Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6725/2023
28 червня 2023року місто Київ
справа №754/615/22
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Таран Н.Г., повний текст рішення складено 14 лютого 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,-
У січні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь:
суму заборгованості за спожиті послуги до 01 травня 2018 року, а самеза послуги з централізованого опалення в розмірі 14732,57грн.;
суму заборгованості за спожиті послуги до 01 травня 2018 року, а самеза централізованого постачання гарячої води у розмірі4541,11 грн.;
суму заборгованості за спожиті послуги після 01 травня 2018 року, а саме: за послуги з централізованого опалення в розмірі 17042,10 грн.;
суму заборгованості за спожиті послуги після 01травня 2018 року, а самеза централізованого постачання гарячої води у розмірі11192,48 грн.;
витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмір 33,00 грн. та судові витрати у розмір 2270 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в місті Києві.
Вказував, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги №601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права вимоги до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01 травня 2018 року теплової енергії.
Зазначав, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому ОСОБА_1 є споживачем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Вказував, що відповідач від послуг централізованого опалення та/або центрального постачання гарячої води у встановленому Законом порядку не відмовлялася.
Позивач посилався на те, що він надає відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак, останній, отримуючи вищезазначені послуги не здійснює їх оплату, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 станом на 01 вересня 2021 року утворилася заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яку позивач просить стягнути з нього на свою користь.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року позов КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 47508,26 грн., 33,00 грн. понесені витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 2270,00 грн. суму сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» в повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції посилався на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-ІV, який втратив чинність 01 травня 2019 року.
Вказував, що судом не враховано та проігноровано вказані ним як під час судового процесу, так і у відзиві на позовну заяву положення ст.ст257, 262, ч.3 ст.267 ЦК України щодо визначення термінів позовної давності тривалістю у три роки.
Зазначав, що йому не пропонували зі сторони КП «Київтеплоенерго» укладати угоду, не визначали умови надання послуг та їх оплати, примусово позбавили його конституційного права вибору та волевиявлення - він не погоджується із формуванням заборгованості відносно нього і вважає даний правочин «нікчемним» та таким, що не має юридичних наслідків.
Посилався на те, що при ухваленні рішення не дотримано норм ст.ст.80, 81 ЦПК України, оскільки він як у відзиві, так і під час судового процесу просив надати первинні документи на підставі яких КП «Київтеплоенерго» отримано або сформовано борг відносно нього, які б деталізовано визначили формування боргу, нарахування штрафних санкцій та пені. Однак позивачем документи, письмові та усні пояснення не надано.
17 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Проте, колегія суддів не погоджується в повній мірі з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому ОСОБА_1 є споживачем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку з чим з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку №1 та додатку №2 до цього договору.
Відповідно до додатку №1 до договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення щодо боржника ОСОБА_1 у розмірі 14732,57 грн. та за послуги з постачання гарячої води у розмірі 4541,11 грн.
Частиною ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні хододною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин до 01травня 2018 року), ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачем за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме: до 01 травня 2018 року та після 01 травня 2018 року.
Заперечуючи проти позовних вимог КП «Київтеплоенерго», відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі вказував на те, що йому не пропонували зі сторони КП «Київтеплоенерго» укладати угоду, не визначали умови надання послуг та їх оплати, примусово позбавили його конституційного права вибору та волевиявлення. Зазначав, що позивач, звернувшись з позовною заявою не врахував трьох річний строк позовної давності, що є підставою у задоволенні позову. Посилався на те, що позивач не надав первинних документів, з яких можна встановити розмір заборгованості, з якою він не погоджується.
Перевіряючи доводи відповідача ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постанововою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України продовжувався.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Разом з тим, в рішенні суду першої інстанції відсутній висновок щодо наявності порушеного права, на захист якого подано позов, щодо обґрунтованості і доведеності позовних вимог. Вказані помилки підлягають виправленню апеляційним судом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
На підтвердження заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, спожиті відповідачем до 01 травня 2018 року, позивачем КП «Київтеплоенерго» надано договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, додаток №1 до договору №602-18 та розрахунок заборгованості за період з 01 листопада 2018 року по 31 серпня 2021 року, з якого вбачається, що заборгованість кожного місяця становить одну і ту ж суму 19273,68 грн. (а.с.8).
При цьому, з вказаного розрахунку не можливо встановити як формувалася вказана заборгованість, яка виникла до 01 травня 2018 року, період її виникнення, правильність застосованих тарифів при обчисленні суми заборгованості, сплату відповідачем платежів за вказаний період та наявність підстав для застосування позовної давності.
Саме по собі зазначення в договорі про відступлення права вимоги розміру заборгованості особи, вимоги до якої відступаються, не може вважатися належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом такої заборгованості в розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити розрахунок заборгованості та визначити суму боргу, яка знаходиться у межах позовної давності за період з березня 2017 року по 01 травня 2018 року.
З огляду на вище викладене, зазначені позивачем в позовній заяві доводи щодо наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 14732,57 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4541,11 грн. є недоведеними.
А тому, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 14732,57 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4541,11 грн. слід відмовити.
Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги після 01 травня 2018 року, а саме: за послуги з централізованого опалення в розмірі 17042,10 грн. та послузи з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11192,48 грн., то вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, надання КП «Київтеплоенерго» послуг відповідачу здійснювалось на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який був опублікований 28 березня 2018 року на офіційному сайті КП «Київтеплоенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).
Факт підключення будинку за адресою: АДРЕСА_2 до централізованого опалення та постачання гарячої води в спірний період підтверджується нарядами на включення та відключення, які наявні в матеріалах справи, актом прийняття теплового вузла на облік, актом про готовність вузла комерційного обліку до роботи та оформленими відомостями обліку споживання теплової енергії мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно розрахунку заборгованостінаданого позивачем, за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2021 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 17042,10 грн., а за послуги з постачання гарячої води - 11192,48 грн.
Оскільки, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , оплату яких останній вчасно та регулярно не здійснював, що призвело до утворення заборгованості, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води 01 травня 2018 року по 31 серпня 2021 року у розмірі 17042,10 грн., а за послуги з постачання гарячої води - 11192,48 грн.
Доказів на підтвердження того, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до квартири відповідача за адресою: АДРЕСА_1 не надавалися або надавалися неналежним чином стороною відповідача надано не було.
Твердження відповідача про відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних, так як споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такі висновки містяться у постанові ВеликоїПалатиВерховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Виходячи з вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову КП «Київтеплоенерго».
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути пропорційно до задоволених вимог: з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у розмірі 1474,46 грн., а з КП «Київтеплоенерго» на користь відповідача - 1509,81 грн.за подачу апеляційної скарги.
Згідно з п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при підготовці справи до судового розгляду вчинялися дії пов'язані із отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на майно щодо власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до наданої позивачем квитанції від 08 жовтня 2021 року, позивачем у зв'язку із отриманням інформації з реєстру було понесено витрати у розмірі 33,00 грн.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім витрати пов'язані із підготовкою справи до судового розгляду пропорційно до задоволених вимог у розмірі 19,61 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: місто Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421 заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 17042 грн. 10 коп., за послуги з постачання гарячої води - 11192 грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 1474 грн. 46 коп. та витрати пов'язані із підготовкою справи до судового розгляду у розмірі 19 грн. 61 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: місто Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 1509 грн. 81 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: