21 червня 2023 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 363/4151/22
номер провадження: 33/824/3123/2023
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Таранова Станіслава Ігоровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Таранова Станіслава Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року,
Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним увчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., а також з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.
Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
Як зазначено в постанові судді, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №079502 від 20 листопада 2022 року встановлено, що 20 листопада 2022 року о 09 год 35 хв. у Київській області в місті Вишгороді по вул. Ягідна, 2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT LAGUNA», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», проба позитивна 0,34% проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Таранов С.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАПна підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на невідповідність висновків судді обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази наявності події керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вказує, що 15 листопада 2022 року ОСОБА_1 , повертаючись з магазину «Фора», зустрів працівників поліції, які без жодних правових підстав, почали вимагати від нього документи на перевірку, у зв'язку з чим між ними виникла суперечка щодо законності вимоги працівників поліції. В подальшому поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння і його зупинили військовослужбовці на блокпосту.
Зазначає, що з наявного у справі відеозапису не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, цей відеозапис не містить фрагментів місця розташування блокпосту, а також транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . Звертає увагу, що відеофіксація працівниками поліції здійснювалась не на портативний відеореєстратор, а на невідомий технічний носій інформації, який є недопустимим доказом у справі.
Вказує, шо поліцейськими було порушено процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, оскільки із наданого суду відеозапису не вбачається моменту виявлення ознак алкогольного сп'яніння у водія, працівники патрульної поліції не вказали на певні ознаки сп'яніння та не вчинили жодних дій щодо їх виявлення та їх перевірки, а саме, огляд долоней та рук, реакції зіниць очей на світло, перевірка стійкості ходи. Зазначає, що досліджені відеозаписи доводять той факт, що ОСОБА_1 не було виписано і видано письмового направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що свідчить про недотримання процедури оформлення протоколу за ст.130 КУпАП. Тому захисник вважає, що водій був фактично позбавлений можливості заперечити результати огляду на місці зупинки, а також позбавлений права пройти огляд у лікаря нарколога в спеціалізованому медичному закладі. Також захисник вказує на те, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після проходження тесту на стан сп'яніння (продувки алкотестеру «Драгер») заявив працівникам поліції про свою незгоду з результатами тесту та вимагав повторно продути на місці алкотестер «Драгер», на що поліцейський безпідставно відповів відмовою.
Зазначає, що суддя першої інстанції, у порушення приписів КУпАП, за відсутності клопотань від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, самостійно 01 лютого 2023 року направила лист на адресу Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, в якому зазначила, що до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено диск, однак при його дослідженні встановлено, що на ньому відсутні будь - які файли. Вважає, що такими діями суддя фактично перебрала на себе функцію обвинувачення і відшукала докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що є неприпустимим.
Звертає увагу на те, що письмові пояснення працівників поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення та проводили огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння , не можуть бути доказами у справі, оскільки працівники поліції є зацікавленими особами у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Крім того, працівники поліції не допитувалися у судовому засіданні та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень.
Також захисник вказує на те, що у наданій працівниками поліції ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №079502 від 20 листопада 2022 року відсутній запис у графі «свідки чи потерпілі», також відсутній запис у графі «до протоколу додаються» на відміну від оригіналу цього протоколу, який міститься в матеріалах справи. На думку захисника ці обставини свідчать про недотримання працівниками поліції вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція №1376).
Крім того, захисник зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що є обов'язком поліцейського відповідно до ст.266 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Таранова С.І., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.9 а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним.
Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №079502 від 20 листопада 2022 року, яким встановлено, що 20 листопада 2022 року о 09 год 35 хв. по вул. Ягідна, 2 в місті Вишгороді Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT LAGUNA», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Drager» - 6820;
- даними відеозапису, відповідно до яких зафіксовано викладені в протоколі обставини;
- відомостями, що містяться у тесті на алкоголь «Drager-6820» стосовно ОСОБА_1 , з яких слідує, що результат тесту - 0,34 %, тобто ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано вказані вище результати алкотестера «Drager» - 0,34 %, а також факт письмової згоди ОСОБА_1 з такими результатами;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.1-4).
Оскільки особи свідків, вказані в протоколі, є випадковими перехожими, не зацікавленими в результатах розгляду справи, то підстав не довіряти їх поясненням апеляційний суд не вбачає.
З цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що наявні в матеріалах справи письмові пояснення свідків не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.
У рішеннях ЄСПЛ «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Виявлені працівником поліції 20 листопада 2022 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння у розумінні підпунктів 1, 4 пункту 3 Розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) 09 листопада 2015 року №1452/735, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, зазначені в протоколі та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 20 листопада 2022 року за участю ОСОБА_1 .
З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що інспектор поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки у присутності двох свідків за допомогою приладу «Drager - 6820», на що ОСОБА_1 погодився.
Після проходження огляду на місці зупинки за допомогою технічного засобу ОСОБА_1 не заперечував результатів проведеного дослідження, якими підтверджено, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить його підпис в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Відеозапис свідчить про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Наявний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис є одним із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
До того ж, як видно зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager-6820» відбувалася у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується відеозаписом та не заперечується ОСОБА_1 .
Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази наявності події керування ОСОБА_1 транспортним засобом та, що 20 листопада 2022 року ОСОБА_1 , повертаючись з магазину «Фора», зустрів працівників поліції, які без жодних правових підстав почали вимагати у нього документи на перевірку, у зв'язку з чим між ними виникла суперечка щодо законності вимоги працівників поліції, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
З вказаного вище відеозапису, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 , після його зупинки працівниками поліції 20 листопада 2022 року, не заперечував факт керування транспортним засобом.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №079502 від 20 листопада 2022 року ОСОБА_1 власноруч зазначив, що був зупинений на блокпосту, перед цим ввечері вживав алкогольні напої, самопочуття було добре, тому сів за кермо. До цього ніколи не сідав за кермо.
До того ж при апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 пояснив, що 20 листопада 2022 року він повертався від сестри з міста Києва та прямував на автомобілі на роботу у місто Чорнобиль та був зупинений працівниками поліції.
З цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи захисника про те, що з відеозапису не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом і те, що даний відеозапис не містить фрагментів місця розташування блокпосту, а також транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджується як показами самого ОСОБА_1 , так і наявними у справі доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції без жодних правових підстав вимагали у ОСОБА_1 документи на перевірку, то ці доводи не заслуговують на увагу з таких підстав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.
Отже, обставини законності зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції та законність причин перевірки документів водія жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у випадку незгоди з діями працівників поліції щодо законності зупинки, ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити їх дії у встановленому законом порядку.
Суд апеляційної інстанції вважає маніпулятивними доводи апеляційної скарги про те, що суддя першої інстанції за відсутності клопотань від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, самостійно направила лист від 01 лютого 2023 року на адресу Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, в якому зазначила, що до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено диск, однак при його дослідженні встановлено, що на ньому відсутні будь - які файли, що на думку захисника свідчить про те, що суддя місцевого суду фактично перебрала на себе функцію обвинувачення і відшукала докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, виходячи з такого.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №079502 від 20 листопада 2022 року вбачається, що до нього додано, зокрема, відеодиск.
Про такий відеозапис (СD-R диск) вказано і в засвідченому підписом поліцейського описі матеріалів адміністративного правопорушення, які передаються до суду (а.с.7 опису).
Таким чином, відеозапис, на якому було зафіксовано обставини події 20 листопада 2022 року щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивно існував та був зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у даному випадку суддя першої інстанції не відшукала нові докази, а на виконання імперативних приписів ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, витребувала у поліції відповідний відеозапис, який вже об'єктивно існував під час складання протоколу про адміністративне правопорушення і в розумінні ст.251 КУпАП є доказом, на підставі якого суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеофіксація обставин 20 листопада 2022 року здійснювалась працівниками поліції не на портативний відеореєстратор, а на невідомий технічний носій інформації, не приймаються апеляційним судом до уваги з таких підстав.
Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, статтею 251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами.
Таким чином, відеозапис, здійснений працівником поліції із застосуванням відеозаписувального пристрою, який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП.
Водночас, чинними нормами КУпАП не встановлено вимог щодо визнання доказів недопустимими, а відтак відеозапис з відеозаписувального пристрою, проведений поліцейським у цьому провадженні, на якому зафіксовано спілкування поліцейських з ОСОБА_1 та процедура огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager-6820» відбувалася у присутності двох свідків, є належним і допустимим доказом.
До того ж, як зазначалося вище, під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 не заперечував обставини, які зафіксовані на вказаному вищі відеозаписі.
Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
У даному випадку огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відбувався, як із застосуванням технічних засобів відеозапису, так і в присутності двох свідків, що у розумінні положень ч.2 ст.266 КУпАП є самодостатнім способом дотримання процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що із наданого суду відеозапису не вбачається моменту виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , працівники патрульної поліції не вказали на певні ознаки його сп'яніння та не вчинили жодних дій щодо їх виявлення та їх перевірки, а саме, огляд долоней та рук, реакції зіниць очей на світло, перевірка стійкості ходи, а тому захисник вважає, що працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, є безпідставними, виходячи з такого.
Як видно з вказаного вище тесту на алкоголь з використанням спеціального технічного засобу «Drager-6820» стосовно ОСОБА_1 , результат тесту - 0,34 %, тобто останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Письмова згода ОСОБА_1 з результатом тесту 0,34 % зафіксована в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Тому факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння на момент його зупинки працівниками поліції встановлений у визначений законом спосіб.
Доказів того, що працівники поліції здійснювали психологічний тиск на ОСОБА_1 з метою примусити його підписати протокол та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, захистсуду не надав і таких доказів матеріали справи не містять.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції у встановленому законом порядку не направили ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння і йому не було виписано відповідне направляння, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до ч.ч.2 і 3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Згідно з положеннями пунктів 3 та 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналогічні положення містять пункти 6 та 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, згідно яких огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Отже за змістом наведених вище нормативних актів, у випадку відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловленої чіткої незгоди з його результатами, водій підлягає обов'язковому направленню поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Оскільки ОСОБА_1 підписав акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, то суд вважає, що у працівників поліції не було правових підстав для обов'язкового направлення ОСОБА_1 для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У даному випадку позицію захисту про те, що ненадання ОСОБА_1 відповідного направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції позбавило водія можливості пройти огляд у лікаря нарколога в спеціалізованому медичному закладі, суд розцінює як таку, яка не підтверджується матеріалами справи та спрямована на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, положення ст.ст. 256, 266 КУпАП не передбачають обов'язок уповноваженої особи долучати до протоколу про адміністративне правопорушення направлення особи для проходження медичного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я,
В той же час апеляційний суд звертає увагу на те що, підписаний ОСОБА_1 акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів одночасно мав бланк форми направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3). Тому ОСОБА_1 мав змогу виразити свою незгоду з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та наполягати на такому огляді в найближчому закладі охорони здоров'я. Однак цим правом ОСОБА_1 не скористався та підписав відповідний акт огляду без зауважень.
Посилання захисника на те, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після проходження (продувки) алкотестеру «Drager-6820» заявив працівникам поліції, що у зв'язку з незгодою з його результатами тестування за допомогою приладу, просив повторно пройти огляд на місці, на що поліцейський відповів відмовою, то вказана обставина не свідчить про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки повторне проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу вже після отримання результатів першого огляду таким спеціальним технічним засобом, чинним законодавством не передбачено.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що у наданій працівниками поліції ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративного правопорушення серії ААБ №079502 від 20 листопада 2022 року відсутній запис у графі «свідки чи потерпілі», а також відсутній запис у графі «до протоколу додаються», на відміну від оригіналу цього протоколу, який міститься в матеріалах справи, то апеляційний суд вважає, що вони не є підставами для визнання даних, викладених у ньому, недопустимими доказами та зводяться до незначних формальних порушень порядку складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Також не є підставою для скасування постанови судді першої інстанції посилання захисника на те, що працівники патрульної поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки вирішення питання про відсторонення водія від керування транспортним засобом не впливає на законність та обґрунтованість постанови судді першої інстанції, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 рокує законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката Таранова Станіслава Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов