СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9805/22
пр. № 1-кп/759/491/23
22 червня 2023 року м.Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження 12022105080000458, внесеного 13.02.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Прип'ять, українця, громадянина України, який не одружений, має малолітню дитину, офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: вироком Дарницького районного суду м. Києва від 04.11.2004 за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців; вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25.10.2005 за ч.2 ст. 186, 71 КК України на 4 роки 10 міс. позбавлення волі; вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19.01.2011 за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнений 24.09.2015 року по відбуттю строку покарання, вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.04.2017 за ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, звільненого від відбування покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку 09.07.2000
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження
встановив:
11.02.2022 приблизно о 13 годині 15 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_1 , маючи умисел на повторне заволодіння грошових коштів шляхом обману, здійснив телефонний дзвінок за номером НОМЕР_1 , який належить потерпілій та видаючи себе за іншу особу повідомив, що подруга потерпілої знаходиться в лікарні та їй потрібні грошові кошти на операцію, в результаті втрати свідомості та отримання гематоми голови.
З метою реалізації свого умислу, направленого на повторне заволодіння грошовими коштами потерпілої шляхом обману, ОСОБА_3 повідомив номер банківської картки № НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_5 , та яку використовував останній, на яку потрібно перерахувати грошові кошти в сумі 4 000 грн.
Того ж дня приблизно о 13 год. 50 хв., після отримання грошових коштів від потерпілої, ОСОБА_3 продовжуючи виконувати свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння майном потерпілої шляхом обману, знову зателефонувавши потерпілій та під приводом позики грошових коштів на лікування, повідомив про необхідність перерахування грошових коштів в сумі 5 000 грн. на вищевказану банківську карту. На що ОСОБА_6 , будучи введеною в оману перерахувала на банківську картку № НОМЕР_2 , яку використовував ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 5 000 грн.,
Того ж дня приблизно о 20 год. 00 хв., після отримання грошових коштів від потерпілої, ОСОБА_3 продовжуючи виконувати свій злочинний умисел направлений на повторне заволодіння майном потерпілої шляхом обману, знову зателефонувавши потерпілій та під приводом позики грошових коштів на лікування, повідомив про необхідність передачі грошових коштів в сумі 13 000 грн. за допомогою кур'єра таксі. Попередньо замовивши автомобіль служби таксі «804», ввівши в оману водія таксі та потерпілу ОСОБА_3 скерував потерпілу ОСОБА_6 , до автомобіля служби таксі та шляхом обману спонукнув її передати грошові кошти готівкою в сумі 13 000 грн.
По приїзду автомобіля служби таксі, ОСОБА_3 , заволодів готівковими коштами переданими потерпілою, після чого за допомогою банкомата зняв із банківської картки № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 9 000 грн., якими заволодів шахрайським шляхом, та розпорядився ними на власний розсуд.
В результаті злочинних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_6 , спричинено майнову шкоду на суму 22 000 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб і мету їх вчинення. Зокрема, він пояснив, що 11.02.2022 приблизно о 13 годині 15 хвилин, він, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_1 , здійснив телефонний дзвінок за номером НОМЕР_1 , та видаючи себе за іншу особу повідомив, потерпілій ОСОБА_6 , що її подруга знаходиться в лікарні та їй потрібні грошові кошти на операцію, в результаті втрати свідомості та отримання гематоми голови. Після чого він, повідомив номер банківської картки № НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_5 , на яку потрібно було перерахувати грошові кошти в сумі 4 000 грн. Того ж дня приблизно о 13 год. 50 хв., після отримання грошових коштів в розмірі 4000 грн., він знову зателефонував ОСОБА_6 та під приводом позики грошових коштів на лікування, повідомив про необхідність перерахування грошових коштів в сумі 5 000 грн. на вищевказану банківську карту. На що ОСОБА_6 , перерахувала на банківську картку № НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 5 000 грн., Крім того, того ж дня приблизно о 20 год. 00 хв., після отримання грошових коштів в сумі 5000 грн., він, знову зателефонував потерпілій та під приводом позики грошових коштів на лікування, повідомив про необхідність передачі грошових коштів в сумі 13 000 грн. за допомогою кур'єра таксі. Попередньо замовивши автомобіль служби таксі «804», він, скерував потерпілу ОСОБА_6 , до автомобіля служби таксі та сказав їй передати грошові кошти готівкою в сумі 13 000 грн. По приїзду автомобіля служби таксі, він, забрав у водія готівкові кошти, які були передані потерпілою, після чого за допомогою банкомата зняв із банківської картки № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 9 000 грн.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні заволодіння шляхом обману (шахрайство), майном, яке належить ОСОБА_6 , вчинене повторно доведена повністю.
Дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином; обставину, яка пом'якшує його покарання та відсутність обставин, які обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працездатний, але офіційно не працює, не одружений, має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пільг не має, раніше судимий.
Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень має бути кримінальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, не вбачаючи підстав для призначення іншого виду покарання.
При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, фактичних обставин справи та характеру злочинних діянь, з огляду на особу винного, наявності по справі обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, приймаючі до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який обіцяв в судовому засіданні не допускати в подальшому протиправної поведінки та просив надати йому шанс стати на шлях виправлення без позбавлення волі, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 зможе довести своє виправлення без реального відбування покарання, і тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов'язків, встановлених ст. 76 КК України.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 369-371, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, поклавши на нього обов'язки згідно зі ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові доказ по справі: сім-карти повернути за належністю.
Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1