Справа: № 2-а-4555/09 Головуючий у 1-й інстанції: Подрєзова Г.О.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"31" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,
Собківа Я.М.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії та доплати до пенсії відповідно до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2008 року.
У судовому засіданні у суді першої інстанції позивачем було уточнено позовні вимоги та позивач просила провести перерахунок та виплату пенсії та доплати до пенсії відповідно до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2009 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, є постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою та відповідно до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на відповідну доплату до пенсії та додаткову пенсію у розмірах, встановлених законом.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду»на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.
З 01.01.2008 року набрала чинності редакція Закону від 28.12.2007 року та текст ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було змінено.
Як встановлено судом першої інстанції у 2008 році доплата до пенсії позивачу проводилась у розмірі, який передбачено Постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тобто, у даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір допомоги та доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 8, 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить задовольнити її позовні вимоги про зобов'язання провести перерахунок та виплату доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року.
Оскільки відповідач після 22.05.2008 року мав керуватися нормами ст. 39 Закону та положеннями Законів України «Про державний бюджет України на 2008 рік», «Про державний бюджет України на 2009 рік»у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, колегія суддів приходить до висновку, що позивач з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року мала право на отримання доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Разом із тим, Законом України № 107-VІ від 28.12.2007 року вносилися зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема в ст. ст. 50, 54, які викладалися в новій редакції та змінювали розмір щомісячної додаткової пенсії особам, віднесеним до категорії 1, за шкоду, заподіяну здоров'ю з 75 % до 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та розмір пенсії з 8 мінімальних пенсій за віком до 150 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дана редакція набрала чинності з 01.01.2008 року.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміни, внесенні підпунктом 12, 15 пункту 28 роздіду ІІ Закону України № 107-VІ від 28.12.2007 року, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, при визначенні розміру пенсії та додаткової пенсії у спірний період відповідач керувався встановленим постановою КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.01.2002 року № 1 розміром, у супереч положенню вищезазначених статтей Закону, причому ці суми не відповідали розмірам мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року мала право на призначення пенсії в розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На думку колегії суддів, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розмірі пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії та додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи викладене та оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області -задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2009 року -скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та «Про Державний бюджет України на 2009 рік»з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахувавши державну пенсію по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного суду України в порядок і строки, визначені ст. ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді: