Справа: № 2-а-10960/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.
Суддя-доповідач: Умнова О.В.
Іменем України
"31" серпня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Кузьменко В.В., Маслія В.І.,
при секретарі: Олешко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року по адміністративній справі за позовом ТОВ «Чернігів-Петрол»до ДПІ у м. Чернігові
- про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2009 року №0004252320/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання по ПДВ у розмірі 1373952 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року вказаний позов задоволений у повному обсязі.
Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що з 12.05.2009 року по 1.06.2009 року працівниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Чернігів-Петрол»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.07.2006 року по 31.03.2009 року, про що складено акт від 4.06.2009 року №400/23/32284656.
Згідно вказаного акту органом державної податкової служби виявлено порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 14108 грн. за грудень 2006 року та заниження податку на додану вартість в сумі 1020647 грн.
На підставі вказаного акту та виявлених в ході проведення перевірки порушень податковий орган 17.06.2009 року виніс податкове повідомлення-рішення №002822320/0, яким визначив позивачу податкове зобов»язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем -податок на додану вартість на суму 1361163 грн., з яких: 1022100 грн. -за основним платежем та 339063 грн. по штрафним санкціям.
За результатами процедури адміністративного оскарження платником вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем 27.08.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004252320/1, яким визначено позивачу податкове зобов»язання по ПДВ на загальну суму 1373952 грн. (1035305 грн. -за основним платежем та 338647 грн. по штрафним санкціям).
Згідно висновків акту перевірки, позивач, в порушення вищевказаних норм Закону, реалізував придбані паливно-мастильні матеріали пов»язаним особам за ціною, значно меншою від ціни придбання. Невеликий проміжок часу між операціями купівлі-продажу, а також те, що паливно-мастильні матеріали не надходили на ТОВ «Чернігів-Петрол»вказують на те, що підприємство не мало наміру використовувати і не використовувало їх у своїй господарській діяльності. Внаслідок продажу нафтопродуктів пов»язаній особі за ціною, нижчою за звичайні ціни, платником занижено ПДВ, а також до складу податкового кредиту неправомірно включено суму податку, сплачену при придбанні легкового автомобіля.
З метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість за товари, що були придбані позивачем і в подальшому реалізовані, орган державної податкової служби застосував звичайну ціну встановивши її на рівні ціни придбання таких товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з наступних підстав.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.4.1 вказаного Закону, у разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку не перевищення договірної ціни рівня звичайних цін більше ніж на 20% або її встановлення нижче звичайних цін але не більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки товарів визначається за договірними цінами.
В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що ціна нафтопродуктів, реалізованих позивачем є нижчою за звичайну ціну на такий товар в межах 20%, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість».
В силу положень п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»та ч.2 ст.71 КАС України, обов»язок доказування правомірності рішення податкового органу щодо визначення податкових зобов»язань із застосуванням положень про звичайні ціни покладений на суб»єкта владних повноважень.
Податковим органом не було враховано, що донарахування податкових зобов»язань платника податків податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямим методом.
Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», сума податкових зобов»язань платника податків може бути визначена за непрямим методом у випадках, коли декларацію подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно пп. 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов»язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов»язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
Тобто, донараховуючи податкові зобов»язання шляхом застосування звичайних цін податковий орган у будь-якому випадку зобов»язаний дотримуватися процедури, визначеної пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України №2181.
Недотримання такої процедури свідчить про протиправність здійснених донарахувань податкових зобов»язань та є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
В даному випадку податковим органом порушена процедура, визначена законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямим методом - пп. 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, відповідачем не доведено, що ціни продажу, які застосував позивач були нижчими за звичайні ціни. Висновки акту перевірки у цій частині необґрунтовані, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Вищевказані обставини є підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що господарські операції при купівлі-продажу позивачем нафтопродуктів не були спрямовані на отримання прибутку, оскільки поняття господарської діяльності визначена законодавцем, як діяльність, що направлена на отримання доходу від господарських операцій у сукупності, а не як діяльність по одержанню доходу від конкретної операції.
Суд першої інстанції дав ґрунтовний правовий аналіз доводам відповідача щодо відсутності між ТОВ «Чернігів-Петрол»та ТОВ «Торгівельно-нафтова компанія»ознак пов»язаних осіб, що обґрунтовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Вказані юридичні особи не є пов»язаними особами в силу відсутності між ними ознак таких осіб, визначених Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».
Суд першої інстанції дав належну оцінку вищевказаним обставинам, об»єктивно оцінив зібрані по справі докази, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив рішення, яке відповідає Закону.
Відповідач, як суб»єкт владних повноважень аргументовано, з посиланням на докази, не довів правомірність винесення ним оскаржуваного позивачем повідомлення-рішення із застосуванням положень про звичайні ціни та не спростував твердження платника податків про його безпідставність і необґрунтованість.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення суду виготовлений 6.09.2010 року.
Головуючий суддя:
Судді: