Унікальний номер справи 759/17357/22
Провадження №22-ц/824/9146/2023
29 червня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що 26.04.2021 р. він, як споживач, придбав у Інтернет-магазині «Сота Київ» товар, а саме: телефон «Motorola Moto» E7+ 4/64 GB моделі XT2081-2, сер. № НОМЕР_1 IMEI1 НОМЕР_2 IMEI2 НОМЕР_3 , вартість товару становила 3190 грн. Він сплатив вартість товару, тобто повністю виконав свої обов'язки за вказаним Договором купівлі-продажу, а продавець передав йому зазначений товар. Придбання товару підтверджується квитанцією. Продавець встановив гарантійний строк на вказаний товар - 12 календарних місяців з дня придбання.
07.09.2022р. у зв'язку з неодноразовим виявленням одного і того ж дефекту впродовж гарантійного терміну, позивачу було видано «Довідку про неремонтноспроможність обладнання №50069208» від 25.08.2022р., а телефон було залишено на відповідальне зберігання установою ТОВ «МТІ-СЕРВІС» для подальшої передачі виробнику - Motorola Inc. Того ж дня позивач звернувся до магазину відповідача з вимогою замінити телефон на аналогічний того ж виробника, в чому йому було відмовлено з причини його відсутності в асортименті. Відповідач запропонував позивачу купити інший телефон з відповідною доплатою, на що позивач не погодився.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути вартість дефектного телефону станом на день розірвання договору в розмірі 4 779,41 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 10467,91 грн., неустойку за кожен день затримки в розмірі 5209,99 грн., моральну шкоду в розмірі 4779,41 грн. та компенсацію за відрив від звичайних занять для захисту порушених прав без визначення її вартості.
21.02.2023 р. до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути вартість дефектного телефону станом на день розірвання договору в розмірі 4779,41 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання станом на 20.02.2023 в розмірі 22654,40 грн., неустойку за кожен день затримки станом на 20.02.2023 в розмірі 9319,85 грн., та моральну шкоду в розмірі 4779,41 грн., компенсацію за відрив від звичайних занять для захисту порушених прав без визначення її вартості, а також просив стягнути судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач направив апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
22.05.2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:
В ході розгляду справи судом було встановлено, що позивач 26.04.2021 р. придбав у Інтернет-магазині «Сота Київ» телефон вартістю 3190 грн. Продавець встановив гарантійний строк на вказаний товар на 12 календарних місяців з дня придбання.
Як зазначив позивач, у зв'язку з неодноразовим виявленням одного і того ж дефекту, під час гарантійного терміну, позивачу було видано довідку про неремонтноспроможність обладнання №5006920 від 25.08.2022 р.
09.08.2022 р, позивач написав заяву до продавця надати йому альтернативний телефон на час гарантійного ремонту.
08.09.2022 р. позивач подав вимогу до продавця замінити дефектний телефон на якісний іншої моделі з аналогічними характеристиками.
22.09.2022 р. позивач отримав лист продавця від 15.09.2022р. з повідомленням про розірвання Продавцем публічного договору купівлі-продажу відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що вимога позивача про стягнення на його користь вартості дефектного телефону є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки позивач самостійно погодився на повернення грошової суми, підтвердив, що претензій до магазину не має, про що свідчить відповідна розписка. Вказав, що оскільки всі інші вимоги позивача є похідними, а судом не встановлено порушення прав позивача відповідачем, такі вимоги також не підлягають до задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Як вже зазначено вище, своє рішення суд першої інстанції ґрунтував на висновку про те, що у відповідь на лист відповідача позивач з'явився до магазину відповідача, де отримав повернення грошових коштів в розмірі 3190,00 грн. та встановив факт відсутності будь-яких претензій до магазину у відповідній розписці. В той же час такий висновок не відповідає матеріалам справи. З тексту вищевказаної розписки вбачається що по суті вона є зразком, який зі слів позивача йому запропонували підписати, однак він відмовився. Дійсно, вказаний документ не містить підпису позивача, відтак не може свідчити про факт отримання ним вартості телефону та констатації відсутності претензій до відповідача. За таких умов рішення суду не відповідає матеріалам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 4 779, 41 грн., оскільки вказує, що дана сума є ціною повернутого телефону на день розірвання договору.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» при розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
В даному випадку матеріали справи не містять доказів того, що станом на день розірвання договору була встановлена інша вартість тієї моделі телефону, яку придбав позивач, а ніж 3 190, 00 грн. за таких умов в даному випадку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню саме вказана сума.
Не можуть бути прийняті апеляційним судом і посилання апелянта на положення ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» як підставу для нарахування в даному випадку передбаченої зазначеною нормою пені.
Статтею 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачені права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено саме договір купівлі-продажу, за яким відповідач передав позивачу телефон «Motorola Moto» E7+ 4/64 GB моделі XT2081-2, сер. № НОМЕР_1 IMEI1 НОМЕР_2 IMEI2 НОМЕР_3 . З огляду на вищевказане, положення ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», на які посилається позивач, не поширюються на дані правовідносини.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із вимогою про надання йому альтернативного телефону на час гарантійного ремонту 09.08.2022 року. Відповідач звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням про розірвання продавцем публічного договору купівлі-продажу відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» лише 15.09.2022 року. Таким чином, з огляду на вищевказане, відповідач затримав виконання вимоги про надання товару на 37 днів, відтак розмір неустойки складає 37% від вартості телефону, що становить 1 180, 30 грн. (3 190, 00 ? 37%).
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди.
За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статті 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Такої ж правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач оцінив розмір компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 4 779, 41. При цьому, враховуючи обставини справи, а також застосовуючи принцип розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1 500,00 грн.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь відповідача 3 190, 00 грн. вартості телефону, 1 180, 30 грн. - пені та 1 500,00 грн. відшкодування моральної шкоди, а разом - 5870,30 грн.
Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач при подачі позову та апеляційної скарги був звільнений від сплати судового збору, а суд апеляційної інстанції задовольняє позовні вимоги, такі судові витрати необхідно на відповідача. Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 481, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 5870 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 30 коп.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Держави 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривень 00 коп. судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів крім випадків, передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько