91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
13.09.10 Справа № 4/219
Розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Млін - Сервіс”, м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Торговий дім “Мегабуд”,
м. Луганськ
про стягнення 2737 грн. 50 коп.
Суддя: Батюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.
у присутності представників сторін:
від позивача: Крилова Л.Б., довіреність б/н від 15.03.2010;
від відповідача: не прибув.
У судовому засіданні 02.09.2010 по справі № 4/219, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 13.09.2010. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 13.09.2010.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2737 грн. 50 коп.
Позивач заявою, зданою у судовому засіданні 13.09.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, надав заяву про зменшення позовних вимог на суму 30, 79 грн. Вказаною заявою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 2703 грн.71 коп.
Відповідач відзивом на позовну заяву, зданим у засіданні суду 09.08.2010, вимоги позову визнав частково у сумі 2253,09 грн. у зв'язку з частковим погашенням боргу за поставлений товар.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд -
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.
Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача боргу за поставлену продукцію 2703 грн.71 коп.
Новою ціною позову вважати: вимоги про стягнення з відповідача боргу за поставлену продукцію 2703 грн.71 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Товариства з обмеженою відповідальністю “Млін - Сервіс”, (надалі - позивач) поставив Товариства з обмеженою відповідальністю “ Торговий дім “Мегабуд” (надалі - відповідач) цемент, профіль, шпаклівка (надалі - товар) на загальну суму 2737 грн. 50 коп., а відповідач отримав вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №МС-0000398 від 30.06.2009 за довіреністю ЯПЛ № 039682/32 від 22.06.2009 на суму 2051,00 грн. з
ПДВ та № МС-0000514 від 03.08.2009 за довіреністю ЯПЛ № 039690/40 від 30.07.2009 на суму 712,50 грн. з ПДВ (а.с.9,10).
Свої зобов'язання відповідач не виконав, оплату за поставлений товар здійснив частково, тому залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 2703 грн.71 коп.
Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, направлена вимога №б/н від 14.06.2010 про сплату суми боргу за поставлений товар у розмірі 2737 грн. 50 коп., відповідач відповідь на вимогу не надав, оплату за поставлений товар не провів.
У зв'язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 2703 грн.71 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідач відзивом на позовну заяву позовні визнав частково, з підстав, викладених у відзиві.
Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь
другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.
Згідно п.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю або надання товару в розпорядження покупця.
Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд вважає, домовленість між Товариством з обмеженою відповідальністю “Млін - Сервіс” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ Торговий дім “Мегабуд” (відповідачем), за якою позивачем відповідачу був поставлений товар на загальну суму 2737 грн. 50 коп., за своєю правовою природою слід вважати договорами купівлі -продажу.
Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно з усною домовленістю між позивачем та відповідачем, відповідачу був поставлений товар на суму 2737 грн. 50 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №МС-0000398 від 30.06.2009 за довіреністю ЯПЛ № 039682/32 від 22.06.2009 на суму 2051,00 грн. з ПДВ та № МС-0000514 від 03.08.2009 за довіреністю ЯПЛ № 039690/40 від 30.07.2009 на суму 712,50 грн. з ПДВ (а.с.9,10).
Але, відповідач своє зобов'язання за договором не виконав в повному обсязі, провів часткову оплату за поставлений товар, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 2703 грн.71 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Як свідчать матеріали справи, позивачем товар передано відповідачу згідно вищезазначених видаткових накладних та довіреностей (а.с.9-12). З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості або якості товару не надходило. Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, але відповідач за поставлений товар оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 692 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з тим, що у договорах купівлі- продажу, а саме: у видаткових накладних (а.с.9,10) сторонами не обумовлено строк оплати, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога «про сплату боргу»№ б/н від 14.06.2010 про сплату суми боргу за поставлений товар у розмірі 2737 грн. 50 коп., відповідач відповідь на вимогу не надав, оплату за поставлений товар не провів (а.с.8).
Відповідно до наданої відповідачем виписки з особового рахунку за 15.07.2010, ним проведена оплата за отриманий товар відповідно до видаткової накладної № 398 від 30.06.2009 на суму 540,62 грн.
Як вбачається, оплата за отриманий товар була здійснена до подачі позивачем даного позову, тому у задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 540,62 грн., слід відмовити .
Позивачем надані до суду докази про сплату 18.08.2010 та 01.09.2010 відповідачем суми боргу у розмірі 2253 грн.09 коп., вказана сума сплачена відповідачем після звернення позивачем з даним позовом до суду, тому провадження по даній справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на зальну суму 2253 грн.09 коп. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.
Однак, відповідно до ст. ст. 44,49 ГПК України, оскільки заборгованість на загальну суму 2253 грн.09 коп. відповідачем сплачена після звернення позивачем з даним позовом до суду, тому державне мито та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем ( зменшення розміру позовних вимог).
У судовому засіданні 13.09.2010 за згодою представника позивача оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, п.2 ст.530, 629,655,664,692 ЦК України, ст. ст.173,193 ГК України , ст.ст. 22, 44, 49, 77, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд ,-
1.У задоволенні позову відмовити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Мегабуд”, кв. 50 лєт Октября, 6/70, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 33351657 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Млін - Сервіс”, кв. Герої Брестської Крепості, 16/2, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 25359088 витрати по держмиту в сумі 83 грн. 95 коп. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 194 грн. 23 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити
4.У решті позовних вимог провадження по справі припинити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення -16.09.2010
Суддя Г.М.Батюк
Помічник судді Ю.А.Зайцева