Справа: № 2а-1062/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Денісов А.О.
Іменем України
"06" вересня 2010 р. м. Київ
2а-1062/09/2670
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Маслія В.І.
Ізмайлової Т.Л.
при секретарі Вовчок О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Нестле Україна»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом ТОВ «Нестле Україна»до Південної митниці, Державної митної служби України, Департаменту аналітичної роботи та інформаційного моніторингу, третя особа Міністерство фінансів України, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2009 року в задоволенні позову відмовлено з підстав відповідності рішень і дій відповідачів вимогам Митного кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про Митний тариф України»та Закону України «Про податок на додану вартість».
На вказану постанову ТОВ «Нестле Україна»подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.267 МК України, пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 4.4.1 п. 4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Посилається на помилковість висновків суду про необхідність включення ліцензійних платежів до митної вартості товарів. Вважає, що перевірка стану дотримання ТОВ «Нестле Україна»законодавства України з питань митної справи проведена з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ «Нестле Україна»звернулося з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень Південної митниці від 24.11.2008 року № 23 про донарахування ввізного мита в сумі 6 070 444,97 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 035 222,49 грн. і № 24 про донарахування податку на додану вартість в сумі 13 526 929,10 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 763 464,56 грн. Також просило визнати недійсними рішення Південної митниці «Про результати розгляду скарги»від 26.12.2008 року № 17/28-01/9252 та рішення Державної митної служби України «Про результати розгляду повторної скарги» № 11/2-15/405 від 20.01.2009 року та скасувати наказ Департаменту аналізу ризиків та аудиту від 27.06.2008 року № 115 «Про продовження терміну проведення перевірки ТОВ «Нестле Україна», визнати протиправними дії Департаменту аналітичної роботи та інформаційного моніторингу (далі -Департамент) в частині недотримання вимог законодавства в процесі проведення та оформлення результатів перевірки позивача, визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо неприйняття рішення про визначення митної вартості у порядку, передбаченому Постановою КМ України № 339 від 09.04.2008 року та визнати протиправними дії Південної митниці щодо прийняття оспорюваних податкових повідомлень від 24.11.2008 року № 23 та № 24.
Департамент аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України провів перевірку стану дотримання ТОВ «Нестле Україна»законодавства України з питань митної справи за період з 17.03.2005 року по 17.03.2008 року. Перевіркою встановлено, що позивач здійснював ввезення на митну територію України продуктів харчування, кормів для тварин, обладнання тощо. Ввезення товарів на митну територію України здійснювалося на умовах поставки, передбачених зовнішньоекономічними договорами. Організацію перевезення вантажів Позивача автомобільним транспортом по території України та за її межами забезпечували підприємства, з якими ТОВ «Нестле Україна»уклало договори про надання транспортно-експедиційних послуг: ДП «Кюне і Нагель», ДТЕП «Іст-Захід», ТОВ «ЛАА». При перевірці достовірності декларування митної вартості товарів шляхом співставлення даних, що містяться у документах, поданих до митного оформлення з даними бухгалтерського обліку ТОВ «Нестле Україна»та даними, отриманими від ТОВ «ЛАА», встановлене заниження позивачем витрат на доставку товарів до митного кордону України, що призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів. Також, за результатами документальної перевірки встановлене недекларування ТОВ «Нестле Україна»ліцензійних платежів (роялті), внаслідок чого занижена митна вартість товарів.
За результатами перевірки складений акт № 0008/8/128000000/0032531437 від 11.07.2008 року, на підставі якого Південною митницею винесене податкове повідомлення форми «Р»від 24.11.2008 року № 23, яким визначена сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 9 105 667,46 грн. (в тому числі 6 070 444,97 грн. -за основним платежем, 3 035 222,49 грн. -за штрафними санкціями) та податкове повідомлення форми «Р»від 24.11.2008 року № 24, яким визначена суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 20 290 393,66 грн. (в тому числі 13 526 929,10 грн. -за основним платежем, 6 763 464,56 грн. -за штрафними санкціями).
Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2003 ТОВ «Нестле Україна»(Ліцензіат) уклало з СОСЬЄТЕ ДЕ ПРОДЮІ НЕСТЛЕ С.А., НЕСТЕК С.А. (Ліцензіар) Генеральну ліцензійну угоду, відповідно до угоди Ліцензіар надає Ліцензіату ексклюзивне право і ліцензію на використання товарних знаків на продукти виключно в межах України. Згідно з розділом 1 під терміном «Продукти»розуміється виключно продукти визначені у Першому додатку з поправками, які можуть час від часу вноситися за взаємною згодою сторін даної угоди. Ліцензіат зобов'язується, що окрім як за попередньої згоди Ліцензіара (у якій не може бути необґрунтовано відмовлено) він продаватиме продукти протягом строку дії даної угоди виключно під одним чи більше Товарних знаків і використовуватиме знаки виключно для/і у зв'язку з Продуктами.
Відповідно до ліцензії, наданої за зазначеною угодою Ліцензіаром, Ліцензіат зобов'язується сплачувати протягом строку дії угоди ліцензійні платежі згідно з відповідними ставками, визначеними у додатку №1 до ліцензійної угоди, які нараховуються на чисті суми продажів відповідних Продуктів, реалізованих під будь-якими Товарними знаками, за умови, що жодні ліцензійні платежі не підлягають сплаті за: а) будь-які продукти, імпортовані Ліцензіатом в упаковці для роздрібного продажу від будь-яких афілійованих компаній Ліцензіата, стосовно яких ліцензійний платіж вже був сплачений Ліцензіару; та б) будь-які продукти, продані у межах чи за межами Території афілійованим компаніям Ліцензіата, стосовно яких ліцензійний платіж підлягає сплаті Ліцензіару після їхнього продажу; та в) будь-які напівфабрикати, продані у межах чи за межами Території афілійованим компаніям Ліцензіата, стосовно яких ліцензійний платіж підлягає сплаті Ліцензіару після їхнього подальшого виготовлення, обробки, упакування чи іншого перетворення на готові продукти і продажу таких готових продуктів. Загальна сума ліцензійних платежів, які Ліцензіат повинен сплатити Ліцензіару складається з ліцензійних платежів, які мають бути сплачені щодо кожного продукту.
01.10.2006 року укладена Генеральна ліцензійна угода, відповідно до якої Ліцензіар надає Ліцензіату невиключну ліцензію (у значенні, визначеному частиною 3 пункту 3 статті 1108 Цивільного кодексу України) протягом дії даної угоди на використання Торговельних марок в межах Території виключно на продукцію чи стосовно продукції. Зокрема, Ліцензіату надається право на використання Торговельних марок на продукції, упаковках Продукції та етикетках щодо Продукції, що виробляється, імпортується (ввозиться), експортується (вивозиться), пропонується до продажу, продається, демонструється на виставках та ярмарках або зберігається чи перевозиться з цією метою; на застосування Торговельних марок в рекламі, промоакціях, в діловій документації чи (та) в мережі Інтернет, у тому числі в Доменних іменах, тощо.
В оплату за права, ліцензії, надані або що будуть надані за даною угодою Ліцензіаром, Ліцензіат зобов'язується сплачувати Ліцензіару протягом строку дії цієї угоди ліцензійні платежі, які нараховуються на чисті суми продажів Продукції, позначеної Торговельною маркою або Торговельними марками, згідно з відповідними ставками, визначеними у додатку № 1 до даної Угоди. Ліцензійні платежі нараховуються на чисті суми продажів від всієї продукції, як імпортованої/придбаної Ліцензіатом у роздрібній чи іншій упаковці, так і виробленої на Території за виключенням випадків, передбачених цією угодою. Ліцензійна винагорода не сплачується щодо будь-якої продукції, проданої Ліцензіатом у межах чи за межами Території його пов'язаним компаніям.
При розрахунку ліцензійних платежів не враховуються суми продажів Ліцензіатом будь-якої продукції, придбаної ним у: а) пов'язаних компаній, зареєстрованих у Китайській Народній Республіці; в) у ТОВ «Сіріал Партнерс Трейдінг»(Росія), оскільки ліцензійний платіж щодо вказаної продукції сплачуватиметься Ліцензіару цими компаніями.
Чисті суми продажів відповідно до ліцензійної угоди № 1 визначено як дохід від продажу продукції непов'язаним сторонам, за мінусом (1) суми всіх знижок, наданих Ліцензіатом таким сторонам за умовами відповідних угод; (2) суми повернень продукції внаслідок її псування, поломки чи іншого пошкодження, що привело до непридатності продукції для продажу та яке приймається Ліцензіатом: (3) будь-яких податків на продаж продукції.
Суд першої інстанції встановив, що на даний час Позивач здійснює декларування митної вартості товарів на момент митного оформлення, як з урахуванням транспортних витрат, так і з урахуванням сум ліцензійних платежів, що розраховуються як процент від майбутнього продажу на підставі прайс-листа, у якому міститься інформація про роздрібні ціни на товари, що декларуються на суму ліцензійних платежів, що підлягають сплаті згідно ставок, визначених Генеральними ліцензійними угодами.
Відповідно ч. 1 ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо)
Частиною 2 статті 267 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема і витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд правильно зазначив, що позивач не забезпечив подання митному органу об'єктивних даних щодо вартості транспортних послуг, надавши лише довідку перевізника, дані якої не відповідають умовам контрактів, і внаслідок подання недостовірної інформації була занижена митна вартість імпортованих товарів в частині витрат на транспортування. Згідно статті 267 Митного кодексу України та пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»до митної вартості повинні бути включені витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування, на доставку товару до кордону України.
Апелянт не спростував той факт, що при декларуванні митної вартості товарів товариство занизило митну вартість імпортованих товарів в частині витрат на транспортування через застосування недостовірних даних, які містилися в довідці перевізника.
Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
При визначенні митної вартості імпортованих товарів позивач не включив до ціни товарів ліцензійні платежі, внаслідок чого порушив наведені норми митного законодавства та занизив митну вартість імпортованих товарів на суму ліцензійних платежів.
На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
В повному обсязі ухвала виготовлена 07.09.2010 р.