Іменем України
29 червня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/464/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 періоду роботи учнем прохідника підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 24.08.1982 по 31.08.1982, з 23.09.1982 по 30.09.1982 та з 12.10.1982 по 15.10.1982, строкової військової служби з 21.10.1982 по 10.11.1984, періоду роботи з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 10.01.1985 по 19.03.1985, з 01.05.1998 по 20.05.1998 та з 01.06.1998 по 10.06.1998;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до його пільгового підземного стажу на підземних роботах за Списком № 1 період роботи учнем прохідника підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 24.08.1982 по 31.08.1982, з 23.09.1982 по 30.09.1982 та з 12.10.1982 по 15.10.1982, строкову військову службу з 21.10.1982 по 10.11.1984, період роботи з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 10.01.1985 по 19.03.1985, з 01.05.1998 по 20.05.1998 та з 01.06.1998 по 10.06.1998 та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 24.02.2023, згідно поданої заяви від 24.02.2023, з урахуванням фактично сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є приватним підприємцем та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області з 2019 року, як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Первинно пенсію позивачу було призначено в 2016 році.
Через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду позивач дізнався, що до пільгового стажу не зараховані періоди згідно трудової книжки та військового квитка, а також підтверджуючих документів, які були надані разом з заявою про призначення пенсії в 2016 році, а саме: період навчання (роботи) учнем прохідника підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 24.08.1982 по 31.08.1982, з 23.09.1982 по 30.09.1982 таз 12.10.1982 по 15.10.1982, строкову військову службу з 21.10.1982 по 10.11.1984, період навчання (роботи) з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 10.01.1985 по 19.03.1985, з 01.05.1998 по 20.05.1998 т а з 01.06.1998 по 10.06.1998.
24.02.2023 через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії. Відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано.
21.03.2023 через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг позивач вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії. До заяви були надані копії документів, а також заява в довільній формі, в якій позивач просив зробити перерахунок пенсії, зарахувавши до пільгового стажу період навчання учнем прохідника підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 24.08.1982 по 31.08.1982, з 23.09.1982 по 30.09.1982 та з 12.10.1982 по 15.10.1982, строкову військову службу з 21.10.1982 по 10.11.1984, період навчання з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 10.01.1985 по 19.03.1985, з 01.05.1998 по 20.05.1998 таз 01.06.1998 по 10.06.1998. Також позивач просив про прийняте рішення повідомити за адресою листування, однак рішення на адресу позивача не надходило. Позивач звертає увагу, що уточнюючи довідки надавалися разом з заявою про призначення пенсії у 2016 році.
Відповідно до розрахунку стажу відповідача страховий стаж складає 23 років 8 місяців 17 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 13 років 11 місяців 24 дня.
Позивач також зазначив, що на даний час позивач є приватним підприємцем та з 1999 року сплачує податки, відповідно до записів трудової книжки пільговий підземний стаж позивача складає 16 років 2 місяці 11 днів, крім того страховий стаж позивача складає понад 23 роки.
Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено: зарахування до пільгового стажу роботи на підземних роботах з повним робочим днем за Списком № 1 період навчання учнем прохідника підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 24.08.1982 по 31.08.1982, з 23.09.1982 по 30.09.1982 та з 12.10.1982 по 15.10.1982, строкову військову службу з 21.10.1982 по 10.11.1984, період навчання з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 10.01.1985 по 19.03.1985, з 01.05.1998 по 20.05.1998 та з 01.06.1998 по 10.06.1998 та перерахунок пенсії, виходячи з положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву від 15.05.2023 №1200-0902-7/9379, в якому зазначив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах призначеної за нормами п.1 ч.2 ст. 114 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Має статус внутрішньо переміщеної особи.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області електронну пенсійну справу прийнято на облік з 01.11.2019.
Згідно матеріалів електронної пенсійної справи страховий стаж позивача складає 36 років 8 місяців 17 днів, в тому числі пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 1 - 13 років 11 місяців 24 дні.
Як вказує відповідач, не зараховано до пільгового стажу на підземних роботах періоди роботи заявника у ДВАТ “Шахта Радуга” ДХК “Первомайськвугілля” (шахта “Радуга” виробничого об'єднання “Первомайськвугілля”) в якості учня підземного прохідника та підземного прохідника з повним робочим днем під землею: з 24.08.1982 по 31.08.1982; з 23.09.1982 по 30.09.1982; з 12.10.1982 по 15.10.1982; з 01.05.1998 по 20.05.1998; з 01.06.1998 по 10.06.1998.
24.02.2023 ОСОБА_1 звернувся через веб портал Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії у зв'язку із зміною виду розрахунку долучивши до заяви: скановану копію паспорту (неповну) та військового білету. Оскільки, в поданому заявником пакеті документів на перерахунок пенсії відсутні оригінали паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та військового квитка ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено в перерахунку пенсії (рішення №963440158748 від 02.03.2023).
21.03.2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №437, поданою через веб-портал електронних послуг.
Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та прийнято рішення від 23.03.2023 № 963440158748 про відмову ОСОБА_1 в переведення на пенсію за віком відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки до заяви не надано уточнюючу довідку підтвердження тривалості підземної роботи за Списком № 1.
Відповідач 1 вважає, що так як вказані заяви опрацьовувались за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та за результатами їх розгляду прийняті рішення: №936440158748 від 02.03.2023 та №936440158748 від 23.03.2023 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тому Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є неналежним відповідачем по справі та не може нести відповідальність за дії іншого територіального органу Пенсійного фонду України. як наслідок, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 17.05.2023 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну відповідача належним відмовлено та залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві подано до суду відзив від 24.05.2023 №2600-0903-8/103135, в якому заперечував проти позову та зазначив наступне.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою від 21.03.2023 №437 щодо переведення на пенсію за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві з урахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву позивача від 21.03.2023 та прийнято рішення №963440158748 від 23.03.2023 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки до заяви не надано уточнюючу довідку підтвердження тривалості підземної роботи за Списком №1.
Відповідач 2 вважає, що його рішення є правомірним, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 17.05.2022 №3009-5001601197.
Матеріалами електронної справи підтверджується, що позивач є пенсіонером за віком на пільгових умовах (Список №1), страховий стаж позивача складає 36 років 8 місяців 17 днів, в тому числі пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 1 - 13 років 11 місяців 24 дні.
24.02.2023 через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою, в якій просив перерахувати пенсію.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності відповідачем 2 та рішенням від 02 березня 2023 року №963440158748 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки в поданому заявником пакеті документів на перерахунок пенсії відсутні оригінали паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та військового квитка, натомість надані сканкопії копій цих документів.
В подальшому, 21.03.2023 позивач вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг з заявою, в якій просив зробити перерахунок пенсії, зарахувавши до пільгового стажу період навчання учнем прохідника підземним з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 24.08.1982 по 31.08.1982, з 23.09.1982 по 30.09.1982 та з 12.10.1982 по 15.10.1982, строкову військову службу з 21.10.1982 по 10.11.1984, період навчання з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» з 10.01.1985 по 19.03.1985, з 01.05.1998 по 20.05.1998 таз 01.06.1998 по 10.06.1998 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи та строкової служби, виходячи із положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Вказана заява також за принципом екстериторіальності була розглянута відповідачем 2.
За наслідками розгляду рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 23 березня 2023 року №963440158748 ОСОБА_1 відмовлено, оскільки до заяви не надано уточнюючу довідку підтвердження тривалості підземної роботи за списком №1.
В матеріалах справи наявні: військовий квиток серії НОМЕР_2 ; трудова книжка серії НОМЕР_3 від 04.08.1982 та індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 04.08.1982 судом встановлено, що у ній наявні всі необхідні записи щодо роботи позивача у спірні періоди:
-з 04.08.1982 прийнятий учнем прохідника підземного з повним робочим днем під землею (наказ №15-к від 04.08.1982);
-15.10.1982 звільнений відповідно до п.3 ст.36 КЗпП України (призов до лав Радянської Армії) (наказ №208-к від 15.10.1982);
-з 21.10.1982 по 10.11.1984 служба в лавах Радянської армії (військовий квіток НУ №9002122);
- 10.01.1985 - прийнятий учнем прохідника підземного з повним робочим днем під землею (наказ №7-к від 10.01.1985);
- 15.01.1985 - направлений на курси прохідників підземних в Укк в/о «Первомайськвугілля» (наказ №12-к від 15.01.1985);
- 20.03.1985 - після закінчення курсів прохідників присвоєна кваліфікація прохідника 4 розряду (посвідчення №9629 від 20.03.1985);
- 20.03.1985 - переведений прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею (наказ №91-к від 20.03.1985);
- 10.08.1985 - переведений 5 розряд прохідника підземного (протокол №22 від10.08.1985);
- 14.11.1996 - в/о «Первомайськвугілля» перейменовано в ГХК «Первомайськвугілля» (наказ МУП України №572 від 14.11.1996);
- 19.03.1997 - шахта «Радуга» перейменовано в ГОАО ш. «Радуга» ДПГХК «Первомайськвугілля» (статут шахти та доповн. до нього рег.св. 2747 від 19.03.1997);
- 06.01.1998 - на підставі атестації робочих місць по умовам праці професію прохідник підземний вважати пільговою для пенсійного забезпечення по списку №1 (наказ №2 від 06.01.1998) ;
- 29.12.1998 - звільнений відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №176-к від 29.12.1998).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, відзив та додаткові пояснення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1) в редакції, що діяла на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
За приписами пункту 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Частина перша статті 114 Закону № 1058-IV визначає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 1 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон № 345-VI) передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз наведеної норми свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону № 345-VI) така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Крім того, застосування статті 8 Закону № 345-VI здійснюється автоматично пенсійним органом при наявності правових підстав, не потребуючи додаткової заяви пенсіонера.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Отже, для підтвердження пільгового підземного стажу за професіями, що віднесені за списком №1 до таких, що мають шкідливі умови праці, за період роботи до 21.08.1992 достатньо записів трудової книжки про умови праці під землею (наприклад з повним робочим днем під землею).
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як зазначалося вище, в трудовій книжці позивача наявні відомості, які підтверджують його пільговий стаж.
Зазначені записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальників відділів кадрів відповідних підприємств та скріплені їх печатками, тому у органів ПФУ відсутні підстави неврахування зазначеного в трудовій книжці пільгового стажу для обчислення пенсії позивачу.
Отже, пільговий стаж роботи позивача повинен враховуватися на підставі трудової книжки позивача, оскільки вона містить всі необхідні записи щодо пільгового характеру роботи позивача за весь період на підземних роботах.
Оскільки при первинному призначенні пенсії, а також під час розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії періоди його роботи з 24.08.1982 по 31.08.1982, з 23.09.1982 по 30.09.1982, з 12.10.1982 по 15.10.1982, з 10.01.1985 по 19.03.1985, з 01.05.1998 по 20.05.1998 та з 01.06.1998 по 10.06.1998 не були зараховані до пільгового підземного стажу за Списком №1, тому вказані періоди мають бути зараховані до такого стажу.
Що стосується не зарахування також строкової військової служби з 21.10.1982 по 10.11.1984 до пільгового підземного стажу за Списком №1, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «в» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 23.03.1992 № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Також, відповідно підпункту «к» пункту 109 постанови Ради Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 № 590 (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робітника або службовця до загальною стажу роботи зараховується також: служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; службі у Військах 1 органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. Перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16 Положення), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16 Положення) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Отже пункт 109 Постанови № 590 надає право особі на зарахування періоду військової служби до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 242/5635/16-а.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються військові квитки.
Як вже зазначалось судом вище, згідно із записами у трудовій книжці позивача серія НОМЕР_4 від 04.08.1982 позивач проходив військову службу у лавах Радянської армії у період з 21.10.1982 по 10.11.1984.
Наведене підтверджується також військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Разом з тим, до проходження військової служби, позивач у період з 04.08.1982 по 15.10.1982 працював учнем прохідника підземного з повним робочим днем під землею, що підтверджується трудовою книжкою.
При цьому, 15.10.1982 позивача звільнено з вказаного підприємства, у зв'язку з призовом до Радянської армії. Тобто, призову позивача на військову службу, передувала робота, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, після закінчення проходження позивачем військової служби, з 10.01.1985 він був прийнятий учнем прохідника підземного з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля», тобто на роботу, що також дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення Постанови №590 та висновки Верховного Суду, потрібно зарахувати до пільгового стажу позивача на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період проходження строкової військової служби позивача у лавах Радянської армії з 21.10.1982 по 10.11.1984.
При зарахуванні всіх вказаних періодів, пільговий підземний стаж за Списком №1 позивача буде складати більше 15 років. Таким чином, позивач повністю відповідатиме критеріям, які зазначені в статті 8 Закону № 345-VI. Як наслідок, має право на перерахунок пенсії з урахуванням вказаної норми права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що станом на дату звернення рішення пенсійного органу за результатом його заяви від 21.03.2023 на адресу позивача не надходило. У зв'язку з чим він оскаржував саме бездіяльність відповідача 1.
Натомість, під час розгляду справи судом встановлено, що за принципом екстериторіальності заява позивача від 21.03.2023 була розглянута відповідачем 2 та ним прийнято за наслідками розгляду рішення №963440158748 від 23.03.2023.
Оскільки саме відповідач 2 рішенням від 23 березня 2023 року №963440158748 відмовив позивачу за його заявою від 21.03.2023 про зарахування вказаних вище періодів до пільгового підземного стажу та перерахунку пенсії на підставі статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", то саме це рішення відповідача 2, як акт індивідуальної дії, яким порушено права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати.
Ефективним способом захисту є зобов'язання саме відповідача 2 (як суб'єкта владних повноважень, який порушив права позивача,) зарахувати до пільгового підземного стажу за Списком №1 періоди роботи позивача з 24.08.1982 по 31.08.1982, з 23.09.1982 по 30.09.1982, з 12.10.1982 по 15.10.1982, з 10.01.1985 по 19.03.1985, з 01.05.1998 по 20.05.1998 та з 01.06.1998 по 10.06.1998, а також період строкової військової служби з 21.10.1982 по 10.11.1984, та здійснити з 21.03.2023 перерахунок пенсії позивача з урахуванням статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" за його заявою від 21.03.2023 із виплатою різниці суми недоотриманої пенсії.
Дії відповідача 2 у даній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку позовні вимоги зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача 2.
Враховуючи те, що права позивача порушено саме рішенням відповідача 2, тому саме він має нести відповідальність та є належним відповідачем по справі.
Як наслідок, у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача 1, слід відмовити, як до неналежного відповідача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково з виходом за межі позовних вимог з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 04.05.2023 при відкритті провадження у справі, з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» до ухвалення судового рішення у справі.
Зважаючи на те, що суд фактично дійшов висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача до належного відповідача, судовий збір у розмірі 1073,60 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, який з 15 грудня 2017 року позбавлений пільг щодо сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місце знаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 23 березня 2023 року №963440158748 "Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до пільгового підземного стажу за Списком №1 періоди роботи ОСОБА_1 з 24.08.1982 по 31.08.1982, з 23.09.1982 по 30.09.1982, з 12.10.1982 по 15.10.1982, з 10.01.1985 по 19.03.1985, з 01.05.1998 по 20.05.1998 та з 01.06.1998 по 10.06.1998, а також період строкової військової служби з 21.10.1982 по 10.11.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 21 березня 2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 за заявою від 21 березня 2023 року №437 з урахуванням вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці" із виплатою різниці суми недоотриманої пенсії.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова