14 липня 2010 р.Справа № 2-а-7667/09/1570
Категорія: 2.8Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
< Текст >
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -Єщенко О.В.
суддів -Димерлій О.О.
-Домусчі С.Д.
за участю секретаря - Тулба О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 січня 2006 року, він звернувся до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з листом, у якому просив надати йому наступну інформацію: чи проводились відносно позивача співробітниками УМВС оперативно-розшукові заходи в період з 1998 по 2004 роки?; якщо проводились, то повідомити коли, у якій період, на якій підставі, коли та яке було прийнято рішення?
Листом за № 1/287, від 07 лютого 2006 року, позивачеві було відмовлено в наданні такої інформації з посиланням на те, що зазначена інформація є таємною.
За твердженням позивача, його право на отримання такої інформації передбачено Законом України „Про інформацію”, витребувана інформація не відноситься до категорії „державна таємниця”, тому відмова відповідача надати необхідну інформацію є незаконною та такою що порушує його права.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що згідно ст. 9 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову суду першої інстанції від 26 січня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У січні 2006 року, ОСОБА_2 звернувся до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з запитом про надання наступної інформації: чи проводились відносно позивача співробітниками УМВС оперативно-розшукові заходи в період з 1998 по 2004 роки?; якщо проводились, то повідомити коли, у якій період, на якій підставі, коли та яке було прийнято рішення?
Своїм листом від 07 лютого 2006 року, УМВС України в Одеській області відмовило ОСОБА_2 в наданні зазначеної інформації, посилаючись на те, що така інформація є таємною.
У судовому засіданні представник відповідача підтвердив суду, що витребувана інформація є таємною, крім того, в розумінні ст. 9 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” позивач не надав доказів обмеження його прав і свобод, тому вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 9 Закону України „Про інформацію” всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
В ст. 37 ЗУ „Про інформацію” наведено перелік документів та інформації, які не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами, які містять у собі інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи.
Таким чином, суд вважає, що право позивача на звернення до посадових осіб УМВС України в Одеській області з таким запитом передбачено Законом.
Порядок віднесення інформації до державної таємниці передбачен ст. 10 Закону України „Про державну таємницю”. Так, віднесення інформації до державної таємниці здійснюється за мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниці за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян. Згідно ст. 12 зазначеного Закону звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує та публікує в офіційних виданнях Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2, представник відповідача не надав суду доказів того, що інформація, надання якої вимагав позивач віднесена, у встановленому законом порядку, до інформації категорії „державна таємниця”.
Крім того, своїм листом, від 04 січня 2008 року, ГУМВС України в Одеській області повідомило про відсутність відомостей про застосування оперативно-розшукових заходів у відношення позивача. Зазначене повідомлення не містить будь яких обмежень стосовно наведеної інформації.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, щодо відсутності у ОСОБА_2 права на отримання інформації в силу ст. 9 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, в зв'язку з відсутністю доказів обмеження його прав і свобод.
Так, аналізуючи питання, поставлені позивачем в своєму запиті, від 25 січня 2006 року, до УМВС України в Одеській області колегія суддів вважає, що витребувана інформація не стосується змісту оперативно-розшукових заходів, не розкриває методи проведення оперативно-розшукових заходів, не вимагає розкриття змісту отриманої інформації та не може зашкодити органам внутрішніх справ в реалізації завдань оперативно-розшукової діяльності.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України „Про інформацію”.
В зв'язку з тим, що в силу ст. 9 Закону України „Про інформацію” кожен громадянин має право на вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_2 у наданні необхідної інформації.
Згідно з п. 4 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року -задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії -скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову начальника управління МВС України в Одеській області в ненаданні ОСОБА_2 інформації, зазначеної в його листі від 25 січня 2006 року.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: