ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 56/8806.09.10
Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Шаповалов А.М..
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" в особі Київської філії
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Добре"
простягнення 23099,51 грн.
Представники сторін:
від позивача Якевич О.А. -представник за довіреністю від 01.04.2010;
від відповідачане з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" в особі Київської філії про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Добре" заборгованості за договором поставки від 14.10.2009 на загальну суму 23099,51 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 17217,66 грн., пені у розмірі 2124,21 грн., 3% річних у розмірі 214,08 грн., упущену вигоду у розмірі 3443,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 17217,66 грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням пені,3% річних та збитків.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження товариства.
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України
Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва
14.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" в особі Київської філії, як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Добре", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки товару № ДП-0000186, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари, а покупець зобов'язується прийняти ці товари та своєчасно здійснити їх оплату на умовах цього Договору.
На виконання умов договору позивач протягом листопада 2009 -грудня 2009 поставив відповідачу товари згідно накладних №№ 024270, 024271, 024334, 024511, 024587, 024772, 024773, 024867,024885,0024886, 025074, 025075, 025076, 025329, 025413, 025420, 025437, 025438, 025608, 025609, 025617, 025701, 025874, 025875, 025885, 025983, 026020, 026076, 026196, 026217, 026283, 026469 копії яких є в матеріалах справи, перелік яких зазначено в позовній заяві на загальну суму 27791,79 грн.
Відповідно до п. 8.3 Договору максимальний термін по відстрочці платежу за отриману партію товару 10 календарних днів з моменту прийому товару покупцем.
Як зазначає позивач, вартість поставленого товару була частково відкорегована шляхом повернення товару та частково оплачена відповідача. Станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по договору від 14.10.2009 складає 17217,66 грн.
Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості отриманого товару згідно накладних, копії яких є в матеріалах справи, не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 17217,66 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 17217,66 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин та з урахуванням строку оплати передбаченого п.8.3 Договору позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 17217,66 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2124,24 грн., 3% річних у розмірі 214,08 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2.2 Договору за несвоєчасну оплату товару та інших платежів, передбачених договором, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних від суми заборгованості. Нарахування штрафних санкцій проводиться до повного погашення заборгованості.
Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його вірним, з урахуванням того, що період нарахування штрафних санкцій в договорі передбачений більше ніж за 6 місяців.
За таких обставин, розмір пені, який підлягає стягненню складає 2124,24 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 214,08 грн. підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути збитки у розмірі 3443,53 грн.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Відповідно до п. 9.3 Договору сторона, що порушила цей договір, зобов'язана відшкодувати іншій стороні фактично понесені збитки, завдані порушенням цього договору.
Згідно з п. 9.6 Договору за домовленістю сторін не отриманим прибутком (упущеною вигодою) вважається 20% суми від поставленого, але не оплаченого товару покупцем на момент складання позовної заяви.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено те, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.
Враховуючи обставини справи, а саме те, що судом встановлено, що відповідачем порушено умови укладеного договору в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар, сторонами у договорі погоджений розмір збитків, то вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 3443,53 грн. (20% від 17217,66 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
В судовому засіданні оголошено вступну та резулятивну частину рішення.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Добре" (м. Київ, вул. Я. Колоса, 25, код ЄДРПОУ 35977487 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" в особі Київської філії (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/1, код ЄДРПОУ 24350064) суму основного боргу у розмірі 17217 (сімнадцять тисяч двісті сімнадцять) грн. 66 коп., пеню у розмірі 2124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн. 08 коп., збитки у розмірі 3443 (три тисячі чотириста сорок три) грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 99 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В. Джарти
Дата підписання 13/09/10