Копія
Іменем України
Справа № 2а-358/09/0113
15.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Кучерука О.В. , Ілюхіної Г.П.
секретар судового засідання Люфт Ю.Є.
за участю сторін:
позивач, - ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ ГУ МВС України в Криму 02.02.00,
представник відповідача, Військового комісаріату Автономної Республіки Крим - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ,
представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим ( Кондрак Н.Й. ) від 20.07.09 у справі № 2а-358/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 152,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95493) Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим (вул. К. Лібкнехта, 3,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
про зобов'язання виплатити компенсацію суми пенсії,
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2009 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим про зобов'язання виплатити компенсацію суми пенсії.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2009 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представник Військового комісаріату Автономної Республіки Крим надала клопотання про розгляд апеляційної скарги у її відсутність. Представник Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомив.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 23.11.1983 року позивачу призначена пенсія за вислугу років. Вислуга років позивача станом на 23.11.1983 складала 28 років, пенсія призначена в розмірі 59% окладу виходячи з посадового окладу 150 рублів та окладу за військове звання 150 рублів, а всього призначено пенсії 177 рублів.
Суд зазначає, що правовідносини сторін регулюються Указом Президента України від 23.02.2002року № 173/2002 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»від 05.05.2003 № 389/2003, Інструкцією «Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», яка затверджена Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 № 149, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 за № 411/7732.
Відповідно до Указу Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям молодшого і старшого офіцерського складу (крім військовослужбовців Служби безпеки України, Управління державної охорони України та військовослужбовців строкової військової служби) встановлюються щомісячні надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), а військовослужбовцям вищого офіцерського складу - у розмірі 50 відсотків. З 22.03.2002 року встановлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців Служби безпеки України, Управління державної охорони, суддів військових місцевих та військових апеляційних судів України та військовослужбовців строкової військової служби) щомісячні надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), з 29.03.2002 року в Указ внесено зміни, згідно яких виплачується зазначену надбавку військовослужбовцям Військово-Морських Сил з 1 липня 2002 року у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України, іншим військовослужбовцям - з 1 січня 2003 року. Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»від 05.05.2003 № 389/2003, який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 18.12.2007 № 1234, надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків. Порядок і умови виплати зазначеної надбавки визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України. Виплата надбавки відповідно до цього Указу здійснюється з 01.05.2003 за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.
Відповідно до пункту 2 Наказу Міністра оборони України від 26.05.2003 № 149 «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», який втратив чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 259, розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Ні Інструкція «Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», ні Указ Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»не містять мінімального відсоткового чи грошового визначення розміру надбавки за безперервну службу, а містять лише граничний максимальний відсотковий розмір цієї надбавки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскільки позивач звільнений з військової служби в 1983 році, зазначені надбавки під час проходження військової служби не отримував, отже, не має права претендувати на них. Правова позиція по спірним правовідносинам викладена в п. 8 Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005р. №4, котрий роз'яснив, що діючим законодавством України, яке діяло до 01.01.2005р. не було передбачено можливість перерахунку пенсій у зв'язку з введенням нових щомісячних видів грошового забезпечення, які позивач не отримував при проходженні військової служби. Закон України № 1769 від 15.06.2004 року «Про внесення змін в статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальствуючого та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який вступив в дію 01.01.2005 року, не має зворотної сили, в зв'язку з чим вимога про перерахунок пенсії з врахуванням введених в дію після звільнення позивача нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премій за минулий час, тобто до 01.01.2005 року, задоволенню не підлягають. Позивач вимагає підвищити розмір його пенсійного забезпечення у строки, не передбачені вказаним Законом.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 14.06.07 № 3-рп, визнано таким, що відповідає Конституції України перше речення п. 2 розділу II «Заключні положення», згідно якого особи, яким раніше призначені пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальствуючого та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», мають право на перерахунок пенсії з врахуванням положень цього Закону та виплату 50 % перерахованої пенсії з 01.01.05, а з 01.01.06 -100 %.
Як вбачається з наданих позивачем роздруковок призначеної пенсії з 01.01.2005 року позивачу сплачувалась пенсія згідно п. 2 розділу II «Заключні положення»Закону України № 1769-І, тобто 50 % перерахованої пенсії.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі було пропущено строк звернення до суду першої інстанції.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.09 у справі № 2а-358/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України №1691-VI від 18.02.2010 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Cуду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 20 липня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис О.В.Кучерук підпис Г.П.Ілюхіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко