09 вересня 2010 р.Справа № 6/467/08/5016
Категорія: 2.11.7Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.
за участю секретаря - Скоріній Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва на постанову Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня 2008 року по справі за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувшись з позовом до суду просила визнати, прийняти відповідачем податкові повідомлення -рішення №0001691720/0, яким визначено 474,87 грн. податку з доходу фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 3 квартал 2006 р. та № 0001681720/0, яким було визначено 7 999 грн. податку на додану вартість і 3 999,5 грн. штрафних санкцій за порушення ст. ст. 7,9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон №168/97).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вважала, зазначені рішення прийняти всупереч діючого законодавства.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня 2008 року позовні вимоги були задоволені.
Задовольняючи позов та скасовуючи рішення суб'єкту владних повноважень, суд зазначив, що п.5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі Указ №727/98) передбачає обов'язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу з наступного звітного періоду. Крім того, суд зазначив, що податкова служба прийшла до помилкового висновку про наявність вини позивача в тому, що ТОВ «Ебос ЛТД»не було зареєстровано платником податку при складанні податкових накладних.
Оскаржуючи рішення суду, Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва (далі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва) вважала, що дана постанова була прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків - обставинам справи.
Апелянт просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.
В суд апеляційної інстанції апелянт не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату час і місце апеляційного розгляду.
Згідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.
Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи на наступних підставах.
Із матеріалів справи вбачається, що за результатами виїзної планової документальної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.07.2005р. по 30.06.2007р. відповідачем були встановлені порушення ст.1 Указу №727/98, п.6 ст.128 Господарського Кодексу України, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону № 168-97.
На підставі акту перевірки були прийняти податкові повідомлення -рішення №0001691720/0, яким визначено 474,87 грн. податку з доходу фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 3 квартал 2006 р. та № 0001681720/0, яким було визначено 7 999 грн. податку на додану вартість і 3 999,5 грн. штрафних санкцій.
Аналіз доказів, які є в матеріалах справи, а також законів, які регулюють спірні правовідносини надають право суду апеляційної інстанції зробити висновок про обґрунтованість доводів апелянта.
Так, перевіркою проведеною відповідачем було встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Ебос ЛТД»за період лютого, березня, квітня 2006 р..
Підприємством ТОВ «Ебос ЛТД»був відвантажений ОСОБА_1 товар та виписані податкові накладні.
Згідно отриманої інформації свідоцтво платника ПДВ №НОМЕР_1, дата видачі 24.02.1999 р. підприємству «Ебос ЛТД»було анульовано з 31.03.2000 р., відповідно до його заяви від 03.12.1999 р. у зв'язку з переходом підприємства на спрощену систему оподаткування зі ставкою єдиного податку 10% з - 01.01.2000 р.
Підпункти 7.2.4 та п.7.2. ст. 7 Закону № 168-97 передбачають, що право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Зазначений Закон, а саме п.п. 7.4.5, п.7.4. ст. 7 свідчать, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, позивачка мала можливість ознайомитися на офіційному web -сайті ДПА України з даними про видані та анульовані свідоцтва платників податків на додану вартість.
Введення такого реєстру передбачено Положенням про реєстрацію платників податків на додану вартість.
Ствердження позивачки про те, що вона не була обізнана про анулювання у продавця товару свідоцтва платника податку на додану вартість, не можуть бути прийняти до уваги, так як не засновані на законі.
Перевіряючи законність рішення суду в частині скасування податкового повідомлення -рішення №0001691720/0, яким визначено 474,87 грн. податку з доходу фізичних осіб, колегія суддів прийшла до наступного.
Положеннями статті 1 Указу №727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Приписами статті 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, а саме відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Підставами для скасування судового рішення й ухвалення нового рішення, згідно до вимог ч.1 п.4 ст. 202 КАС України є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 195 - 196, ч.1 п. 2 ст. 198, ч. 1. п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, склад колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва на постанову Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня 2008 року -задовольнити.
Постанову Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня складання її в повному обсязі.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова