.06.2022 про необхідність поставки товару - "Кетчуп томатний", до місця постачання:
1) м. Дніпро - у кількості 3000 кг;
2) м. Павлоград - у кількості 1000 кг;
3) м. Харків - у кількості 2000 кг;
4) с. Старе - у кількості 1000 кг;
5) м. Київ - у кількості 3000 кг,
Дата поставки товару товароодержувачу - 10.06.2022 року (а.с.16).
Відповідно до п.5.1., п. 6.3.1. договору, сторонами погоджено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, та відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Визначений у заявці від 03.06.2022 №78/8/2-634 товар - "Кетчуп ТУ, ДСТУ", поставлений ТОВ "БС-ФУД", що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками останніх видатковими накладними, а саме:
-№БФ-0028541 від 13.06.2022 (до м. Харків), у кількості - 1999,890 кг, на суму 170 030,65 грн (із порушенням строку поставки - 2 дні) (а.с.18);
-№БФ-0028946 від 15.06.2022 (до м. Київ), у кількості - 3000,520 кг, на суму 255 104,20 грн (із порушенням строку поставки - 4 дні) (а.с.19);
-№БФ-0028947 від 15.06.2022 (до с. Старе), у кількості - 999,810 кг, на суму 85 003,85 грн. (із порушенням строку поставки - 4 дні) (а.19).
Отже, дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД" прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №229/В22-2022 від 23.05.2022, на підставі отриманої заявки від 03.06.2022, щодо своєчасної поставки обумовленого товару позивачу.
Колегією суддів було перевірено розрахунок пені за загальний період з 11.06.2022 по 14.06.2022, що становить 1 700,49 грн., наведений позивачем та судом першої інстанції та дійшла висновку, що він є обґрунтованим та правомірним.
Колегія суддів зазначає, що Відповідач не заперечує факту порушення ним строків поставки Товару, а також не доводить відсутності своєї вини у простроченні поставки Товару. Навпаки, зазначивши в апеляційній скарзі дати поставок Товару, Відповідач погодився з тим, що таке прострочення з його боку відбулось. Також скаржником не заперечується нарахована позивачем сума пені, контрозрахунку останнім не надано.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює необгрунтовані твердження скаржника, що у позивача відсутні будь-які законні підстави для нарахування пені за порушення строку поставки товару з огляду на таке.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді пені, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №910/9375/21 від 23.08.2021.
Тобто ч. 2 ст. 231 ГК України передбачає застосування штрафних санкцій за прострочення виконання саме негрошового зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3. Договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.
У даному випадку положеннями п. 7.3. Договору передбачено аналогічний розмір пені до ч. 2 ст. 231 ГК України, замовником за Договором є Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України - є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки та відповідачем було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів.
З огляду на викладені вище положення ч. 2 ст. 231 ГК України, п. 7.3. Договору, позивачем було правомірно заявлено вимоги щодо стягнення пені за прострочення негрошового зобов'язання.
Наведені вище обставини спростовують посилання апелянта на можливість застосування пені виключно до грошових зобов'язань.
Посилання апелянта на висновки, викладені у Постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин. Оскільки правові висновки в даних постановах стосуються "питання щодо належності та допустимості доказів у вигляді електронних документів", а не питання застосування пені до негрошових зобов'язань.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пені у розмірі 1 700,49 грн.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, №4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БС-ФУД" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 у справі №910/12539/22 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська