07 квітня 2010 р.Справа № 2-а-41639/09/2070
колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
за участю секретаря - Співак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року по справі за позовом комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" до управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання вимоги недійсною, -
У вересні 2009 року позивач, комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод" (далі КП "Харківський вагоноремонтний завод"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, яким просить визнати недійсною вимогу управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова (УПФУ у Комінтернівському районі м. Харкова) № БЮ-385 від 04.09.2009 року по сплату боргу в сумі 364.033,51 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог КП "Харківський вагоноремонтний завод" відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, КП "Харківський вагоноремонтний завод" в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року слід залишити без змін, з наступних підстав.
За матеріалами справи вбачається, що КП "Харківський вагоноремонтний завод" зареєстроване в УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Як платник зазначених внесків, позивач зобов'язаний сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі, як передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" (далі - Інструкція), затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Мін'юсті за № 64/8663 від 16.01.2004 року.
Позивачем самостійно проводилося нарахування суми страхових внесків за липень 2009 р. та розрахунок надано до УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова, де сума сплати - 109137,43 грн.
Через несплату страхових внесків у позивача утворилася заборгованість, що підтверджується наявною у матеріалах справи карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи, у розмірі 364003,00 грн., про сплату якої позивачу надіслана відповідачем вимога від 04.09.2009 р. за № Ю-385.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (з наступними змінами) (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно із частиною 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частина 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Стаття 20 Закону № 1058-IV визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно із частиною 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобов'язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним. Фінансовий стан платника страхових внесків (наприклад, відсутність коштів на виплату заробітної плати) не звільняє його від сплати недоїмки, нарахування пені та застосування фінансових санкцій у розмірах встановлених пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV.
Згідно з ч. 3 ст. 106 названого закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до приписів ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи вищезазначене колегія суддів залишає апеляційну скаргу КП "Харківський вагоноремонтний завод"без задоволення, а оскаржуваного судового рішення -без змін.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
07 квітня 2010 року на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від представника КП "Харківський вагоноремонтний завод" -Якименко С.С. про відмову від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження по справі.
Однак колегія суддів не може прийняти зазначене клопотання, оскільки додана копія довіреності на ім'я Якименка С.С. не завірена належним чином, та має наявні ознаки корегування (дописки). Довіреності чи іншого документу, який би підтверджував повноваження заявника в матеріалах справи відсутня.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" -залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року -без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді - (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12 квітня 2010 року.
Згідно з оригіналом
Суддя Л.В. Мельнікова