Справа № 754/2703/23 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3447/2023 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
28 червня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар: ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_7
обвинуваченої - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022100030003272 від 03.12.2022 за апеляційною скаргою прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року,
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, незаміжню, з середньою освітою, непрацевлаштовану, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживала за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час проживає в АДРЕСА_3 , силу ст. 89 КК України визнається такою, що раніше не судима, засуджено:
за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
на підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 3 роки;
на підставі ст.76 КК України на ОСОБА_8 покладено обов'язки періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації на реєстрацію, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , 02 грудня 2022 року, приблизно о 17 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдала потерпілому ОСОБА_7 предметом, що має колюче-ріжучі властивості чотири удари в область грудної клітки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та дві непроникаючі колото - різані рани грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченої, указала на незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд необґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, незаконно звільнивши останню від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Так, поза увагою місцевого суду, при призначенні покарання обвинуваченій, на думку прокурора, залишились конкретні обставини вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, а також дані, що характеризують її особу, зокрема те, що вона раніше притягалась до кримінальної відповідальності, непрацевлаштована, характеризується посередньо, не бажає займатись суспільно - корисною діяльністю та зловживає алкогольними напоями. Наведені у вироку підстави для застосування до ОСОБА_8 звільнення від відбування покарання з випробуванням, на переконання апелянта, не можна вважати достатніми для досягнення мети покарання та співрозмірними з тими обставинами, що свідчать про необхідність реального покарання. Будь-яких даних, які б свідчили про дійсну можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_8 в умовах звільнення від відбування покарання з випробуванням у вироку не наведено та під час судового розгляду судом не встановлено. За наведених обставин просила вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку: прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити; обвинуваченої та потерпілого, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, при цьому потерпілий просив не позбавляти обвинувачену волі, оскільки вони примирились та на даний час продовжують разом проживати, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Судовий розгляд даного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч.3 ст. 349 КПК України. Висновки суду щодо встановлених фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованого застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України, то колегія суддів не погоджується з такими твердженнями.
За змістом ч.1 і ч.2 ст. 65 КК України покарання призначається судом у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції указаних вимог закону при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8 було дотримано у повному обсязі.
Так, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_8 за ч.1 ст. 121 КК України суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують покарання, якими суд визнав щире каяття обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, наявність обставин, що обтяжують покарання, а саме, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та дані, що характеризують особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину та позитивно характеризується за місцем проживання.
Таким чином призначене ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст. 121 КК України відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченої та відповідає меті покарання, визначеній ч.2 ст. 50 КК України. З визначеним судом першої інстанції ОСОБА_8 видом та розміром покарання колегія суддів погоджується.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України.
За змістом ч.1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та інших обставинах справи.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона має на утриманні малолітню дитину 2014р. народження, по місцю проживання характеризується позитивно, а також наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченої та істотно знижує ступінь суспільної небезпеки обвинуваченої, якою є щире каяття обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, поведінка обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що вона на даний час працює, хоча і не офіційно, відношення обвинуваченої до наслідків вчиненого, та з урахуванням думки потерпілого, який просив не позбавляти обвинувачену волі, оскільки вони на даний час примирились та продовжують спільно проживати, приводять колегію суддів до переконання щодо обґрунтованості висновків суду про можливість виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства та звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням.
Всі ці дані у сукупності приводять колегію суддів до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, що указує на правильність висновків суду першої інстанції про можливість застосування до покарання, призначеного обвинуваченій, положень ст. 75 КК України.
Доводи прокурора щодо неправильності застосування статті 75 КК України не можуть бути взятими до уваги, адже вони не відповідають фактичним обставинам справи та даним про особу обвинуваченої.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який
тримається під вартою в той же строк з дня отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4