28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 200/4258/22
адміністративне провадження № К/990/15423/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сіваченка І.В. (доповідач), Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року включно відповідно до приписів абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
1.2. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4078,65 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року включно в сумі 92540,35 грн відповідно до приписів абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі №200/1249/21-а відповідачем нараховано та виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосування базового місяця січень 2008 року в сумі 84 607,72 грн., проте за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року відповідачем нараховано та виплачено тільки поточну індексацію грошового забезпечення в сумі 2225,31 грн. Так, зазначає, позивач відповідачем в порушення приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078) не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 078,65 грн в місяць на загальну суму 93 949,59 грн. Належним способом порушеного права позивач вважає саме стягнення на його користь сум невиплаченої індексації.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Відповідно витягу з наказу військового комісара Добропільського об'єднаного міського військового комісаріату (по стройовій частині) від 01.02.2020 № 25 сержанта ОСОБА_1 прийнято вважати таким, що з 01 лютого 2020 року справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік. З 01 лютого 2020 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
5. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 200/1249/21-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
5.1. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року із одночасним відрахуванням передбачених законом податків та зборів.
5.2. У решті позовних вимог відмовлено.
6. На виконання вказаного судового рішення відповідачем нараховано та виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно у сумі 84 607,72 грн. (з відрахуванням військового збору 1,5 %).
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
8. Суд першої інстанцій виходив з того, що частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
8.1. Судом установлено, що предметом судового розгляду у справі №200/1249/21-а, зокрема, були такі вимоги ОСОБА_1 :
8.1.1. визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3874,25 грн. відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
8.1.2. зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3874,25 грн. за період з 01 березня 2018 року по 01лютого 2020 року включно в сумі 89241,34 грн. відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
8.2. У цій частині позовних вимог рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено та зазначено, що відповідно до довідки від 10.03.2021 № 09/02/91 сума підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у березні 2018 року (яка дорівнює нулю, оскільки змінився базовий місяць), а тому підстав для застосування фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року немає; нарахована сума індексації за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року виплачена в повному обсязі.
8.3. На підставі викладеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року включно відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
8.4. Отже, за висновком місцевого суду, преюдиційно встановлено, що підстави для нарахування позивачу фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року включно, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 відсутні.
8.5. При цьому, досліджуючи зміст позовної заяви у справі, що розглядається, судом установлено, що позивачем заявлено до стягнення суму фіксованої індексації у розмірі 4078,56 грн., яка розрахована саме відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078.
8.6. Водночас, правових підстав та кореспондуючих їм фактичним підставам для застосування абзаців 3, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивачем не наведено.
8.7. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що підстави для задоволення даного позову відсутні.
9. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року, а провадження у справі №200/4258/22 закрито.
10. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в розглядуваній справі та у справі №200/1249/21-а спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет (проведення індексації) і з тих самих підстав (застосування абз. 4 пункту 5 Порядку № 1078: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу).
11. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення та неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
13. У скарзі позивач просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №200/4258/22 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
14. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що предмети, які розглядались судами у справах №200/1249/21-а та №200/4258/22, є різними.
14.1. У справі №200/1249/21-а предметом розгляду спору було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.02.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 01.02.2020 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
14.2. У справі №200/4258/22 предметом спору є право позивача на отримання індексації - різниці грошового забезпечення (даний термін наведено Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21), яка розраховується на підставі пункту 5 Порядку №1078 і залежить від суми індексації грошового забезпечення, яка фактично виплачена позивачу у лютому 2018 року.
14.3. Позивач зазначає, що оскільки розрахунок такої суми належав до дискреційних повноважень відповідача і на момент розгляду справи №420/20816/21, такий розрахунок відповідачем проведено не було, то вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації - різниці грошового забезпечення починаючи з 01 березня 2018 року судом не розглядались, оскільки були передчасними. Тільки після того, як відповідачем було визначено суму індексації грошового забезпечення нараховану у лютому 2018 року в розмірі 4258,75 грн. стало можливим визначити, що збільшення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року (грошовий дохід позивача внаслідок підвищення посадових окладів змінився на: 8082,74 грн. - 7698,24 грн. = 384,50 грн.) не перевищило суму індексації нараховану у березні 2018 року (4463,15 грн.) та позивачу належна щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення в сумі 4078,65 грн., тому позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами в порядку передбаченому КАС України.
15. При цьому позивач зазначає, що Верховний Суд у постанові від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21 навів правовий висновок щодо можливості розгляду питання виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині починаючи з 01 березня 2018 року в окремому провадженні.
16. Скаржник також вказує, що судом апеляційної інстанції проігноровано висновки Верховного Суду у постанові від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, у якій було надано детальні роз'яснення щодо:
1) Визначення січня 2008 року у якості базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно та відсутність у даному питанні дискреційних повноважень відповідача.
2) Права військовослужбовців на отримання індексації-різниці в період з 01.03.2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду відповідно до норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
3) Необхідності розрахунку судом розміру індексації-різниці в період з 01.03.2018 року по дату звільнення з військової служби та відсутність у даному питанні дискреційних повноважень відповідача.
4) Необхідності визначення судом у рішенні суми індексації грошового забезпечення, яка належить до виплати за періоди 01.12.2015 - 28.02.2018 та 01.03.2018 - дата звільнення з військової служби та відсутність у даному питанні дискреційних повноважень відповідача.
17. Позивач звертає увагу, що питання права позивача на індексацію у фіксованій величині починаючи з 01.03.2018 року не вирішувалось у справі №200/1249/21-а та на відповідача не покладалось жодних зобов'язань з даного приводу.
18. Таким чином, на думку скаржника, пункт 4 частини 1 статті 238 КАС України не підлягає застосуванню, оскільки предмети у двох вищезазначених справах різні, а тому провадження по справі підлягає розгляду по суті позовних вимог.
19. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються. Позиція Верховного Суду
20. Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
21. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
22. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
23. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
24. Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
25. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
26. У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
27. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
28. Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
29. Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб'єктний склад сторін у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження, оскільки має місце спір, що виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і заявлений з тих самих підстав, що й у справі №200/1249/21-а, за наслідком розгляду якого прийнято постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, яка набрала законної сили.
30. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд виходить з такого.
31. Так, дійсно, в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала справа №200/1249/21-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому предметом позову були вимоги, зокрема про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3874,25 грн. відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3874,25 грн. за період з 01 березня 2018 року по 01лютого 2020 року включно в сумі 89241,34 грн. відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
32. Разом з тим, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
33. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився також суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до довідки від 10.03.2021 № 09/02/91 сума підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у березні 2018 року (яка дорівнює нулю, оскільки змінився базовий місяць), а тому підстав для застосування фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року немає; нарахована сума індексації за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року виплачена в повному обсязі.
Отже, у справі №200/1249/21-а вирішено питання, зокрема, про право позивача на нарахування і виплату індексації у період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року включно з урахуванням пункту 5 Порядку № 1078. Натомість, суди не досліджували питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
34. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, необхідно зазначити, що предметом позову у ній якраз і є питання розрахунку (перерахунку) індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2020 року включно відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
35. У касаційній скарзі її автор зазначає про нетотожність позову у цій справі та справі №200/1249/21-а, оскільки у цьому випадку позовні вимоги стосуються виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в розмірі 40078,65 грн згідно вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Тобто, дослідженню у цій справі підлягає питання наявності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка передбачена зазначеними положеннями Порядку № 1078.
36. При цьому, заявник касаційної скарги наголошує, що індексація грошового забезпечення у фіксованій величині залежить від суми індексації грошового забезпечення, яка належить до виплати позивачу у лютому 2018 року. Тому, оскільки розрахунок такої суми належав до дискреційних повноважень відповідача і на момент розгляду справи №420/20816/21 проведений не був, то неможливо було визначити чи перевищило збільшення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року суму індексації нараховану в березні 2018 року. Тільки після того, як відповідачем було визначено суму індексації грошового забезпечення нараховану у лютому 2018 року в розмірі 4258,75 грн стало можливим визначити, що збільшення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року не перевищив суму індексації, нараховану у березні 2018 року та належна позивачу щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення становить 4078,65 грн. За твердженням скаржника, саме ці обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
37. У такому контексті Суд зазначає, що предметом позову у цій справі є саме питання наявності розрахунку фіксованої щомісячної індексації грошового забезпечення та її розміру. Вказане не було предметом правової оцінки судами у справі №420/20816/21, оскільки перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не здійснювалася.
39. Відтак, судами попередніх інстанцій здійснено неправильний порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі №420/20816/21.
40. Ураховуючи, що відповідно до пункту 13 Порядку №1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.
41. Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, від 23 січня 2023 року у справі №340/3391/22, від 31 січня 2023 року у справі № 340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі №560/11003/22 та багатьох інших, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
42. За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №420/20816/21 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими, що виключає наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 328 КАС України.
43. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
44. За приписами частини першої статті 353 КАС України наведене є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження апеляційного розгляду.
45. Таким чином, вимоги касаційної скарги про скасування постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року належить задовольнити.
46. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд встановив порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, а відтак касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
VІ. Судові витрати
47. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №200/4258/22 скасувати.
3. Справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Першого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О.В. Калашнікова