28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 466/7223/22
провадження № К/990/6985/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Управління безпеки міста Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Коваля Р. Й., суддів: Гуляка В. В., Ільчишин Н. В.
І. Обставини справи
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі також - Департамент), Управління безпеки міста Львівської міської ради (далі також - Управління) про скасування постанови серії РАП № 707384619 від 02 серпня 2022 року про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 680,00 грн та закриття провадження у справі.
2. Шевченківський районний суд міста Львова рішенням від 08 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовив.
3. Позивач оскаржила вказане рішення в апеляційному порядку.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 січня 2023 року залишив апеляційну скаргу позивача на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 листопада 2022 року без руху з підстав її невідповідності вимогам процесуального закону в частині необхідності надання документу про сплату судового збору, надавши строк у десять днів для усунення цих недоліків.
5. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 , в якій зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
6. Ухвалою від 20 січня 2023 року Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув апелянтові зазначену скаргу з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
7. До таких висновків апеляційний суд дійшов, виходячи з позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 щодо необхідності сплати судового збору позивачем та відповідачем як рівноправними сторонами у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, що розглядаються судом у порядку позовного провадження із застосовуванням вимог статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які не передбачають пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Позивач, вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подала касаційну скаргу.
9. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги; підставами касаційного оскарження є порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.
11. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
12. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Згідно з частинами першою, другою статті 300 КАС України за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.
Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 298 цього Кодексу.
14. За приписами пункту 1 частини п'ятої, частини шостої статті 296 указаного Кодексу до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору
15. За правилом частини другої статті 298 зазначеного Кодексу до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
16. Приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
17. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із такого.
18. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов'язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.
19. Мета встановлення судового збору за подання апеляційної скарги не зводиться до переслідування фінансових цілей - наповнення доходної частини Державного бюджету України, а передбачає запобігання поданню безпідставних та очевидно необґрунтованих скарг. Коло осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді звільнення від його сплати, визначено законом.
20. Частинами першою, другою статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
21. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір», відповідно до частини першої статті 3 якого судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на судові рішення.
22. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції констатував відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, враховуючи позицію, висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, якою відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) та сформовано правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку і вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
23. Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом.
24. За змістом статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається КУпАП та іншими законами України.
25. Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
26. За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України «Про судовий збір») державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
27. Натомість, з 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України «Про судовий збір».
28. Ухвалення Закону України «Про судовий збір» не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», може регулюватися іншим законодавством.
29. Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.
30. Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
31. Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору.
32. Так, статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом.
33. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
34. Частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення та складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
35. Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон України «Про судовий збір» не передбачає.
36. Наведене свідчить, що особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон України «Про судовий збір» винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
37. Вказана правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17.
38. Варто зазначити, що відповідно до висновку Верховного Суду України, сформованого у постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, що передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону України «Про судовий збір» не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги. У зв'язку з цим, за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає.
39. Натомість 18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18), у якій відступила від вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), указавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що належить сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем і відповідачем судового рішення.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, що розглядаються судом у порядку позовного провадження, варто застосовувати статті 2 - 5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
40. Варто вказати на обов'язковість застосування вимог частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
41. З огляду на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, подаючи апеляційну скаргу у справі щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, позивач повинна була долучити документ, що підтверджував би сплату судового збору або, заявляючи клопотання про звільнення від сплати такого, надати на підтвердження відповідні документи, чого позивачем зроблено не було.
42. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
43. Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
44. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
45. Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
46. При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
47. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
48. До того ж, ураховуючи предмет спору, заявник у даному випадку не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія частини першої статті 8 Закону № 3674-VІ.
49. Позивач на підтвердження своїх доводів касаційної скарги наводить судову практику Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 242/790/18.
50. Водночас у справі № 242/790/18 звернення позивача до суду обумовлено порушенням митних правил за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладенням на позивача стягнення у виді штрафу в сумі 8 500 грн.
51. Тож, дослідивши зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності з урахуванням обставин зазначеної справи, Верховний Суд дійшов висновку, що вищевказана постанова суду касаційної інстанції, на яку посилається скаржник, стосуються правовідносин, що не є подібними.
52. З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків скарги, правильно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України.
53. Отже, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення позивачем її недоліків у встановлений судом строк, суд апеляційної інстанції не допустив порушень процесуального закону, що діяв на час вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
54. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.
55. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Судові витрати
56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі № 466/7223/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова