01 вересня 2010 р.Справа № 2-а-7721/09/1570
Категорія: 2.8Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
при секретаріМельник В.В.
за участю сторін:
ГУМВСРащенко Євгена Миколайовича
позивача ОСОБА_1
представника позивачаОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління МВС України в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиЛА:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Головного управління МВС України в Одеській області з позовною заявою про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Головного управління МВС України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в видачі посвідки на постійне проживання неправомірними. Зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні.
Не погодившись з Постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року порушує принципи адміністративного судочинства. Крім того, судом невірно застосовані норми матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином Федеративної Республіки Нігерія, національний паспорт НОМЕР_1, виданий 13.05.2005 року, дійсний до 12.05.2010 року (а.с.7, 45-49).
01.11.2005 року позивач та громадянка України ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в міському відділі РАЦС Одеського обласного управління юстиції, свідоцтво про шлюб видане 01.11.2005 року (а.с.50). Від спільного життя мають доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та синів ОСОБА_11,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.22-23,100).
23.07.2007 року позивач звернувся з заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну та видачу йому посвідки на постійне проживання в Україні (а.с.43-44). Відповідачем був наданий ОСОБА_11 Джонмартіну Озоемену дозвіл на імміграцію, в якому зазначено, що йому на підставі ст.4 Закону України „Про імміграцію" дозволено постійне проживання в Україні (а.с. 15,59), але посвідка на постійне проживання не видана та на його заяву і заяву його жінки в виданні посвідки на постійне проживання відмовлено (а.с. 17,19,21).
Статтею 1 Закону України „Про міліцію" визначено, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Відповідно до п.14 ч. 1 ст.10 цього Закону одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3929-ХІІ від 04.02.1994 року (далі Закон України № 3929-ХІІ), Законом України „Про імміграцію" № 2491-111 від 07.06.2001 року (далі Закон України №2491-ІІІ), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядком оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року.
Відповідно до ст.1 Закон України №3929-ХІІ іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Згідно ст.2 цього Закону іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Статтею 3 Закону України № 3929-ХІІ встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.
Статтею 1 Закону України № 2491- ІІІ визначено, що імміграція-це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза - позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.
Таким чином, Закон України №2491-ІІІ визначає два направлення імміграції та відповідно іммігрантів і статтею 11 визначає для них порядок видачі посвідки на постійне проживання.
Згідно цієї статті Закону особа, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня оформлення. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію. Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Щодо особи, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримав дозвіл на імміграцію перебуваючи на законних підставах в Україні (а.с.45-49,54), а тому мав передбачені Законом підстави для отримання посвідки на постійне проживання в Україні. Відмова відповідача в наданні посвідки на постійне проживання позивачу, якому наданий дозвіл на імміграцію є неправомірною.
Посилання відповідача на Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання в частині необхідності надання копії паспортного документу з імміграційною візою є безпідставними, оскільки відповідно до вимог Закону України №2491-ІІІ стосується осіб, які постійно проживають за межами України і отримали дозвіл на імміграцію та прибули в Україну по імміграційній візі.
Таким чином колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, так як позивач довів суду ті обставини, на які він посилався.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Одеський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року по справі № 2-а-7721/09/1570, - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу складено у повному обсязі -02 вересня 2010 року.
ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк
суддяВ.О. Потапчук
суддяМ.П. Коваль
< Текст >