01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
13.07.10 Справа № 03/382
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Майданевич А.Г. (доповідач по справі),
суддів:
Гаврилюк О.М
за участю представників :
згідно з протоколом судового засідання від 13.07.2010 року
розглянувши апеляційні скарги приватного підприємства «Кремавто-плюс»та товариства з обмеженою відповідальністю «Українські транспортні лінії»на рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року
по справі № 03/382 (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом приватного підприємства «Агроспецпроект», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські транспортні лінії», м. Черкаси
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
приватне підприємство «Кремавто-плюс», м. Кременчук
приватне підприємство «Сім вітрів продукт», м. Севастополь
про стягнення 159 026,40 грн.,-
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.09.2007р. у справі № 03/382 задоволено позов приватного підприємства «Агроспецпроект»до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські транспортні лінії», треті особи - приватне підприємство «Кремавто-плюс», приватне підприємство «Сім вітрів продукт»про стягнення 159 026,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, приватне підприємство «Кремавто-плюс»звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 05.05.2010 року у справі № 03/382 та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах третя особа-1 посилалася на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Крім того, не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українські транспортні лінії»теж звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 05.05.2010 року у справі № 03/382 та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Позивач на підставі ст. 96 ГПК України надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційних скарг ПП «Кремавто-плюс»та ТОВ «Українські транспортні лінії»на рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року у справі № 03/382 відмовити повністю, рішення залишити без змін.
Представники відповідача та третьої особи-1 були присутніми в судовому засіданні та надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні надала свої пояснення і заперечила проти доводів, які викладені відповідачем та третьою особою-1 в апеляційних скаргах та просила рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року залишити без змін, а апеляційні скарги ПП «Кремавто-плюс»та ТОВ «Українські транспортні лінії»- без задоволення.
В дане судове засідання представники третьої особи-2 не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасник судового процесу, який не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2009 року між приватним підприємством «Агроспецпроект»та товариством з обмеженою відповідальністю «Українські транспортні лінії»укладено договір № 5 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого перевізник (відповідач) надає транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів відправнику вантажу (позивачу) (а.с. 9-11).
Згідно із пунктами 2.1 -2.1.3 вказаного вище договору перевізник зобов'язаний визначати кількість та типи автомашин для здійснення перевезень вантажів, у залежності від обсягу та характеру перевезень, забезпечувати їх подачу по всіх пунктах навантаження в години, зазначені в погодженій сторонами заявці. Подавати під навантаження справні автомашини, придатні для перевезення і схоронності даного вантажу згідно ГОСТу 13799-81 та санітарних вимог. Прийняти на себе відповідальність за схоронність у шляху всіх вантажів, що перевозяться за даним договором, з моменту прийняття його під пломбу та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі (а.с. 9).
На виконання умов договору 19.01.2010 року відбулося завантаження продукції на Золотоніській філії ПП «Агроспецпроект»в автомобіль РЕНО р.н. ВІ 46-89 АТ напівпричіп р.н. ВІ 5305 ХТ і того ж числа автомобіль виїхав до місця призначення (м. Севастополь).
Згідно із товарно-транспортною накладною 05 АСП № 3Ф-004058 від 19.01.2010 року вбачається, що позивач завантажив у поданий відповідачем автомобіль такий вантаж: горошок зелений консервований ТМ «Бабусин продукт»на суму 18849,60 грн.; квасоля біла в ніжному соусі ТМ «Бабусин продукт»на суму 4 498,20 грн.; квасоля червона в ніжному соусі ТМ «Бабусин продукт»на суму 4 641 грн.; квасоля в томатному соусі ТМ «Бабусин продукт»на суму 3417 грн.; квасоля в ніжному соусі ТМ «Економ»на суму 3927 грн.; кукурудза цукрова консервована з цілих зерен ТМ «Економ»на суму 47 124 грн.; горошок зелений консервований з мозкових сортів ТМ «Економ»на суму 49 480,20 грн., а всього з ПДВ на суму 158 324,40 грн.
З вищенаведених накладних вбачається, що вантаж отримав водій-експедитор Капленко О.В. (а.с.15-17).
Продукція позивача має сертифікати відповідності встановленого зразка (а.с.21-23).
З 19.01.2010 року по 04.02.2010 року автотранспорт з вантажем знаходився у дорозі та з 20.01.2010 року автомашина знаходилась у сніговому заметі на місцевій автодорозі в Криничанському районі Дніпропетровської області, про що свідчить довідка № 20 від 26.01.2010 року видана начальником філії «Криничанський райавтодор».
Згідно даних Черкаського обласного центру з гідрометеорології на момент завантаження продукції для перевезення (19.01.2010 року) середня добова температура по м. Золотоноша Черкаської області становила -10,5 градусів за Цельсієм.
Підставою звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача (перевізника і експедитора) 158 324,40 грн. стало те, що, на думку позивача, відповідачем завдано збитків внаслідок недоставлення вантажу (консервованих продуктів харчування), ввіреного позивачем відповідачу до вантажоодержувача та внаслідок пошкодження вантажу (консервованих продуктів харчування) через його перемерзання при перевезенні відповідачем в період з 19.01.2010 року по 05.02.2010 року тентованим автомобілем «Рено», реєстраційний номер (далі -р.н.) ВІ 46-89 АТ з причіпом р.н. ВІ 5305 ХТ по маршруту м. Золотоноша (Черкаська область) -м. Севастополь (Автономна Республіка Крим) на підставі договору № 5 від 25.02.2009 року.
Позивач також вимагає стягнути з відповідача 702 грн. витрат пов'язаних з визначенням якості продукції проведених бюро товарних експертиз Черкаської Торгово-промислової палати та Золотоніською райсанепідстанцією, а також витрати по сплаті держмита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При цьому позивач зазначає, що відповідачем були порушені вимоги ст. 526 ЦК України, ст. 314 ГК України, п. 2.1.3, п. 4.1 договору, що призвело до псування вантажу і є підставою для стягнення з відповідача розміру збитків, понесених позивачем.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач зазначив, що який тип автомобіля позивач замовляв, такий відповідач йому і надав. Крім того, в заявці на перевезення № КИ 0012 від 18.01.2010 року позивачем була лише заявлена дата та час завантаження продукції і не було обумовлено дати і часу розвантаження продукції, яка доставлялась. Після отримання заявки позивача від 18.01.2010 року відповідачем укладено разовий договір-заявка № КИ 0012 до договору транспортного експедирування вантажних перевезень № ТП-00307/09 від 15.01.2010 року з приватним підприємством «КремАвто-плюс».
Про те, що з 20.01.2010 року автомашина знаходилась у сніговому заметі відповідач повідомив позивача листами № 861 від 25.01.2010 року та № 865 від 27.01.2010 року. Також відповідач просив позивача прийняти рішення про подальші дії відповідача в зв'язку із ситуацією, яка склалась. Лише 29.01.2010 року (лист вих. № 21) позивач рекомендував відповідачу прийняти рішення стосовно повернення вантажу на Золотоніську філію ПП «Агроспецпроект»для проведення експертизи і підтвердження факту та виявлення розмірів ушкодження вантажу і укладання відповідного акта.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.
Правове регулювання внутрішніх перевезень вантажів унормовано розділом ІІІ Закону України «Про автомобільний транспорт», Главою 32 Господарського Кодексу України і виданими відповідно до нього іншими нормативно-правовими актами, в тому числі Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363.
У відповідності до ст. 51 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ передбачено, що замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом має право отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.
Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:
- забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;
- утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху;
- здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення транспортного засобу від залишків вантажу;
- забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці та техніки безпеки при вантажних операціях.
Стаття 52 цього ж Закону визначає, що автомобільний перевізник має право:
- відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;
- відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;
- одержувати відшкодування від замовника, якщо транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.
Автомобільний перевізник зобов'язаний:
- при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для свого персоналу встановлені законодавством умови праці та відпочинку;
- забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;
- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення;
- відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
У відповідності до ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно із ст. 309 ГК України визначено, що вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.
У разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов'язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.
Відповідно до ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.
Нормами статті 316 ГК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 1.3-1.5 договору, який укладено між сторонами, передбачено, що обсяг перевезень, найменування й адреса вантажоодержувача, місце завантаження вказуються в заявці на перевезення, що складається на кожен факт перевезення.
Відправник (позивач) вантажу надає заявку на перевезення по факсу не пізніше як за 12 годин до подачі автомашини для навантаження.
Після одержання заявки перевізник (позивач) заповнює її належним чином (вказує державний номер автомобіля, державний номер причепа, зазначає прізвище, ім'я, по батькові водія, підписує, завіряє підпис печаткою) і відправляє відправнику (позивачу) вантажу факсимільним зв'язком не пізніше 15 години дня, що передує дню перевезення.
Як зазначалось вище, 19.01.2010 року на підставі заявки на перевезення вантажів № КИ-0012 від 18.01.2010 року на Золотоніській філії ПП «Агроспецпроект»відповідач надав позивачу під завантаження автомобіль Рено, реєстраційний номер ВІ 46-89 AT; причіп, реєстраційний номер ВІ 5305ХТ для відправлення товарно-матеріальних цінностей вантажоодержувачу (ПП «Сім вітрів продукт»).
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними та необґрунтованими твердження відповідача, що тип автотранспорту визначає замовник про що вказує у заявці. Натомість, умовами договору, а саме п.1.3 визначено, що у заявці на перевезення, що складається на кожен факт перевезення, вказуються лише: обсяг перевезень, найменування й адреса вантажоодержувача, місце завантаження.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач достовірно знав про те, що температурний режим схоронності вантажу має бути в межах від 0 до +25 градусів за Цельсієм. А на момент завантаження продукції для перевезення (19.01.2010 року) середня добова температура у місці завантаження (м. Золотоноша) була нижче ніж -10 градусів за Цельсієм. Доказів того, що відповідач пропонував позивачу інший тип транспортного засобу під завантаження суду не надано.
Відповідно до довідки № 20 від 26.01.2010 року виданої начальником філії «Криничанський райавтодор»20.01.2010 року автомашина потрапила у сніговий замет на місцевій автодорозі в Криничанському районі Дніпропетровської області.
Проте, про дану ситуацію відповідач повідомив позивача лише 25.01.2010 року листами № 861 від 25.01.2010 року та листом № 865 від 27.01.2010 року.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач обґрунтовано дійшов висновку про неможливість прийняття вантажу вантажоодержувачем.
Пунктами 4.7., 4.8. договору встановлено, що у випадку, якщо при виявленні нестачі, ушкодження або втрати вантажів перевізник і відправник не досягли згоди у визначенні їх причини та розміру матеріальної відповідальності, за вимогою будь-якої із сторін проводиться експертиза в бюро товарних експертиз чи іншими компетентними особами.
Якщо інше не буде встановлено угодою сторін, витрати по експертизі сплачуються стороною, що виступила ініціатором проведення експертизи. Надалі витрати по проведенню експертизи відшкодовуються стороною, що буде у встановленому порядку визнана винною в нестачі, ушкодженні або втраті вантажу.
Матеріали справи свідчать, що 05.02.2010 року на Золотоніській філії ПП «Агроспецпроект»(м. Золотоноша, вул. Жашківська, 32) за участю водія-експедитора було проведено розвантаження та експертизу продукції з вищевказаного автомобіля.
За результатами огляду та дослідження продукції було складено і підписано акт (а.с. 31) комісією в складі представників Золотоніської філії ПП «Агроспецпроект», водія розвантаженого автомобіля Капленка О.В., представників бюро товарних експертиз Торгово-промислової палати і районної СЕС.
Комісією було встановлено, що під час транспортування через невідповідність строків поставки під впливом низьких температур замерзла вся продукція, що знаходилася в автомобілі, в результаті чого кришки банок знаходилися у випуклому стані (що негативним чином відобразилося на органолептичних властивостях продукції). Також представниками Золотоніської районної санітарно-епідеміологічної станції Міністерства охорони здоров'я України та Черкаської Торгово-промислової палати були відібрані проби для проведення дослідження стану вантажу.
За результатами дослідження Черкаською ТПП надано експертний висновок №В-77 (а.с. 40), з якого вбачається, що вантаж -консервована продукція, яка розвантажена з автомашини Рено номер ВІ 46-89 АТ з причепом номер ВІ 5305ХТ - заморожена. В свою чергу санітарним лікарем Золотоніської районної СЕС було складено протоколи №№ 47-53 від 05.02.2010 року з яких вбачається, що вищезазначена продукція не відповідає вимогам держстандарту по органолептичним показникам (а.с. 33-39).
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними твердження та посилання відповідача і третьої особи на форс-мажор (п. 8.1 договору), а саме на обставини непереборної сили - погодні умови.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.01.2010 року на Золотоніській філії ПП «Агроспецпроект»відбулося завантаження двох аналогічних автомобілів (автомобіля марки Рено з державним номером ВІ 46-89 АТ, причіп з державним номером ВІ 5305 ХТ та автомобіля марки Рено державний номер ВІ 86-43 АР з причепом державний номер ВІ 96-80 ХТ. Вказані вище автомобілі в один і той самий час вирушили до м. Сімферополь. Проте, позивач лише 27.01.2010 року факсимільним зв'язком був повідомлений про те, що з двох автомобілів лише автомобіль марки Рено з державним номером ВІ 46-89 АТ, причіп з державним номером ВІ 5305 ХТ з вантажем знаходиться у сніговому заметі. Натомість, другий автомобіль марки Рено державний номер ВІ 86-43 АР з причепом державний номер ВІ 96-80 ХТ доставив вчасно ввірений йому вантаж до місця призначення (м. Сімферополь та м. Севастополь), претензій від вантажоодержувачів стосовно якості продукції, що розвантажена із вказаного автомобіля, не надходило.
Проти вказаної обставини учасники судового процесу не заперечували.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вина у пошкодженні вантажу повністю лежить на перевізнику, оскільки відповідач подаючи автотранспорт під завантаження знав (і не міг не знати) про наявність стійкого морозу і не відмовився від виконання перевезень вантажу з іншими температурними показниками, подав вказаний у заявці тип автомобіля (тентований), не запропонував вантажовідправнику інший тип автотранспортного засобу для перевезення вантажу у температурному режимі від 0 до +25 градусів за Цельсієм.
Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем було перераховано на рахунок Черкаської Торгово-промислової палати 702 грн. за послуги проведення експертизи консервованої продукції, що підтверджується платіжним дорученням №14310 від 11.02.2010 року.
Пункт 2.1.8 договору передбачає, що підставою для матеріальної відповідальності перевізника, в цьому випадку, є складений акт про виявлення ушкодження вантажу.
Відповідно до п. 4.1 договору перевізник несе відповідальність за схоронність всіх вантажів з моменту прийняття його під пломбу і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі.
Нормами статті 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
У відповідності до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Підтвердженням отримання вантажу перевізником (відповідачем) є підпис Капленка О.В. (водія перевізника) в товарно-транспортній накладній від 19.01.2010 року, прізвище якого вказано в заявці на перевезення вантажів № КИ-0012, затвердженої відповідачем.
Згідно із ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. У разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
При цьому, судом першої інстанції достовірно встановлено, що так як зіпсована вся продукція, прийнята відповідачем до перевезення, розмір реальних збитків визначається на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 01АЛ942393 від 19.01.2010 року та товарно-транспортної накладної від 19.01.2010 року і складає 158 324,40 грн.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення 158 324,40 грн. збитків завданих позивачу внаслідок недоставляння вантажу (консервованих продуктів харчування), ввіреного позивачем відповідачу, до вантажоодержувача та внаслідок пошкодження вантажу через його перемерзання при перевезенні відповідачем в період з 19.01.2010 року по 05.02.2010 року тентова ним автомобілем «Рено», реєстраційний номер (далі -р.н.) ВІ 46-89 АТ з причіпом р.н. ВІ 5305 ХТ по маршруту м. Золотоноша (Черкаська область) -м. Севастополь (Автономна Республіка Крим) на підставі договору № 5 від 25.02.2009 року, а також 702 грн. витрат пов'язаних з визначенням якості продукції проведених бюро товарних експертиз Черкаської Торгово-промислової палати та Золотоніською райсанепідстанцією.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи викладені в апеляційних скаргах не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційні скарги приватного підприємства «Кремавто-плюс»та товариства з обмеженою відповідальністю «Українські транспортні лінії»на рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Кремавто-плюс»на рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року у справі № 03/382 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українські транспортні лінії»на рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року у справі № 03/382 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2010 року у справі № 03/382 залишити без змін.
4. Справу № 03/382 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Майданевич А. Г.
Судді:
Гаврилюк О.М
Мальченко А.О.
Дата відправки 19.07.10