Справа № 372/2638/23
Провадження № 3-991/23
Іменем України
29 червня 2023 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Обухівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радомишль Житомирської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
по ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
03 червня 2023 року близько 10 годині 00 хвилин на 19 км автодороги Р-01, водій ОСОБА_1 , здійснював господарську діяльність по перевезенню пасажирів на автомобілі марки «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_2 , з фішкою «Таксі», без отримання ліцензії на даний вид господарської діяльності, чим порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від підпису та надання пояснень відмовився.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що він дійсно був зупинений працівниками поліції у місці і у час, зазначений у протоколі, у салоні його автомобіля дійсно перебувала пасажирка, а на даху була фішка таксі, він дійсно не має ліцензії, однак фактично він не здійснював пасажирські перевезення, не отримав за це коштів, лише підвіз попутницю, фішку таксі забув зняти, дії працівників поліції вважав неправомірними.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважаю, що факт вчинення вказаного правопорушення підтверджується відповідними доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення від 03.06.2023 року серії ВАБ № 429013, фотознімком, відтвореними в суді відеозаписами та іншими матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Під час розгляду справи в суді, обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення спростовані не були, будь-яких належних і допустимих доказів невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення суду не подано.
Доводи ОСОБА_1 вважаю необґрунтованими, оскільки із сукупності досліджених доказів та з його ж пояснень вбачається, що він дійсно здійснював перевезення пасажирів, без належних на те дозвільних документів.
Захисна позиція є непереконливою і безпідставною, оскільки вона ґрунтується лише на твердженнях про сумнівність поданих працівниками поліції доказів, на іншій правовій оцінці змісту поданих поліцією доказів, однак будь-яких доказів і переконливих відомостей про фактичне існування обставин, які б спростовували викладені у протоколі відомості про обставини вчинення адміністративного правопорушення в суді не представлено.
При цьому дійсний зміст досліджених під час розгляду справи доказів дає достатньо підстав для висновку про доведеність і об'єктивність викладених у протоколі обставин.
Так, доводи щодо неправомірності працівників поліції жодним чином не підтверджені та суперечать оглянутим відеозаписом із нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що зупинка транспортного засобу була викликана порушенням ПДР України, після неодноразових вимог працівників поліції ОСОБА_1 тривалий час ухилявся від участі у складенні протоколів, врешті відмовився від надання письмових пояснень і підписання протоколу, його усні пояснення аналогічні до наданих в суді пояснень і суперечать дійсним обставинам, оскільки із відеозапису вбачається, що дійсно на даху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 було прикріплено фірмову фішку служби таксі із назвою і характерними позначками таксі, у салоні автомобіля перебувала пасажирка, яка під час складення протоколу вийшла із автомобіля і пішла до автобусної зупинки, усно пояснила працівнику поліції, що за послуги таксі повинна була сплатити водію 200 гривень, маршрут між ними було узгоджено.
Таким чином, відомостей, які б спростовували викладені в протоколі обставини та свідчили про правомірність дій ОСОБА_1 не повідомлено і під час судового розгляду не встановлено. Підстав для закриття провадження у справі з реабілітуючих підстав не встановлено.
Частиною першою статті 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона даного правопорушення, а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах:
- без державної реєстрації як суб'єкта господарювання;
- без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом;
- без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;
- у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії;
- без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Зміст вказаної норми свідчить і про те, що адміністративна відповідальність настає й за одноразове надання послуг з перевезення пасажирів без відповідної ліцензії на зайняття таким видом діяльності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.
Із вказаного слідує, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою самостійно, ініціативно, та на власний ризик.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» таксі - це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
При цьому наведеним законом передбачено надання послуг з перевезення пасажирів різних видів: для регулярних, спеціальних, не регулярних пасажирських перевезень, також перевезень на замовлення, таксі, тощо, в залежності від чого у ст. 39 цього Закону визначений перелік документів, які мають бути наявні у водія.
Також у ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що перевезення пасажирів автобусами може здійснюватись і для власних потреб, у такому разі водій повинен мати при собі - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.
Водій ОСОБА_1 керував легковим автомобілем, обладнаним розпізнавальним ліхтарем служби таксі, який було встановлено на даху автомобіля, на якому нанесено композицію з квадратів, розташованих у шаховому порядку, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку, що відповідає визначенню таксі за ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Вказані вище обставини не оспорені ОСОБА_1 та підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, фотознімком, відеозаписами.
Відсутність у ОСОБА_1 ліцензії на здійснення господарської діяльності щодо перевезення пасажирів ним визнається і підтверджується відеозаписами.
Факт перевезення пасажирки у визначений у протоколі час і місці ОСОБА_1 визнається і підтверджується відеозаписами.
Захисна позиція зводиться до оспорення факту перевезення пасажирки саме на оплатній основі, що спростовується відеозаписами, з яких вбачається, що пасажирка підтвердила факт надання послуги таксі ОСОБА_1 і факт оплатності такої послуги. Ці фактичні обставини в суді ОСОБА_1 ніяк не спростував.
Доводи ОСОБА_1 не можна визнати обґрунтованими, їх слід розцінити як намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Отже, суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною.
Обставин, які відповідно до ст. 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення пом'якшували відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення обтяжували відповідальність, судом не встановлено.
Завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі сукупності досліджених доказів, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, виходячи з доведеності вини порушника, суд вважає за необхідне призначити стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, оскільки на думку суду застосування до нього саме такого виду адміністративного стягнення є достатнім заходом впливу для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових правопорушень в подальшому.
Зокрема, ОСОБА_1 в достатній мірі не усвідомив протиправність своїх дій, під час розгляду справи не виявив достатнього рівня знань Правил дорожнього руху і законодавства в сфері ліцензування господарської діяльності в сфері пасажирських перевезень, а також готовності виконувати їх у подальшому, проявив відсутність жодних ознак критичної оцінки скоєного, його доводи під час розгляду справи виявились такими, що дійсності не відповідають, тому накладення адміністративного стягнення у максимальному розмірі в достатній мірі індивідуалізує міру стягнення та відповідає особі порушника і ступеню його вини.
Накладення додаткового стягнення у виді конфіскації знарядь виробництва - автомобіля вважаю доцільним з огляду на описані вище оцінки особи порушника та інших обставин, а також те, що автомобіль належить саме порушнику, обставин, що вказували б на надмірність тягаря для власника у випадку конфіскації майна суду не повідомлено, в матеріалах справи відсутні, а ОСОБА_1 під час розгляду справи на наявність подібних обставин не посилався. Незастосування прямо передбаченого санкцією інкримінованої статті КУпАП додаткового стягнення вважаю необґрунтованим і недостатнім для виправлення порушника та запобігання вчиненню ним правопорушень у подальшому.
Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 27, 33, 34, 35, 40-1, 164, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. з конфіскацією транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Державної судової адміністрації України на рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (УАП); отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк пред'явлення до виконання постанови 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя М.В. Кравченко