Справа: № 2-а-190/10 Головуючий у 1-й інстанції: Марущак Н.М.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"31" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Собківа Я.М.,
Усенка В.Г.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 12 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до начальника управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області Крука Романа Олексійовича визнання неправомірними дій та зобов'язання встановити стутус інваліда війни, -
ОСОБА_3 звернувся до Ставищенського районного суду Київської області із позовом до начальника управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області Крука Романа Олексійовича визнання неправомірними дій та зобов'язання встановити стутус інваліда війни.
Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 12 лютого 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що з 18.06.1999 року позивачу встановлена друга група інвалідності (довічнр) з втратою працездатності 70 відсотків. Зазначене захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Позивач 20.01.2010 року звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни.
Листом № 113 від 21 січня 2010 року відповідач відмовив позивачу у наданні статусу інваліда війни, посилаючись на безпідставність вимог.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 1986 році працював майстром у Білоцерківському РСУ-2.
У Білоцерківському РСУ-2 відповідно до діючого на той час Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів № 1111 від 18.03.1976 року, було створено формування Цивільної оборони.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 03.08.1986 року по 09.08.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії на ЧАЕС у складі формування цивільної оборони Білоцерківського РСУ-2 Київського облремстройтреста, створенного згідно наказа начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року № 90.
Відповідно до довідки ТОВ «Білоцерківський Міськбуд»від 13.01.2010 року № 5 згідно рішення Ради народних депутатів № 46 від 18.10.1996 року РСУ-2 перереєстровано у ВАТ «Міськбуд».
На підставі рішення загальних зборів акціонерів № 2 від 12.08.2008 року ВАТ «Міськбуд»реорганізовано в ТОВ «Білоцерківський Міськбуд».
Таким чином, позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем надано докази, які в повній мірі обгрунтовують його позовні вимоги, а отже, позивач має право на встановлення статусу інваліда війни та на отримання документа, який підтверджує даний статус.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області залишити без задоволення, а постанову Ставищенського районного суду Київської області від 12 лютого 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді: