ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/45010.09.10
За позовом ВАТ "Укртелеком" в особі регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії "Дирекції первинної мережі ВАТ "Укртелеком"
до бюджетної установи "Регіональна служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування"
про стягнення 3 979,91 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Путієнко Є.В. (дов. від 21.07.2008)
Від відповідача Репях Н.І. (дов. № 146 від 31.08.2010)
В судовому засіданні 10.09.2010 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії "Дирекції первинної мережі ВАТ "Укртелеком" до бюджетної установи "Регіональна служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування" про стягнення 3 979,91 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна товариства № 375-33 від 12.04.2007(із змінами та доповненнями).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.07.2010 порушено провадження у справі № 50/450 та призначено до її розгляду на 29.07.2010.
Представники сторін в судове засідання 29.07.2010 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте 26.07.2010 через відділ Діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного представника позивача за наявними матеріалами справи, а також надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання розгляд справи було відкладено на 01.09.2010.
В судове засідання 01.09.2010 прибули представники сторін подали документи на виконання вимог суду та надали пояснення по суті справи. В судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 10.09.2010.
Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2010 надав пояснення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача надав пояснення по справі, відповідно до яких визнає заявлені позовні вимоги, але посилається на відсутність коштів для погашення боргу у зв'язку з недостатнім фінансуванням державою даних витрат.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши надані сторонами оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
12.04.2007 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії Дирекції первинної мережі ВАТ «Укртелеком»(далі -позивач, орендодавець за договором) та бюджетною установою «Регіональна служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування»(далі -відповідач, орендар за договором) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства № 375-33 (далі -договори оренди).
Відповідно до умов п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину спеціалізованої технологічної стійки в приміщенні ЛАЦ-1 (далі - майно) розташоване в м. Львові на 1-му поверсі 6-ти поверхового будинку № 43 по вул. Дорошенка, загальним обсягом 2 (два) Юніта - для встановлення обладнання орендаря.
Відповідно до умов розділу 2 договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками. Передача майна в оренду не передбачає передачі орендареві права власності на нього. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку дії цього договору.
Згідно умов п. 6.1.3. договору оренди, орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені даним договором.
Положеннями розділу 3 договору оренди визначені умови розрахунків за договором, відповідно до яких орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до положень п.п. 3.4. та 3.5. договору, додатково до орендної плати орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за електричну енергію та комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 договорів, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі.
Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове користування орендоване приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 01.08.2007.
Проте, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, в період з серпня 2008 по грудень 2009 року не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті оренди нерухомого майна та наданих послуг і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 3 290,70грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п.5 ст. 762 ЦК України).
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3 290,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 290,70 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 344,52 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.
Відповідно до п. 8.2 договорів оренди, за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності за умовами договору (п.8.2.) та чинного законодавства, а саме стягнення пені.
В судовому засіданні 13.09.2010 відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України. Відповідач просив врахувати критичну ситуацію з фінансуванням, що склалася в державному секторі економіки у зв'язку із світовою фінансовою кризою.
Відповідно до п. 3. ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п.2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29 квітня 1994 №02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій нарахованих позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості, враховуючи критичну ситуацію з фінансуванням, що склалася в державному секторі економіки у зв'язку із світовою фінансовою кризою, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 50,00 грн.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього понесені позивачем витрати пов'язані з інфляцією в сумі 266,70 грн. та 3% річних в розмірі 87,99 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 266,70 грн., та 3% річних у розмірі 87,99 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом Україна та ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Бюджетної установи «Регіональна служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування»(01030, м. Київ, вул. Рибалка, 3-А, код ЄДРПОУ 30971145) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 6 філії Дирекції первинної мережі ВАТ «Укртелеком»(м. Львів, вул. Пекарська, 41, код ЄДРПОУ 16479714) основний борг в сумі 3 290 (три тисячі двісті дев'яносто) грн. 70 коп., пеню в сумі 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 99 коп., індекс інфляції в сумі 266 (двісті шістдесят шість) грн. 70 коп., державне мито в сумі 100 (сто) грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 19 коп.
3. В іншій частині позову -відмовити.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 15.09.2010.