ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" червня 2023 р. справа № 300/1172/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій та неприйняття законного рішення про звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із наявністю особи з інвалідністю ІІ-ї групи, а саме батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі передбаченої пп. “г” п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” 25.03.1992 № 2232-ХІІ; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 вчинити дії - прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із наявністю інвалідності ІІ-ї групи у його батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як підстави, передбаченої пп. “г” п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є військовослужбовцем та проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 . 10.01.2023 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав рапорт на ім'я командира запасної роти військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини другої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” - у зв'язку з наявністю батька з інвалідністю ІІ групи. До вказаного рапорту від 10.01.2023 були долучені копії підтверджуючих документів про право на звільнення з військової служби. Вказаний рапорт від 10.01.2023 представник військової частини НОМЕР_1 отримав 23.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак позивач не отримав відповіді за результатом розгляду рапорта. Представник позивача вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорта Чуфуса М.М. від 10.01.2023 та не звільнення позивача з військової служби згідно підпункту “г” пункту 2 частини другої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Ухвалою суду від 27.03.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.
Ухвалою суду від 10.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01.05.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2023 № 1031 на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти задоволення позову. У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не подано рапорта встановленої форми на ім'я безпосереднього командира, як це передбачено вимогами статті 14 Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” та пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Так, у рапорті від 10.01.2023 ОСОБА_1 не зазначив власну думку щодо бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України та районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця, не вказав дані про місце проживання позивача. Окрім цього, представник відповідача повідомив, що ОСОБА_1 10.01.2023 не міг подавати рапорт на ім'я командира 29 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , оскільки в цей день перебував на лікуванні в місті Івано-Франківську. Відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо позивача. Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 39-44).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України в складі Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копіями наказу начальника Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.11.2022 № 317 (а.с. 9), припису Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.11.2022 № 8/2929 (зворотній бік а.с. 9), наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за № 6 від 06.01.2023 (а.с. 42), наказу командира Військової частини НОМЕР_1 за № 46 від 15.02.2023 (а.с. 43).
10.01.2023 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав рапорт на ім'я командира запасної роти військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини другої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. У рапорті від 10.01.2023 вказав, що до нього додано копії підтверджуючих документів про право на звільнення з військової служби. Так, до рапорта від 10.01.2023 долучено копії: паспорта громадянина України батька позивача - ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 10.06.1997, свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 11.10.1978, довідки до акта до огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 212702 від 13.12.2022 про встановлення батьку позивача - ОСОБА_3 з 12.12.2022 другої групи інвалідності (а.с. 10-13).
Вказаний рапорт від 10.01.2023 представник військової частини НОМЕР_1 отримав 23.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14).
02.02.2023 ОСОБА_1 звернувся на «гарячу лінію» Міністерства оборони України з питанням про роз'яснення щодо вирішення рапорта від 10.01.2023 по суті. За результатом розгляду звернення позивача від 02.02.2023 листом командира військової частини НОМЕР_1 за № 7/797 від 27.02.2023 повідомлено ОСОБА_1 , що для звільнення з військової служби за сімейними обставинами необхідно подати рапорт встановленого зразку своєму безпосередньому командиру підрозділу з відповідними підтверджуючими документами, після погодження командиром підрозділу документи передаються на розгляд юристу військової частини. Після погодження рапорта юристом військової частини, рапорт затверджує командир військової частини НОМЕР_1 , після чого видається наказ про звільнення за сімейними обставинами (а.с. 15).
09.03.2023 з метою отримання інформації про розгляд рапорта від 10.01.2023 по суті представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 09.03.2023 (а.с. 16).
Листом від 15.03.2023 № 549 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив представника позивача, що відповідь на рапорт від 10.01.2023 надана позивачу листом № 7/797 від 27.02.2023 (а.с. 17).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій та неприйняття рішення про звільнення позивача з військової служби за підпунктом “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, представник ОСОБА_1 - Яблончук В.Й. звернувся з цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).
Абзацом четвертим статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 призваний 21.03.2022 на військову службу під час загальної мобілізації Івано-Франківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області та проходив військову службу на посаді командира відділення охорони взводу охорони роти охорони першого віділу Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області. На підставі наказу № 317 від 21.11.2022 позивача призначено у розпорядження командира 10 окремої гірсько-штурмової бригади (а.с. 9).
Відповідно до вимог ст.ст. 20, 22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).
Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентован статтею 26 Закону № 2232-XII.
Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах: […]
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
[…] у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
При правовому тлумаченні вказаної норми, суд врахував такою філологічне тлумачення щодо застосування комбінованого сполучника “та/або”, оскільки такий застосовується в гіпотезі норми права (абзацу шостого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII).
Так, постановою № 437 від 22 травня 2019 Кабінет Міністрів України з метою забезпечення конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації вживання правописних норм Кабінет Міністрів України погодив пропозицію Міністерства освіти і науки та Національної академії наук щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису (далі - Український правопис-2019). Відповідно до параграфу § 165. “СКІСНА РИСКА (/)” Українського правопису-2019 скісну риску ставимо в таких позиціях: “[…] В офіційно-діловому та науковому стилях - як розділовий знак […] Уживаються також комбіновані єднально-розділові сполучники і/або, рідше та/або (без відступів до і після скісної риски): порушення авторського і/або суміжних прав; “Типова освітня програма підвищення кваліфікації голів і/або членів правлінь об'єднань співвласників багатоквартирних будинків”; Війна і/або поезія? (назва газетної публікації)”.
Суд зазначає, що вживання єднального сполучника “та” вказує на два поняття разом, тоді як використання розділового сполучника “або” вказує на виділення: одне поняття з кількох понять. Отже, використання скісної риски в комбінованому сполучнику “та/або” дозволяє стверджувати, що існує три можливих варіанти вибору. Тобто, вжите в абзаці шостому підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII “та/або” є комбінованим єднально-розділовим сполучником, що розширює (а не звужує) кількість варіантів вибору. Як наслідок наведеного тлумачення, згадану норму права слід розуміти таким чином: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо не висловили бажання продовжувати військову службу):
1) у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, за відсутності одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
2) у зв'язку з наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за відсутності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю;
3) у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суд встановив такі істотні фактичні обставини цієї справи:
1) ОСОБА_4 є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 ;
2) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 11.10.1978;
3) батько позивача - ОСОБА_3 , є особою з інвалідність другої групи загального захворювання відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 212702 від 13.12.2022;
4) 10.01.2023 позивач звернувся з рапортом до командира запасної роти військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини другої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. До рапорта від 10.01.2023 долучено копії: паспорта громадянина України батька позивача - ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 10.06.1997, свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 11.10.1978, довідки до акта до огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 212702 від 13.12.2022 про встановлення батьку позивача - ОСОБА_3 з 12.12.2022 другої групи інвалідності;
5) поштова кореспонденція з рапортом позивача від 10.01.2023 та додатками до нього, направлена на адресу державної реєстрації місцезнаходження Військової частини НОМЕР_1 , вручена адресату 23.01.2023.
Застосування абзацу шостого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII до встановлених судом обставин справи дозволяє зробити висновок, що ОСОБА_1 підлягає звільненню з військової служби у зв'язку із наявністю одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Представник позивача стверджує, що відповідач не прийняв жодного рішення за рапортом ОСОБА_1 від 10.01.2023.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив факту отримання від позивача вказаного вище рапорту на звільнення з військової служби, а також додатків до нього, які підтверджують право на звільнення з військової служби.
Натомість, як випливає зі змісту відзиву на позов, відповідач вважає, що такий рапорт поданий у невстановленій формі, оскільки не містить інформації щодо бажання позивача продовжувати проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України, інформацію про районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця, а також відомості про місце проживання позивача.
Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 № 548-XIV.
Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з підпунктом 1 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що: військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 234 Положення № 1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Таким чином, вимогами Положення № 1153/2008 передбачено уточнення даних про проходження особою військової служби перед її звільненням.
Згідно з пунктом 242 Положенням № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, Положенням № 1153/2008 передбачена можливість з'ясування у військовослужбовця перед його звільненням з військової служби відповідних даних, зокрема інформації про бажання продовжувати військову службу, а також районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Отже, вказані обставини не могли бути підставою для не розгляду рапорту військовослужбовця в разі наявності підстав для звільнення згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Щодо доводів представника відповідна про те, що в рапорті від 10.01.2023 не зазначено місця проживання ОСОБА_1 , а також позивач не міг 10.01.2023 подавати рапорт на ім'я командира запасної роти військової частини НОМЕР_1 , то суд вказує на таке.
Як встановлено судом, на підставі наказу № 317 від 21.11.2022 позивача призначено у розпорядження командира 10 окремої гірсько-штурмової бригади (а.с. 9).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2023 за № 6 ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вибув з пункту постійної дислокації, м.Коломия, на лікування до комунального некомерційного підприємства «Центральної міської клінічної лікарні № 1» Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ (а.с. 42).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2023 № 46 позивач прибув з лікування з комунального некомерційного підприємства «Центральної міської клінічної лікарні № 1» Івано-Франківської міської ради м. Івано-Франківськ до пункту постійної дислокації, м.Коломия (а.с. 43).
Таким чином, на день написання рапорта від 10.01.2023 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Центральної міської клінічної лікарні № 1» Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ, про що було відомо відповідачу з огляду на вказані накази командира військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2023 № 6 та від 15.02.2023 № 46. За вказаних обставин, безпідставними є доводи відповідача про відсутність у рапорті від 10.01.2023 фактичного місця проживання ОСОБА_1 , оскільки у військовій частині НОМЕР_1 володіли інформацією про фактичне місце перебування позивача.
При цьому, факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Центральної міської клінічної лікарні № 1» Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ, в період з 06.01.2023 по 15.02.2023 суд не визнає таким, що позбавив позивача де-факто та де-юре можливості направити рапорт від 10.01.2023 поштовим зв'язком на адресу державної реєстрації місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14). Окрім цього, факт законного перебування позивача на лікуванні суд визнає як поважну причину, що не давала можливості ОСОБА_1 подати рапорт в цей період безпосередньо своєму командиру за місцем проходження військової служби.
Отже, підсумовуючи, ОСОБА_1 : 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації; 2) щодо нього наявні сімейні обставини, передбачені законом: один із його батьків - батько є особою із числа осіб з інвалідністю II групи; 3) позивач подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив документи, що підтверджують підстави звільнення.
Таким чином, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неприйнятті рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за наведених обставин є протиправною. Суд встановив, що позивач відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом. Закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин.
З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторонами не понесено судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неприйнятті рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі рапорту від 10.01.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - 26615035, АДРЕСА_3 .
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.