61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
12 квітня 2010 р. Справа № 2-а-2738/09/1618
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.08.2009р. по справі № 2-а-2738/09/1618
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про перерахунок державної та додаткової пенсії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом , в якому просив суд зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м.Лубни призначити йому пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з розрахунку 3984 грн. на місяць та додаткову пенсію у розмірі 373 грн. 50 коп. на місяць з дня подачі заяви з послідуючим перерахунком розміру пенсії в зв'язку із змінами розміру мінімальної пенсії за віком.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.08.2009р. позов ОСОБА_1 задоволено . Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м.Лубни призначити ОСОБА_1 як інваліду 2 групи, мінімальну пенсію у відповідності до ч.4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком , з дня подачі заяви до суду з послідуючим перерахунком розміру пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м.Лубни призначити ОСОБА_1 як інваліду 2 групи додаткову пенсію у відповідності до ст. 49 та ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком . з дня подачі заяви до суду з послідуючим перерахунком розміру пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком. Судові витрати щодо сплати судового збору компенсовано за рахунок держави.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Управлінням пенсійного фонду України в Лубенському районі подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції вимог Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до неправильного вирішення справи.
Справа розглядається відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції , розглянувши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Управління пенсійного фонду України в м.Лубни необґрунтовано виплачувало позивачу пенсію виходячи із розміру пенсії, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року , тому дійшов висновку щодо зобов'язання Управління пенсійного фонду України в м.Лубни призначити ОСОБА_1 як інваліду 2 групи, мінімальну пенсію у відповідності до ст.49,50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня подачі заяви до суду з послідуючим перерахунком розміру пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач являючись ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 -ї категорії, маючи 2-гу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково отримує пенсію в розмірі - 2175 грн. 33 коп. з розміром якої не погоджується так як він не відповідає вимогам ст. 50, ст. 54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи" .
Позивач, вважаючи невірним нараховану йому пенсію, звернувся до Управління Пенсійного фонду в Лубенському районі про її перерахунок, на що отримав відмову .
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту Закон №796).
Статтею 54 Закону №796, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є висновки суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також, колегія суддів, вважає, що суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50, 54 Закону №796, щодо визначення розміру та виплати пенсії.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відмови Управлінням Пенсійного фонду в Лубенському районі у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»прожитковий мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлюється у розмірі: з 1 січня -470 грн.. з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»прожитковий мінімуму на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів звертає увагу на те , що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
З матеріалів справи вбачається , що територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі.
Колегія суддів зазначає , що саме Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі повинно здійснити перерахунок пенсії позивачу.
Крім того , з матеріалів справи вбачається , що саме Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі приймало участь при розгляді справи у суді першої інстанції.
Тому, суд першої інстанції помилково зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах здійснити перерахунок пенсії позивачу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 як інваліду 2 групи, мінімальну пенсію у відповідності до ст.49,50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з послідуючим перерахунком розміру пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає , що така вимога заявлена позивачем на майбутнє та не відповідає вимогам чинного законодавства.
Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Тому , колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 як інваліду 2 групи, мінімальну пенсію у відповідності до ст.49,50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня подачі заяви до суду з послідуючим перерахунком розміру пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком.
На підставі наведеного, суду першої інстанції дійшов помилкового висновку задовольнивши позов, тому судове рішення відповідно до вимог ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.08.2009р. по справі № 2-а-2738/09/1618 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 як інваліду 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком у відповідності до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.07.2009р., виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести виплату недоплаченої пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 як інваліду 2 групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 23.07.2009р., виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату недоплаченої пенсії.
В іншій частині в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя< підпис >Мельнікова Л.В.
Судді< підпис >
< підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.
Повний текст постанови виготовлений 19.04.2010 р.