91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
13.09.10 Справа № 4/132пн
Розглянувши матеріали справи за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”,
м. Луганськ
про спонукання виконати певні дії
Суддя: Батюк Г.М.
За участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.
від позивача - не прибув;
від відповідача - Голоколосова Л.І., довіреність № 40 від 01.01.10.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги: про визнання дій відповідача по нарахуванню позивачу штрафних санкцій в сумі 22 339 грн. 93 коп. на підстав протоколу № 559 від 11.03.2010 комісії збуту електроенергії Луганський міських електричних мереж по рахунку № 2060/3/2 неправомірними; визнання дій позивача по врученню позивачу попередження від 11.03.2010 № 2060/3/2 про обмеження постачання електричної енергії в приміщення за адресою: м. Луганськ, кв. Зарєчний, 13 “а” з 16.04.2010 з 08.00 год., у разі несплати штрафу в розмірі 22 339 грн. 93 коп. за рахунком № 2060/3/2 неправомірними; зобов'язання відповідача повернути позивачу належний йому електролічильник СА 4678 №350153.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.06.2010, зданого до суду 24.06.2010, позовні вимоги відхилив посилаючись на те, що вибраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України та з інших підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.012.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки електричної енергії № 2060.
Згідно п.1.1 вищезазначеного договору, «Постачальник електричної енергії»(відповідач у справі) зобов'язався постачати електроенергію «Споживачу»(позивачу у справі), а «Споживач»(позивач у справі) зобов'язався оплачувати »Постачальник електричної енергії»її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Позивач вказує на те, що в 06.02.2010 працівниками підприємства позивача була проведена перевірка правил користування електричною енергією на об'єкті господарювання відповідача, розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Зарєчний, 13»А»про що складено відповідний акт про порушення споживачем «Правил користування електричною енергією» ( а.с.9 з другого боку).
Так, 11.03.2010 відбулося засідання комісії ТОВ «ЛЕО»по розгляду акту про порушення споживачем «Правил користування електричної енергії»від 06.02.2010, що зафіксовано протоколом комісії № 559 від 11.03.2010. Відповідно до вказаного протоколу відповідачу було нараховано штрафні санкції та вручено рахунок № 2060/3/2 на суму 22339,93 коп. та винесено попередження про обмеження постачання електроенергії у разі несплати штрафу до 16.04.2010. ( а.с. 31-33)
Позивач зазначив, що вказаний протокол комісії № 559 від 11.03.2010 та рахунок № 2060/3/2 є незаконними, оскільки в них відсутній підпис голови та членів комісії, відсутня печатка та підпис посадової особи, яка проводила розрахунок, також попередження про обмеження постачання електроенергії у разі несплати штрафу до 16.04.2010 не підписано посадовою особою.
Позивач вказує на те, що при перевірці пломб на лічильнику відповідача, було встановлено їх цілісність, що відображено у акті перевірки від 06.02.2010, також акт № 1 експертної установи від 09.02.2010, яка була проведена СГЄС ТОВ « ЛЕО», відповідно до якої пломба № 50799141 не порушена, а сам лічильник СА типу 4678 № 350153 годний для подальшої експлуатації. Відповідно до висновку спеціаліста НИИЕКЦ при УМВД України в Луганській області № 96/1 від 17.02.2010 на пломбі лічильника СА типу 4678 № 350153 слідів впливу не знайдені.
Позивач звернувся із заявою б/н та дати , до заступника начальника представництва НКРЕ про визнання дій відповідача по даній справі по нарахуванню штрафу неправомірними ( а.с 54-56).
Відповідач у відзиві на позовну заяву, вимоги позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача та відповідача у їх сукупності, суд вважає не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою з вимогами: про визнання дій відповідача по нарахуванню позивачу штрафних санкцій в сумі 22 339 грн. 93 коп. на підстав протоколу № 559 від 11.03.2010 комісії збуту електроенергії Луганський міських електричних мереж по рахунку № 2060/3/2 неправомірними; визнання дій позивача по врученню позивачу попередження від 11.03.2010 № 2060/3/2 про обмеження постачання електричної енергії в приміщення за адресою: м. Луганськ, кв. Зарєчний, 13 “а”з 16.04.2010 з 08.00 год., у разі несплати штрафу в розмірі 22 339 грн. 93 коп. за рахунком № 2060/3/2 неправомірними; зобов'язання відповідача повернути позивачу належний йому електролічильник СА 4678 №350153.
Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.
Згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п. 2 ст. 16 цього ж Кодексу передбачаються способи захисту порушених прав. Крім того, цією ж нормою передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання недійсним правочину; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання рішення незаконним, визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи вищенаведені приписи законів, предмет позову не відповідає визначеним діючим законодавством способам захисту прав.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності вправі звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Так, п. 6.41 Правил передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.
В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Пунктом 6.42 Правил встановлено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.
Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
Споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу.
Згідно зі ст.25 Закону України «Про електроенергетику»споживачі електричної енергії мають право, зокрема, на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про захист економічної конкуренції», «Про енергозбереження», іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, позивач має можливість на захист права, порушеного, на його думку, при складанні представниками енергопостачальної організації акту про порушення Правил користування електричною енергією і подальшого виставлення оскаржуваного рахунку про оплату недоврахованої електроенергії, у порядку, визначеному вищевказаними законодавчими положеннями.
Так, п. 6.41 Правил передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.
В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Пунктом 6.42 Правил встановлено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, викладених вище.
Проте, виходячи із змісту положень ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України заявлена позивачем за позовом вимога щодо захисту своїх прав про визнання дій відповідача по нарахуванню позивачу штрафних санкцій в сумі 22 339 грн. 93 коп. на підстав протоколу № 559 від 11.03.2010 комісії збуту електроенергії Луганський міських електричних мереж по рахунку № 2060/3/2 неправомірними; визнання дій позивача по врученню позивачу попередження від 11.03.2010 № 2060/3/2 про обмеження постачання електричної енергії в приміщення за адресою: м. Луганськ, кв. Зарєчний, 13 “а” з 16.04.2010 з 08.00 год., у разі несплати штрафу в розмірі 22 339 грн. 93 коп. за рахунком № 2060/3/2 неправомірними; зобов'язання відповідача повернути позивачу належний йому електролічильник СА 4678 №350153. не може бути способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки не передбачена законом.
Таким чином, зазначена позовна вимога не може бути самостійним предметом спору в господарській справі. По суті така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватись господарським судом лише у разі вирішення спору про право та може бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тобто, позивач за позовом не позбавлений права захисту порушеного, на його погляд права, у інший спосіб.
Положенням ч.1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому ч.2 ст.16 цього Кодексу встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, та зауважено при цьому, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
На підставі викладеного, виходячи із змісту положень ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, заявлені позивачем вимоги не можуть бути способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки є такими, що не передбачені законом (аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 06.12.07 у справі № 11/133н(5/264н).
Так, відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. N 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України»(питання- 10), Вищий господарський суд України роз'яснює, що згідно з пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією (затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28, у редакції постанови названої Комісії від 17.10.2005) на підставі акта порушень (виявлених у споживача електричної енергії) уповноваженими представниками постачальника електричної енергії під час засідань з розгляду актів про порушення визначається обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків, рішення комісії оформлюється протоколом, який разом з іншими документами надається споживачу.
У постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 зі справи N 3/576н викладено правову позицію, згідно з якою:
- рішення комісії постачальника електричної енергії та протокол, яким воно оформлене, за своїми ознаками не належить до актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин; такі рішення та протокол є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією;
- зазначені акти можуть бути використані як докази у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці останнім згідно з вимогами статті 43 ГПК.
Таким чином, споживач електричної енергії в разі незгоди з рішенням названої комісії не позбавлений права та можливості доводити в суді ті обставини, на які він (споживач) посилається як на підставу своїх заперечень проти такого рішення.
Водночас господарському суду необхідно враховувати викладене в пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 N 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, позовні вимоги позивача, слід визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано обґрунтованих доказів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову слід відмовити.
Суд вважає, вимоги позову про визнання дій відповідача по нарахуванню позивачу штрафних санкцій в сумі 22 339 грн. 93 коп. на підстав протоколу № 559 від 11.03.2010 комісії збуту електроенергії Луганський міських електричних мереж по рахунку № 2060/3/2 неправомірними; визнання дій позивача по врученню позивачу попередження від 11.03.2010 № 2060/3/2 про обмеження постачання електричної енергії в приміщення за адресою: м. Луганськ, кв. Зарєчний, 13 “а” з 16.04.2010 з 08.00 год., у разі несплати штрафу в розмірі 22 339 грн. 93 коп. за рахунком № 2060/3/2 неправомірними; зобов'язання відповідача повернути позивачу належний йому електролічильник СА 4678 №350153, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У судовому засіданні 13.09.2010 за згодою представника судового процесу була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15,16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 1, 43 , 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення : 16.09.2010
Суддя Г.М.Батюк
Пом. судді Ю.А.Зайцева
.