28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 320/8499/20
провадження № К/990/14223/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Гончар Тетяни Олегівни, Служби безпеки України, Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), за участю третьої особи - Адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання протиправними дій та скасування рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Балаклицького А. І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Степанюка А. Г., суддів: Бужак Н. П., Кобаля М. І.
І. Обставини справи
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Гончар Тетяни Олегівни, Служби безпеки України (далі - СБ України), Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - КПП "Київ"), за участю третьої особи - Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація Держприкордонслужби), в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії СБ України щодо складання довідки про наявність підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду щодо громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та скасувати довідку про наявність підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 ;
1.2. визнати протиправними дії СБ України щодо прийняття постанови від 10 серпня 2020 року та скасувати постанову СБ України від 10 серпня 2020 року про заборону в'їзду громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 ;
1.3. визнати протиправними дії начальника першого відділення КПП "Київ" Гончар Т. О. та скасувати рішення начальника першого відділення КПП "Київ" Гончар Т. О. про відмову у перетині державного кордону на в'їзд в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 .
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 29 липня 2021 року, в позові відмовлено.
3. 22 грудня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тарасов С. О. звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 320/8499/20 за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування заяви зазначив, що 25 листопада 2022 року позивачу стало відомо про існування обставин, що мають значення для справи та про які йому не було відомо на момент звернення до суду із позовом, адже у довідці від 10 серпня 2020 року, на підставі якої СБ України прийняла спірну постанову від 10 серпня 2020 року, вказана недостовірна інформація щодо здобуття позивачем статуту іммігранта з підстав фіктивності шлюбу лише нібито з метою свого легального перебування на території України для прикриття своєї протиправної діяльності. Ці обставини не знайшли свого підтвердження, що і встановив у своєму рішенні Окружний адміністративний суд міста Києва від 30 липня 2021 року у справі № 640/24895/20.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Тарасов С. О. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 320/8499/20 повернув позивачу без розгляду з підстав частини четвертої статті 366 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено тридцятиденний строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, встановленого частиною першою статті 363 КАС України та визнанням неповажними причин пропуску такого строку, оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2021 року у справі № 640/24895/20, на яке позивач посилається як на підставу для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 серпня 2021 року, що давало об'єктивну можливість реалізувати право на подання такої заяви у межах визначеного процесуальним законом строку.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Представник позивача, вважаючи вказані судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Така позиція ґрунтується на тому, що суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо пропуску строку звернення до суду із заявою, оскільки позивач підтвердив належними та допустимими доказами день коли особа дізналась про відповідні обставини, а саме, надавши рішення про відмову в перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 20 листопада 2022 року, яке подано разом із клопотанням від 26 січня 2023 року, про той факт, що позивач фізично не перебуває в Україні і не може в'їхати в Україну у зв'язку з рішенням суб'єкта владних повноважень про заборону в'їзду в Україну.
Стверджує, що позивач не володіє державною мовою та не є фахівцем у галузі права, а відтак не мав можливості самостійно ознайомитися із судовим рішенням у справі № 640/24895/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
7. Верховний Суд ухвалою від 08 травня 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є порушення цими судами норм процесуального права.
08 червня 2023 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
8. Представники СБ України та КПП "Київ" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, наголошуючи на безпідставності останньої, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2023 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження на 28 червня 2023 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
9. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
10. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
11. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
12. Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.
13. Так, за приписами частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
14. Аналіз наведеної норми свідчить, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
15. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
16. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
17. Відповідно до частини третьої статті 366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
18. Приписами частини першої статті 121 КАС України обумовлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
19. В силу частини четвертої статті 366 КАС України крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
20. З аналізу наведених норм процесуального закону висновується, що моментом, з яким законодавець пов'язує початок перебігу строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
У випадку пропуску вказаного строку з поважних причин він може бути поновлений судом за клопотанням учасника справи відповідно до загального правила щодо поновлення строків, передбаченого у статті 121 КАС України.
При цьому, в разі відхилення зазначеного клопотання, настає процесуальний наслідок у вигляді повернення заяви без розгляду особі, яка її подала.
Аналогічна позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 580/7306/21.
21. У справі, що розглядається, позивач фактично пов'язує виникнення підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2021 року у справі № 640/24895/20 за його позовом, а існування підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами пов'язує з тим, що 20 листопада 2022 року при спробі в'їхати в Україну йому було відмовлено у перетині державного кордону України.
22. При цьому, аргументи клопотання про поновлення строку для звернення до суду, подане на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без руху, зводяться до того, що позивач не є громадянином України, йому заборонено в'їзд в Україну та він не отримував копію рішення суду у справі № 640/24895/20 за його позовом. Крім того, позивач не володіє державною мовою та не є фахівцем у галузі права, а відтак не мав можливості самостійно ознайомитися із судовим рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому лише під час спроби в'їхати в Україну 20 листопада 2022 року позивач дізнався про дію заборони в'їзду на територію України, а про існування нововиявлених обставин адвокату Тарасову С. О. стало відомо 25 листопада 2022 року, оскільки, починаючи з 10 березня 2021 року дія договору про надання правової допомоги позивачу була припинена, водночас новий договір укладено 17 листопада 2022 року.
23. У доводах касаційної скарги представник позивача, серед іншого, вказує, що суди не надали належної оцінки доводам щодо пропуску строку, оскільки позивач підтвердив належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку, а саме рішенням про відмову в перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 20 листопада 2022 року.
24. Твердження позивача про порушення доступу до суду є безпідставними, оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2021 року у справі № 640/24895/20 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення, встановлені в якому обставини ОСОБА_1 вважає нововиявленими щодо справи № 320/8499/20, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 серпня 2021 року. Крім того, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року про повернення апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області у справі № 640/24895/20 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 листопада 2021 року.
25. Отже, після набрання законної сили рішення суду у справі № 640/24895/20 за його позовом і до моменту звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 320/8499/20 минуло більше одного року.
26. Варто зауважити, що ОСОБА_1 є позивачем у справі № 640/24895/20, встановлені в якій обставини ОСОБА_1 вважає нововиявленими щодо справи № 320/8499/20.
27. Таким чином, викладені в заяві про усунення недоліків доводи не стосуються об'єктивних факторів, а свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
28. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
29. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 800/125/17 зауважено, що пунктом 1 частини першої статті 363 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок перебігу строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
Вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення своїх прав через байдужість до них або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У параграфі 41 рішення від 03 квітня 2008 року «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обмеження строком можливості подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами застосовується для досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права. Натомість поновлення процесуального строку без наявності поважних причин його пропуску суперечить принципу res judicata.
31. У своїй касаційній скарзі представник позивача заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 346 КАС України.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи вищевказаного клопотання зводяться до наявності у цій справі з урахуванням змісту спірних правовідносин виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для формування єдиної правозастосовчої практики, а відтак, на думку заявника, наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
В силу частини другої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
За змістом наведених норм права, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Проаналізувавши зазначені у клопотанні підстави, якими обґрунтована необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права та в повній мірі дозволяють вирішити спір. Окрім того, Верховний Суд наголошує, що частиною п'ятою статті 346 КАС України передбачено право суду, а не обов'язок стосовно передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
32. Отже, колегія суддів Верховного Суду не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
33. Крім того, як зазначалось вище, Велика Палата Верховного Суду висловлювала правову позицію щодо застосування приписів пункту 1 частини першої статті 363 КАС України, яким визначено строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
34. У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).
35. Варто зазначити, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
36. Водночас, як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій, заявником у клопотанні про поновлення строку не було наведено належних та достатніх підстав, за наявності яких причини пропуску встановленого законом строку звернення до суду з цією заявою, можна визнати поважними.
37. З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права, адже позивач, порушуючи питання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не вказав поважних причин, які б, за наявності у нього заінтересованості у відновленні своїх прав, довели помилковість (за твердженням скаржника) судових рішень у його справі.
38. За таких обставин та правового врегулювання, висновок судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні судом частини четвертої статті 366 КАС України.
39. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.
40. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Судові витрати
41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 346, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича про передачу справи № 320/8499/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича залишити без задоволення.
3. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 320/8499/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова