Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
13 липня 2010 року справа № 6/104
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Коло-Маркет”,
вул. Широка, 2, м. Чернігів, 14021
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1, 16500
про стягнення 3729,79 грн.
Суддя Блохіна Ж.В.
Представники сторін:
від позивача: Буцко В.М., довіреність № 141 від 12.07.2010р.,
від відповідача: не з'явився.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Коло-Маркет” подано позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3729,79 грн. боргу, в тому числі 3316,39 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого по договору №319 від 03.06.2009р., 363,80 грн. пені та 49,60 грн. 3% річних.
Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення 32,30 грн. боргу, 363,80 грн. пені та 49,60 грн. 3% річних, зазначивши, що відповідачем позовні вимоги задоволені частково в частині стягнення 3284,09 грн. основного боргу.
Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні. Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернута відділенням зв'язку з відміткою поштамту „за зазначеною адресою не проживає”.
Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, яка є його юридичною адресою.
Рішення приймається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд
03.06.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Коло-Маркет” (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №319, згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і своєчасно оплатити на умовах даного договору парфумерно-косметичні товари та побутову хімію партіями, згідно накладних.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх обов'язків. (п. 12.2 договору).
Згідно п. 5 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що діють на день поставки товару. Сума даного договору визначається за накладними, згідно яких було поставлено товар.
В судовому засіданні суд оглянув на місці оригінал договору №319 від 03.06.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, в якому у п. 6.1 відсутні визначені кількості календарних днів, впродовж яких покупець має провести оплату товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договору №319 від 03.06.2009р., згідно видаткових накладних № РН-0018647, № РН-0018648, № РН-0018650 від 03.06.2009р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7316,39 грн.
Поставлений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис відповідача на видаткових накладних.
Відповідачем частково оплачено товар на суму 4000 грн., а саме: 22.09.2009р. -2000 грн., 20.07.2009р. -1000 грн., 10.06.2010р. -1000 грн., про що свідчать банківськи виписки.
Позивачем заявлено до стягнення в позовній заяві 3316,39 грн. боргу по оплаті вартості товару, поставленого по договору №319 від 03.06.2009р..
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:
“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобов'язання визначений у видаткових накладних -до 20 червня 2009р.
Таким чином позивач поставив товар, а відповідач прийняв на себе обов'язок розрахуватись за нього у певний строк.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, після подачі позову до суду відповідач сплатив борг в сумі 3284,09 грн., а саме: 17.06.2010р. -1284,09 грн., 25.06.2010р. -1600 грн., 29.06.2010р. -400 грн., про що свідчать банківські виписки.
Тобто, після порушення провадження у справі відповідачем задоволені позовні вимоги в частині стягнення 3284,09 грн. основного боргу, що підтверджується відповідними доказами.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 3284,09 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
Таким чином, на момент прийняття рішення відповідач має заборгованість по оплаті вартості товару, поставленого позивачем відповідачу 03.06.2009р. на підставі договору №319 від 03.06.2009р. в розмірі 32,30 грн.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 363,80 грн. пені за період з 21.06.2009р. по 20.12.2009р.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 4 ст. 231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
Пунктом 8.2 договору передбачено, що покупець за порушення термінів перерахування платежів сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимальний розмір пені, визначений ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”; позивачем пеня розрахована з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Проте, позивачем в розрахунку пені невірно взято облікову ставку НБУ, яка діяла в період прострочки, а саме: з 12.08.2009р. облікова ставка НБУ становить 10,25%, а не як зазначив позивач 11%.
Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідачем не виконано грошове зобов'язання у термін, визначений видатковими накладними, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 347,95 грн., в частині стягнення 15,85 грн. пені слід відмовити.
Позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення 49,60 грн. 3% річних за період з 21.06.2009р. по 20.12.2009р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Суд дійшов висновку, що позивачем згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, правомірно заявлено до стягнення 49,60 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином і своєчасно свої зобов'язання, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, з нього підлягає стягненню 429,85 грн. боргу, в тому числі 32,30 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого позивачем відповідачу 03.06.2009р. на підставі договору №319 від 03.06.2009р., 347,95 грн. пені та 49,60 грн. 3% річних.
Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3284,09 грн. основного боргу.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 16500, ід. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Коло-Маркет” (вул. Широка, 2, м. Чернігів, 14021, ід. код 248380425261, р/р 26003958721241 КМФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 322012) 32,30 грн. боргу, 347,95 грн. пені, 49,60 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Суддя Ж.В. Блохіна
15.09.10