Справа: № 2-а-12/09/1026 Головуючий у 1-й інстанції: Лісовенко П.І.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"31" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,
Собківа Я.М.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 12 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірним рішення та стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 2455 гривень та 200 гривень в рахунок відшкодування витрат за надання юридичної допомоги.
Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 12 березня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право отримувати щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
01.01.2008 року набрала чинності редакція від 28.12.2007 року та текст частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено у наступній редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у 2008 році у розмірі, передбаченому постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
При цьому, судовою колегією враховується, що зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України згідно з Рішенням КС України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Як вбачається із матеріалів справи, виплата вищезазначеної допомоги за 2008 рік позивачу була проведена в розмірі 120,00 гривень 21.02.2008 року.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, не порушив прав позивача.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог є помилковим.
Крім того, судом першої інстанції необгрунтовано рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 200,00 гривень в рахунок відшкодування витрат за надання юридичної допомоги.
В матеріалах справи не міститься належних доказів на підтвердження того, що позивачем дійсно було сплачено 200,00 гривень за надання юридичної допомоги, а тому колегія суддів вважає, що позов в цій частині також є необгрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області задовольнити.
Постанову Тетіївського районного суду Київської області від 12 березня 2009 року -скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного суду України в порядок і строки, визначені ст. ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий-суддя:
Судді: