"09" вересня 2010 р. Справа № 14/1606
Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Пастуховій О.С., за участю: представника за довіреністю -Куришко І.О., Темчишиної-Благодір С.П. (від ініціюючого кредитора), Калюжного Ю.М. (керівник боржника, за посадою), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за заявою
ініціюючого кредитора управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі
до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Укртеплотехсервіс»
про визнання банкрутом відсутнього боржника, -
Ініціюючим кредитором заявлено вимогу про визнання банкрутом відсутнього боржника.
У судовому засіданні представник ініціюючого кредитора вимогу підтримав і пояснив, що наполягає на визнанні боржника банкрутом. На запитання головуючого, яка конкретно з передбачених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон) підстав є підставою для визнання боржника відсутнім і якими доказами вона підтверджується пояснив, що такими є відсутність за місцезнаходженням, що підтверджується документами державної виконавчої служби, відсутність підприємницької діяльності, що підтверджується поданою боржником ініціюючому кредитору заявою від 23.03.2010, відсутність у нього майна і земельної ділянки, що підтверджується відповідними довідками органів технічної інвентаризації та земельних ресурсів.
Боржник у відзиву на заяву не надав, його представник у судовому засіданні заяву не визнав повністю і на її заперечення пояснив, що прописаний і постійно проживає за місцем державної реєстрації боржника, що відновив і здійснює підприємницьку діяльність, доказами чого є договір 20.07.2010, а також що згідний провести розрахунки і погасити наявну заборгованість перед ініціюючим кредитором..
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” банкрутом визнається відсутній боржник. До ознак його відсутності ч.1 названої норми віднесено відсутність керівних органів боржника за його місцезнаходженням, або неподання ним податкових декларацій протягом року до органів державної податкової служби, або інші, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності.
Керівник боржника з'явився на виклик суду і дав пояснення по суті заяви, що спростовує факт неотримання ним ухвал і повідомлень за місцезнаходженням. Ним також суду надано договір 20.07.2010 на виконання підрядних робіт та проект акту про їх прийняття.
Постановою відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції від 10.08.2010, що боржника та його майна за місцезнаходженням не виявлено і не зареєстровано та вказано як на докази, які підтверджують ці обставини листи банку, органів ДАІ, держтехнагляду, технічної інвентаризації та акт державного виконавця від 30.07.2010. Суд погоджується про підтвердження цими доказами відсутності майна у боржника, однак висновок про те що боржник не зареєстрований за місцезнаходженням спростовується довідкою з ЄДР та пред'явленим у судовому засіданні паспортом керівника про його прописку за місцезнаходженням боржника.
Оцінюючи та зважуючи наявні у справі докази, зокрема пояснення керівника боржника та акт державного виконавця від 30.07.2010, суд надає перевагу першому доказу, оскільки вихід державного виконавця за місцезнаходженням боржника здійснювався лише один раз, оскільки у акті відсутні відомості про те, що будівля є нежилою чи що в ній ніхто не проживає, оскільки поняті, якими підписано акт державного виконавця від 30.07.2010, проживають у місті Черкаси, а не за місцезнаходженням боржника. Суд погоджується що в момент складення акту державного виконавця дійсно могло нікого не бути у будинку, однак, будинок знаходиться у селі, тож факт дійсного проживання відомий сусідам чи органам місцевого самоврядування, які для засвідчення цього факту не були залучені. Крім того, відповідно до ч.2 і 4 ст.17, ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості, отже факт відсутності боржника за місцезнаходженням має підтверджуватись витягом з ЄДР. У наявному ж в матеріалах справи витягу з ЄДР станом на 19.03.2010 містяться наступні записи: статус відомостей про юридичну особу -підтверджено, стан юридичної особи -зареєстровано.
ЧФ КМФ ПАТ «Укрсоцбанк»своєю довідкою від 15.03.2010 вказує на виконання рішення про накладення арешту на рахунок боржника. Однак, примусове припинення руху коштів по рахунку боржника не є доказом відсутності діяльності. Довідкою ж від 31.08.2010 названий банк вказує про наявність руху коштів протягом останніх 12 місяців та про наявність залишку на ньому.
Згідно з довідкою ДПІ у Черкаському районі від 31.08.2010 боржник останній раз подав до органів державної податкової служби передбачену чинним законодавством фінансову звітність 18.08.2010, тобто менше місяця назад.
Вказані обставини суд вважає такими, що спростовують доводи ініціюючого кредитора про відсутність боржника за місцезнаходженням та нездійснення ним підприємницької діяльності. Встановлені ж у засіданні обставини підтверджують наявність боржника, а вказані кредитором обставини про відсутність коштів і майна у боржника не є правовою підставою для застосування спрощеної процедури визнання його банкрутом в порядку названої статті 52.
За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та враховуючи п.8.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2010 №04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у визнанні боржника банкрутом необхідно відмовити і припинити провадження у справі, скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів і заходи щодо забезпечення вимог кредиторів.
Керуючись ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.У визнанні боржника банкрутом відмовити, провадження у справі припинити.
2.Зняти мораторій на задоволення вимог кредиторів.
3.Скасувати арешт на майно боржника, накладений ухвалою суду від 12.08.2010.
Копію ухвали направити: боржнику, сектору з питань банкрутства у Черкаській області, державній податковій інспекції у Черкаському районі, державному реєстратору (Черкаській райдержадміністрації), Черкаському районному суду, а також рекомендованим листом -ініціюючому кредитору, відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя Ю.А. Хабазня