Постанова
Іменем України
16 лютого 2010 року Справа № 2-1/1475.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Голика В.С.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
15.02.10:
представник позивача, Борисенко Олена Олександрівна, довіреність № 01-04/333 від 31.12.09, державне підприємство "Санаторій "Гурзуфський";
представник відповідача, Куршев Олексій Миколайович, довіреність № 1718/02-24 від 30.10.09, Гурзуфська селищна рада;
представник відповідача, Куршев Олексій Миколайович, довіреність № 1718/02-24 від 30.10.09, Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради;
представник третьої особи, не з'явився, Верховна Рада України;
представник третьої особи, Івашин Олександр Іванович, довіреність № 7/02 від 12.01.10, державне підприємство Міністерство оборони України "Кримське управління військової торгівлі";
представник третьої особи, Маруда Сергій Сергійович, довіреність № 01-14/2-0744 від 09.04.09, Державне Управління справами Президента України;
прокурор, Врублєвський Віталій Юзефович, посвідчення № 223 від 22.09.04, військовий прокурор Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України;
представник третьої особи, 04.02.10: Биков Сергій Степанович, довіреність № 220/502у від 03.12.09, Міністерство оборони України;
представник третьої особи, Івашин Олександр Іванович, довіреність № 234 від 17.12.09, Концерн "Військторгсервіс";
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі" та апеляційне подання військового прокурора Севастопольського гарнізону на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) від 19 травня 2009 року у справі № 2-1/1475.1-2009
за позовом державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський" (вул. Ленінградська, 10, с.м.т. Гурзуф, 98640)
до Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9,смт.Гурзуф, 98640)
Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського 9,с.м.т. Гурзуф, 98640)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5, місто Київ 8,01008)
державного підприємства Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі" (вул. Вузлова, 7, місто Сімферополь,95000)
державного Управління справами Президента України (вул. Банкова, 11, місто Київ 16,01016)
Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, місто Київ, 01001)
Концерну "Військторгсервіс" (вул. Молодогвардійська, 28 - А, місто Київ, 03151)
за участю військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27, місто Севастополь,99011)
про визнання недійсними та скасування рішень,
У травні 2008 року державне підприємство "Санаторій "Гурзуфський" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним та скасувати рішення Гурзуфської селищної ради від 25 листопада 2005 року №66 "Про розгляд протесту №5683 від 23 листопада 2005 року Військового прокурора Севастопольського гарнізону" та рішення Виконавчого комітету Ради від 16 лютого 2006 року №46 "Про оформлення права власності на будівлю їдальні ДП МО України "Кримське управління військової торгівлі" по вул.Санаторній, 14-А, у с.м.т. Гурзуф за державою в особі Верховної Ради України та видачу свідоцтва про право власності".
Позивач посилаючись на норми Господарського кодексу України, обґрунтовував свої вимоги тим, що оскаржувані рішення Гурзуфської селищної ради та її виконавчого комітету прийняті з порушенням норм законодавства України та порушують його право господарського відання на спірний об'єкт.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2008 року у справі № 2-8/5680-2008 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2008 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2008 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 04 лютого 2009 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2008 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2008 року у справі № 2-8/5680-2008 скасовані, справу передано на новий розгляд.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2009 року у справі № 2-1/1475.1-2009 позов задоволено.
Визнано недійсними та скасовані рішення Гурзуфської селищної ради від 25 листопада 2005 року № 66 "Про розгляд протесту № 5683 від 23 листопада 2005 року військового прокурора Севастопольського гарнізону", рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 16 лютого 2006 року № 46 "Про оформлення права власності на будівлю їдальні ДП МО України "Кримське управління військової торгівлі" по вул. Санаторній, 14-а у с.м.т. Гурзуф за державою в особі ВР України та видачі свідоцтва на право власності".
В основу судового рішення покладений висновок про, що спірна будівля їдальні є об'єктом державної власності, який входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський" та на законних підставах знаходиться в його повному господарському віданні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо незаконності оскаржуваних рішень ради і її виконавчого комітету та обґрунтованості позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, військовий прокурор Севастопольського гарнізону та державне підприємство Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі" звернулися з апеляційним поданням та апеляційною скаргою, в яких просять скасувати зазначене рішення, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заявники апеляційної скарги та апеляційного подання обґрунтовують свої вимоги тим, що судом повністю проігноровано наявність в матеріалах справи акту приймання -передачі від 15 травня 1998 року, відповідно до якого Гурзуфський військовий санаторій і КЕЧ Ялтинського району передали, а державне підприємство Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі»прийняло окремі об'єкти Гурзуфського військового санаторію, у тому числі і будівлю їдальні за генеральним планом №32 військового містечка №30.
Крім того, прокурор і державне підприємство Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі" наполягають на тому, що оскаржувані акти прийняті з дотриманням норм діючого законодавства та в межах своїх повноважень.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
В ухвалах Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2009 року, 05 жовтня 2009 року, 19 жовтня 2009 року, 02 листопада 2009 року, 07 грудня 2009 року, 25 січня 2010 року Виконавчий комітет Гурзуфської селищної ради помилково був вказаний як третя особа, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проте враховуючи те, що дана помилка носить характер технічної описки, судова колегія, керуючись статтею 89 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне виправити її шляхом зазначення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради в якості відповідача.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2009 року суддю Остапову К.А. замінено на суддю Антонову І.В.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2010 року суддів Антонову І.В., Ткаченка М.І. замінено на суддів Голика В.С., Видашенко Т.С.
У судовому засіданні, призначеному на 15 лютого 2010 року, була оголошена перерва до 16 лютого 2010 року, явка сторін не визнана обов'язковою.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
На підставі рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 26 лютого 2004 року №56 за державою в особі Верховної Ради України зареєстровано право власності на їдальню загальною площею 1775,8 кв. м за адресою: вул. Санаторна (вул. Нагірна), 14- а у с.м.т. Гурзуф, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА №134589 від 07 квітня 2004 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 22, 23, т. 1).
Військовим прокурором Севастопольського гарнізону на рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 26 лютого 2004 року №56 було винесено протест, в якому вимагалось вказане рішення скасувати як таке, що суперечить вимогам закону (а. с. 24, т.1).
Вимоги протесту прокурора обґрунтовані тим, що на підставі наказу Міністра оборони України «Про заходи щодо забезпечення умов діяльності підприємств та організацій військової торгівлі у Збройних Силах України»від 08 липня 1996 року №188 за актом приймання-передачі від 15 травня 1998 року Гурзуфський військовий санаторій і КЕЧ Ялтинського району передали, а Управління військової торгівлі прийняло об'єкти Гурзуфського військового санаторію у тому числі і будівлю комунальної їдальні за генеральним планом №32 військового містечка №30. Черговим підтвердження того за змістом протесту є довідка Гурзуфського військового санаторію за вих. №189 від 20 травня 2003 року про відсутність на балансі санаторію будівлі - комунальної їдальні у зв'язку з її передачею Кримському управлінню військової торгівлі, а також опис №1 до акту приймання - передачі військового майна Центрального військового санаторію -Гурзуфської філії центру територіального курортології та реабілітації «Крим»від 28 березня 2003 року про перебування на балансі державного підприємства Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі»3-хповерховової будівлі їдальні 1985 року побудови.
Розглянувши та обговоривши протест військового прокурора Севастопольського гарнізону підполковника юстиції М.Я. Звейко №5683 від 23 листопада 2005 року Гурзуфська селищна рада 4-го скликання на 56-ій сесії прийняла рішення №66 від 25 листопада 2005 року «Про розгляд протесту №5683 від 23.11.2005 р. Військового прокурора Севастопольського гарнізону», яким вирішено задовольнити протест військового прокурора Севастопольського гарнізону №5683 від 23 листопада 2005 року на рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради №56 від 26 лютого 2004 року (а. с. 7, т.1).
У пункті другому зазначеного акту вирішено скасувати рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради № 56 від 26 лютого 2004 року «Про оформлення права власності на їдальню загальною площею 1775.8 кв. м по вул. Санаторна, 14-а. в с.м.т. Гурзуф, за Верховною Радою України»як таке, що суперечить вимогам діючого законодавства.
16 лютого 2006 року Виконавчим комітетом Гурзуфської селищної ради прийнято рішення № 46, яким вирішено оформити право власності на будівлю їдальні загальною площею 1775, 8 кв. м, розташовану за адресою: м. Ялта, с.м.т. Гурзуф вул. Санаторна, 14-а за державою в особі Верховної Ради України, що знаходиться в повному господарському віданні державного підприємства Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі»та видати свідоцтво про право власності (а. с. 8, т.1).
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з тим, що державне підприємство "Санаторій "Гурзуфський" вважає, що рішення органів місцевого самоврядування №66 від 25 листопада 2005 року та №46 від 16 лютого 2006 року порушують його речове право, зокрема право господарського відання будівлю їдальні загальною площею 1 775, 8 кв. м, розташовану за адресою: м. Ялта, с. м. т. Гурзуф вул. Санаторна, 14-а, оскільки акти, на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення не підтверджують належність спірної будівлі державному підприємству Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі».
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та апеляційного подання прокурора немає, виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсними та скасування рішення Гурзуфської селищної ради від 25 листопада 2005 року №66 "Про розгляд протесту №5683 від 23 листопада 2005 року Військового прокурора Севастопольського гарнізону" та рішення Виконавчого комітету Ради від 16 лютого 2006 року №46 "Про оформлення права власності на будівлю їдальні ДП МО України "Кримське управління військової торгівлі" по вул.Санаторній, 14-А, у с.м.т. Гурзуф за державою в особі Верховної Ради України та видачу свідоцтва про право власності".
Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26 січня 2000 року N 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Підставою для заявлення вимог про визнання недійсними та скасування рішення Гурзуфської селищної ради від 25 листопада 2005 року №66 "Про розгляд протесту №5683 від 23 листопада 2005 року Військового прокурора Севастопольського гарнізону" та рішення Виконавчого комітету Ради від 16 лютого 2006 року №46 "Про оформлення права власності на будівлю їдальні ДП МО України "Кримське управління військової торгівлі" по вул. Санаторній, 14-А, у с.м.т. Гурзуф за державою в особі Верховної Ради України та видачу свідоцтва про право власності" є порушення ними права господарського відання державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський", оскільки спірна будівля комунальної їдальні ніколи не належала державному підприємству Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі".
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог судова колегія встановила наступне.
Указом Президента України №1180 від 17 грудня 2002 року затверджено Положення про Державне управління справами (нова редакція), згідно з якою для виконання покладених на Державне управління справами завдань та функцій йому в установленому порядку можуть передаватися в управління об'єкти державної власності, що забезпечують діяльність Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та інших державних органів (пункт 5).
Постановою №1282 від 29 серпня 2002 року Кабінет міністрів України затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, яким встановлено, що передача військового майна (цілісних майнових комплексів) органам, уповноваженим управляти державним майном проводиться за рішенням Кабінету міністрів України, а також, що передача військового майна оформляється актом приймання-передачі за зразком згідно з додатком, який складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується відповідно органом, уповноваженим управляти державним майном, самоврядною установою і організацією або органом місцевого самоврядування, яким передається військове майно (пункт 14).
У пункті 15 вищевказаної постанови зазначено, що право органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається військове майно, на управління переданим майном або право власності на нього настає з дня затвердження акта приймання-передачі.
Розпорядженням Кабінету міністрів України від 12 березня 2003 року №131-р «Про передачу цілісних майнових комплексів військових санаторіїв»за пропозицією Міноборони та Державного управління справами ухвалено рішення про передачу із сфери управління Міністерства оборони України в управління Державного управління справами цілісний майновий комплекс Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації «Крим».
Так, розпорядженням керівника Державного управління справами від 04 квітня 2003 року №179 (а. с. 10, т.1) затверджено акт приймання-передачі майна Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації «Крим»від Міноборони в управління Державного управління справами від 28 березня 2003 року (а. с 11-17).
Перелік переданого майна, до складу якого увійшла й спірна їдальня: г/п №32, 3 поверхи, 1985 року побудови балансовою вартістю 4044,6 тис. грн, викладений в описі №1 (додаток №4) та в описі б/н (додаток №17), які є невід'ємною частиною вказаного акту.
Таким чином, з моменту затвердження вищевказаного акту прийому-передачі (04 квітня 2003 року) до Державного управління справами перейшло право на управління спірною будівлею їдальні по вул. Санаторній, 14-а у с.м.т. Гурзуф.
Розпорядженням керівника Державного управління справами № 192 від 15 квітня 2003 року створено державне підприємство «Санаторій «Гурзуфський», якому передано відповідне державне майно в оперативне управління (а. с. 21, т. 1).
Відповідно до акту приймання -передачі державного майна від Державного управління справами до державного підприємства «Санаторій «Гурзуфський»від 16 червня 2003 року (а. с. 18-19, т. 1), підписаного уповноваженими особами позивача та державного управління справами, до передачі входить нерухоме майно згідно з додатками до акту приймання-передачі військового майна Центрального військового санаторію Гурзуфської філії центру територіальної курортології та реабілітації «Крим», затвердженого згідно розпорядження керівника Державного Управління справами Президента України №179 від 04 квітня 2003 року. При цьому, зазначено, що позивачу передається майно на праві повного господарського відання (а. с. 18 -20, т. 1).
Рішенням Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 26 лютого 2004 року №56 за державою в особі Верховної Ради України було зареєстровано право власності на їдальню державного підприємства «Санаторій «Гурзуфський»загальною площею 1775,8 кв. м за адресою: вул. Санаторна (вул. Нагірна), 14- а у с.м.т. Гурзуф, яке в подальшому було скасовано оскаржуваним рішенням Гурзуфської селищної ради від 25 листопада 2005 року № 66 "Про розгляд протесту №5683 від 23 листопада 2005 року Військового прокурора Севастопольського гарнізону".
В основу оскаржуваних рішень покладений наказ Міністра оборони України від 08 липня 1996 року № 188 та акт приймання передачі громадських будівель, що знаходяться на території Гурзуфського військового санаторію, від 15 травня 1998 року, на підставі яких Гурзуфський військовий санаторій і КЕЧ Ялтинського району здали, а Управління військової торгівлі прийняло об'єкти, в числі яких було зазначено будівлю по г/п №32 в/м 30 комунальної їдальні.
Таким чином, відповідачі при прийнятті оскаржуваних рішень дійшли висновку про те, що будівля комунальної їдальні, про яку йдеться мова в наказі Міністра оборони України від 08 липня 1996 року № 188 та в акті приймання - передачі громадських будівель від 15 травня 1998 року, є тим об'єктом їдальні, що знаходиться за адресою: вул. Санаторна (вул. Нагірна), 14- а у с.м.т. Гурзуф, переданий позивачу на праві господарського відання та зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради від 26 лютого 2004 року №56 за державою в особі Верховної Ради України.
Дослідивши вказані акти, на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення, судова колегія дійшла висновку щодо їх непереконливості та недостатності в якості доказів належності об'єкту їдальні, що знаходиться за адресою: вул. Санаторна (вул. Нагірна), 14- а у с.м.т. Гурзуф, державному підприємству Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі" виходячи з наступного.
Так, слід вказати, що пунктом 1 наказу Міністра оборони України від 08 липня 1996 року № 188 було зобов'язано начальника Центрального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони до 01 вересня 1996 року передати на баланс установам, військторгам, відділам, відділенням військової торгівлі та підприємствам побутового обслуговування, громадського харчування з правами юридичних осіб фонди, які вони орендують у квартирно -експлуатаційних частинах. Відповідно до пункту 3 цього наказу фонди, передані на баланс відповідно до пункту 1 наказу структурам військової торгівлі, не можуть бути об'єктами оренди у відносинах зі сторонніми підприємствами, організаціями та установами.
Однак, як було з'ясовано під час розгляду справи, спірна будівля їдальні ніколи не знаходилась в оренді у Кримського управління торгівлі, по-друге, акт приймання -передачі, на підставі якого Кримському управлінню торгівлі нібито був переданий спірний об'єкт, складений аж 15 травня 1998 року, що також не відповідає наказу Міністра оборони України від 08 липня 1996 року № 188.
Окрім цього, в матеріалах справи наявний акт приймання передачі від 25 жовтня 2001 року, відповідно до якого їдальня балансовою вартістю 4044,6 тис. грн за інвентарним номером 32, 1985 року побудови була прийнята в експлуатацію Гурзуфським центральним військовим санаторієм від КЕЧ Ялтинського району (в момент прийняття (передачі) знаходилась в Гурзуфському центральному військовому санаторії) (а. с. 35, т.1), що свідчить про те, що спірний об'єкт, що знаходиться за адресою: вул. Санаторна (вул. Нагірна), 14- а у с.м.т. Гурзуф, не передавався ні Гурзуфським центральним військовим санаторієм, ні КЕЧ Ялтинського району Кримському управлінню торгівлі.
Також судова колегія надала правову оцінку довідці Гурзуфського військового санаторію за вих. №189 від 20 травня 2003 року про відсутність на балансі санаторію будівлі - комунальної їдальні у зв'язку з її передачею Кримському управлінню військової торгівлі відповідно до акту приймання -передачі від 18 травня 1998 року (а. с. 158, т.2), на яку посилається військовий прокурор у своєму протесті. Так, в даній довідці мова йдеться про об'єкти, які продубльовані в акті приймання -передачі від 18 травня 1998 року та знаходяться в с. м. т. Гурзуф по вул. Ленінградській, 1, в той час, як в оскаржуваних рішеннях відповідачів предметом спору є будівля їдальні, що знаходиться за адресою: вул. Санаторна (вул. Нагірна), 14- а у с. м. т. Гурзуф.
Таким чином, аналіз викладених обставин свідчить про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачі не перевірили достовірність всіх обставин, які б давали підстави для скасування рішення Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради «Про оформлення права власності на їдальню загальною площею 1775.8 кв. м по вул. Санаторна, 14-а. в с.м.т. Гурзуф, за Верховною Радою України»та прийняття рішення про оформлення права власності на спірний об'єкт за державним підприємством Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі".
Розглянувши доводи державного підприємства Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі" стосовно того, що черговим підтвердженням того факту, що спірний об'єкт не був у 2003 році за актом приймання передачі від 28 березня 2003 року переданий Управлінню державними справами, є додаток №17 до цього акту, який містить опис об'єктів, що знаходяться на балансі державного підприємства МО України "Кримське управління військової торгівлі" згідно з актом приймання-передачі від 15 травня 1998 року, розташовані на території Центрального військового санаторію -Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації ЗС України «Крим», в перелік якого входить спірна їдальня, судова колегія встановила наступне.
Додаток №17 до акту приймання передачі від 28 березня 2003 року, представлений позивачем у матеріали справи, відмінний за змістом від того, на який посилається державне підприємство Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі".
Так, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції був досліджений оригінал Додатку №17 до акту приймання передачі від 28 березня 2003 року, який представлений Управлінням державними справами, з якого встановлено, що спірної будівлі їдальні на балансі третьої особи та її попередників не існувало. В той час як ні Міністерством оборони України, ні державним підприємством Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі" на запит суду оригіналу наданого ними додатку №17 до акту приймання передачі від 28 березня 2003 року представлено не було, а з представлених його копій неможливо встановити, чи було затверджено печаткою Центрального військового санаторію -Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації ЗС України «Крим»даний опис.
Крім того, судова колегія також погоджується з твердженнями позивача про те, що перелік даних документів був додатком до акту приймання -передачі майна Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації «Крим»від Міноборони в управління Державного управління справами від 28 березня 2003 року, тобто все майно, перелічене в додатках до акту, передавалось від Міноборони в управління Державного управління справами, а звідси незрозуміло, що намагаються цим суперечливим та неналежним доказом підтвердить треті особи, які є опонентами позивача.
Також, важливим фактом є визнання відповідачами позовних вимог, крім того, представник Гурзуфської селищної ради та Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачами також не був досліджений оригінал Додатку №17 до акту приймання передачі від 28 березня 2003 року, представлений державним підприємством Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі".
Також, в матеріалах справи наявні докази знаходження спірної будівлі їдальні на балансі державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський", який утримує її за власний рахунок та використовує її у власній господарській діяльності.
Оцінюючи в сукупності всі досліджені та представлені в матеріалах справи докази, судова колегія дійшла до вмотивованого висновку про те, що оскаржувані рішення порушують право господарського відання державного підприємства "Санаторій "Гурзуфський" на спірний об'єкт їдальні, розташованої за адресою: вул. Санаторна (вул. Нагірна), 14-а у с.м.т. Гурзуф.
За правилами статті 136 Господарського кодексу України під час захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту свого речового права, шляхом визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, повністю кореспондується із положеннями статей 15, 16, 21 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Основною і обов'язковою підставою визнання недійсними та скасування оскаржуваних рішень є порушене право господарського відання позивача. Відповідно права позивача знаходять своє відображення в закріплених чинним законодавством нормах права, отже, порушення прав позивача неодмінно тягне порушення відповідних норм права. Вимоги щодо законності рішень державних органів та органів місцевого самоврядування містяться в нормах Конституції (стаття 19) та у відповідних положеннях Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Отже, вказівки на ці норми у позові зовсім не свідчить про невідповідність підстав позову вимогам господарського судочинства та зміну характеру спірних правовідносин.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що і предмет і підстави позову підлягають розгляду і вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявники апеляційної скарги та апеляційного подання не довели обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, судова колегія встановила, що в резолютивній частині місцевий господарський суд вирішив виключити з числа третіх осіб Верховну Раду України, проте судова колегія вважає таку позицію суду помилковою з огляду на те, що Господарським процесуальним кодексом України суду не надано таких повноважень як виключення з числа учасників судового процесу залучених осіб, але враховуючи те, що дане процесуальне порушення не призвело до прийняття неправильного рішення по суті, судова колегія, керуючись частиною 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі" залишити без задоволення.
2. Апеляційне подання військового прокурора Севастопольського гарнізону залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2009 року у справі № 2-1/1475.1-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді В.С. Голик
Т.С. Видашенко