справа № 752/12562/22
головуючий у суді І інстанції Машкевич К.В.
провадження № 22-ц/824/6405/2023
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
21 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.С.,
за участі секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вітвицької Олесі Василівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив суд: розірвати шлюб, зареєстрований 18 липня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 796 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 18 липня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, за актовим записом №796, між сторонами зареєстрований шлюб.
Під час шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними, наявність різних поглядів на життя та сімейні відносини.
Шлюбні відносини припинені з березня 2021 року, проживають окремо. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та є неможливим.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 липня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві за актовим записом №796, розірвано.
Рішення мотивовано тим, що між сторонами відсутня взаємна підтримка, як подружжя, позивач має категоричну позицію приводу розірвання шлюбу та не бажає продовжувати шлюб, виходячи з рівноправ'я шлюбного союзу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сім'я сторін розпалася, поновлена бути не може, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Вітвицька О.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідач категорично заперечує проти розірвання шлюбу, сторони мають неповнолітню дитину, яка потребує і матір і батька, тому висновки суду першої інстанції про розпад сім'ї не відповідають дійсності.
Відповідач зазначила, що суд першої інстанції формально поставився до розгляду справи про розірвання шлюбу, не встановив усіх обставин та не врахував позачергові інтереси малолітньої дитини.
Позивач ОСОБА_2 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив, у судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Вітвицької О.В. до апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, який призначений на 21 червня 2023 року о 10:45 год., у зв'язку з різким погіршенням самопочуття.
Вирішуючи подане клопотання, апеляційний суд ураховує, що до клопотання не надано доказів на підтвердження обставин, які у ньому зазначені, а згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на належне повідомлення відповідача та її представника, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та відповідача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 18 липня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 796 (а.с. 7).
Під час шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 5).
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_2 зазначив, що фактичні шлюбні відносини між ним та відповідачем фактично припинені, відсутність спільних інтересів, різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння, втрата почуття взаємної любові та поваги один до одного свідчать про неможливість збереження шлюбу.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частині 1 статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Установивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, його збереження суперечить інтересам позивача, суд першої інстанції, урахувавши конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для його розірвання.
В апеляційній скарзі відповідач не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неможливості збереження шлюбу, а позивач у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розірвання шлюбу батьків суперечить інтересам їх малолітньої дитини не спростовують того, що однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Також апеляційний суд враховує, що відповідно до матеріалів справи з метою збереження шлюбу, судом першої інстанції надавався подружжю строк на примирення терміном два місяці, однак позитивного результату досягнуто не було, сторони примирення не досягли.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов правильного висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для їх скасування або зміни у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вітвицької Олесі Василівни залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська