Копія
Іменем України
Справа № 2а-9722/09/2/0170
22.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Горошко Н.П. , Ілюхіної Г.П.
секретар судового засідання Люфт Ю.Є.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_2 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Головного Управління МВС України в АР Крим - Бедаш Оксана Леонідівна, довіреність № 2026/дз від 22.04.10,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 16.11.09 у справі № 2а-9722/09/2/0170
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95044)
до Головного Управління МВС України в Автономній Республіці Крим (вул. Б. Хмельницького, буд. 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного Адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.09 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного Управління МВС України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій, відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2, 30.11.09 звернувся з заявою про апеляційне оскарження, апеляційна скарга надійшла 03.12.09, просить постанову суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався, про причину неявки судову колегію не повідомив. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, в ході якої не було призначено службове розслідування факту нанесення майору міліції ОСОБА_2 вогнепальних поранень під час виконання службових обов'язків, встановлених п. 29 ст. 10 Закону України «Про міліцію»;
- визнати протиправною бездіяльності відповідача, в ході якої не виконані вимоги ст. 23 Закону України «Про міліцію», відповідно до яких нанесення майору міліції ОСОБА_2 при виконанні службових обов'язків, встановлених п. 29 ст. 10 Закону України «Про міліцію»ушкоджень у вигляді вогнепальних поранень голови, лівого плеча, виплачується одночасна допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання та призначення пенсії за інвалідністю;
- зобов'язання відповідача призначити та провести службове розслідування по факту нанесення майору міліції ОСОБА_2 ушкоджень у вигляді вогнепальних поранень голови, лівого плеча при виконанні службових обов'язків, встановлених п. 29 ст. 10 Закону України «Про міліцію»; зобов'язати відповідача виконати вимоги ст. 23 Закону України «Про міліцію», виплатити ОСОБА_2 одночасну допомогу в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання та призначити пенсію за інвалідністю.
Постановою Окружного адміністративного суду у задоволенні позову було відмовлено.
Колегія суддів встановила, що ОСОБА_2 згідно з наказом ГУ МВС України в АРК № 131 о/с від 15.12.1994 був призначений з 01.12.1994 на посаду інспектора профілактики приймальника-розподільника неповнолітніх при ГУ МВС України в АРК. Згідно наказу відповідача №134 о/с від 17.04.1996 позивач був звільнений з 08.04.1996 у запас Збройних сил України за п. «ж»ст.64 (за власним бажанням) з посади дільничного інспектора Гвардійського СВМ Сімферопольського РВ Головного управління МВС України в АРК (а.с.14).
Щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, в ході якої не було призначено службове розслідування факту нанесення майору міліції ОСОБА_2 вогнепальних поранень під час виконання службових обов'язків, встановлених п. 29 ст. 10 Закону України «Про міліцію».
З матеріалів справи, а саме з висновку службового розслідування за зверненням громадянина ОСОБА_2, вбачається що службова перевірка за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 закінчена, факти не знайшли свого об'єктивного підтвердження. Крім того, з висновку вбачається, що за результатами раніше проведеної перевірки від 23.05.2008 було встановлено, що за фактом отримання ОСОБА_2 вогнепальних поранень у 1996 році службове розслідування не проводилось, тому вони не були залучені до особової справи.
23.05.2008 копія висновку та матеріалів службового розслідування за фактом зникнення матеріалів службового розслідування з особової справи колишнього працівника міліції ОСОБА_2 за фактом отримання вогнепальних поранень у 1996 році за вих. 2/979 надіслані до прокуратури АР Крим для вивчення та прийняття рішення відповідно до статті 97 КПК України.
05.06.2008 старшим прокурором відділу 04/3 прокуратури АР Крим радником юстиції Асановим Ю.М. на підставі пункту 2 статті 6, статті 97 КПУ України винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників ОВБ в АР Крим СВБ ГУБОЗ МВС України та ІОС ГУМВС України в АР Крим за відсутністю в їх діях складу злочину, про що повідомлено ОСОБА_2
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в позові у визнанні протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, в ході якої не було призначено службове розслідування факту нанесення майору міліції ОСОБА_2 вогнепальних поранень під час виконання службових обов'язків, встановлених п. 29 ст. 10 Закону України «Про міліцію».
Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, в ході якої не виконані вимоги ст. 23 Закону України «Про міліцію», відповідно до яких нанесення майору міліції ОСОБА_2 при виконанні службових обов'язків, встановлених п. 29 ст. 10 Закону України «Про міліцію» ушкоджень у вигляді вогнепальних поранень голови, лівого плеча, виплачується одночасна допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання та призначення пенсії за інвалідністю; зобов'язання відповідача призначити та провести службове розслідування по факту нанесення майору міліції ОСОБА_2 ушкоджень у вигляді вогнепальних поранень голови, лівого плеча при виконанні службових обов'язків, встановлених п. 29 ст. 10 Закону України «Про міліцію»; зобов'язати відповідача виконати вимоги ст. 23 Закону України «Про міліцію», виплатити ОСОБА_2 одночасну допомогу в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання та призначити пенсію за інвалідністю.
Що стосується зазначених позовних вимог, судова колегія зазначає, що у ст.23 Закону «Про міліцію»(в редакції на час проходження служби позивачем) встановлено, що працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.
Пунктом 2 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України було передбачено, що національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачувала страхові суми:
а) особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю:
у разі одержання застрахованим тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва)
у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків;
у разі загибелі (смерті) застрахованого його спадкоємцям (після подання свідоцтва про право на спадщину);
б) особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби.
Виплата зазначених у підпунктах "а" і "б" цього пункту страхових сум у зв'язку з настанням страхової події мали провадились за вирахуванням раніше виплачених страхових сум (з цього виду страхування) за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума виплачується незалежно від виплат з інших видів страхування і виплат, здійснюваних у порядку відшкодування збитків.
Вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці могли бути пред'явлені Національній акціонерній страховій компанії "ОРАНТА" протягом трьох років з дня страхової події (п.3 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України).
На час звернення позивача з заявою до відповідача діє Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затверджений Постановою КМУ № 707 від 12.05.2007.
У п. 1 Порядку та умов виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції визначено, що одноразова грошова допомога (далі грошова допомога) виплачується у разі загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією; поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталося під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю або у період проходження служби.
П.10 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції передбачено, що працівник міліції може пред'явити вимоги щодо виплати страхової суми, якщо з дня, коли стався страховий випадок, пройшло не більше як три роки станом на 31.12.2006 або більше зазначеного строку за умови, що Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відмовила у виплаті страхової суми у зв'язку із скасуванням державного обов'язкового особистого страхування працівників міліції.
З матеріалів справи вбачається, 31.01.1996 позивач по справі був доставлений в РКБ ім. Семашко з вогнепальним пораненням.
Однак, доказів які б підтверджували факт, що поранення позивача по справі було отримано саме в ході виконання ним службових обов'язків суду не надано.
Крім того, позивач по справі звертався до відповідача з заявою про призначення експертизи, виплати на його користь разову грошову допомогу в розмірі, встановленому статтею 23 Закону України "Про міліцію", а також призначення пенсії за інвалідністю, що отримана при проходженні служби в ГУМВС України в АР Крим. Відповідач по справі роз'яснив позивачу листом, що для вирішення питання про виплату компенсації та призначення пенсії по інвалідності позивачу по справі необхідно направити в адресу ГУ МВС України в АР Крим певні документи.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач по справі пропустив строк звернення до суду з зазначеними позовними вимогами.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.09 у справі № 2а-9722/09/2/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 липня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис Н.П.Горошко підпис Г.П.Ілюхіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко