Єдиний унікальний номер справи: 756/12054/22. Номер провадження 33/824/2736/2023. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Діденко Є.В.. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.
Іменем України
21 червня 2023 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
за участю адвоката - Малюги В.М.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою захисника Малюги В.М. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2022 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
27 листопада 2022 року о 09:00 годині по вул. Озерна, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки "HYUNDAI ACCENT", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , порушивши вимоги п. 2.9 "а" ПДР України, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу "Драгер" ALCOTEST 7510, результат огляду водія ОСОБА_1 порушив тим самим вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху.
У поданій апеляційній скарзі адвокат Малюга Вадим Миколайович, який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення підзахисного до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, просить: постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року - скасувати та провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник Малюга В.М. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також - не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного та незаконно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисника Малюги В.М., викладених ним у апеляційній скарзі; вислухавши його пояснення в судовому засіданні апеляційної інстанції, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи учасників процесу, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Разом з тим, з роздрукованого чеку приладу «Drager Alcotest 7510» вбачається, що в графі деталі аналізу наявні п'ять стрілок вгору.
Відповідно до інструкції з використання приладу, фотокопія якої долучена до матеріалів справи, три стрілки вгору на дисплеї приладу означають, що вимірюване значення концентрації перевищує вимірювальний діапазон. Інформації про що свідчить показник п'ять стрілок вгору суду не надано.
Крім того, заслуговує на увагу твердження сторони захисту про те, що зазначення в акті огляду та протоколі про адміністративне правопорушення результату огляду, який визначено як більше 5 %о є об'єктивно неспроможним, оскільки такий показник свідчить про критичний стан особи.
З урахуванням наведеного, роздрукований чек та акт огляду на стан сп'яніння, де зазначено про результати огляду, не можуть вважатися належним доказами для доведення винуватості особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Наведене свідчить про недотримання працівниками поліції вимог ч.2 ст.266 КУпАП та тягне за собою визнання результатів такого огляду недійсними.
Вказаною Інструкцією визначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України, двома окремими підставами для притягнення до адміністративної відповідальності є керування особою транспортними засобами в стані сп'яніння (п. 2.9 "а" ПДР України) та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ( п. 2.5 ПДР України).
Між тим, суддя місцевого суду перебрав на себе повноваження обвинувачення, визнавши винуватість ОСОБА_1 доведеною у керуванні особою транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння (п. 2.9 "а" ПДР України), свідки події не зазначені, ОСОБА_1 від керування автомобілем - поліцейськими не відсторонювався, посвідчення водія у нього - ними не вилучалось.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" № 39598/оз від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Крім того, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.
Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 9, 245, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, Київський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу адвоката Малюги Вадима Миколайовича, який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н